Презентація "Наростання кризових явищ в суспільно-політичному житті республіки"

Україна в період загострення кризи радянської системи. Наростання кризових явищ у суспільно-політичному житті республіки

Терміни і поняття«Застій» — назва одного з останніх періодів існування радянської економічної і політичної системи. Офіційна назва цього періоду в радянській пропаганді — «розвинений соціалізм».«Розвинений соціалізм» — ідеологема, запроваджена в життя з метою прикрити провал програмової цілі КПРС — «побудови матеріально-технічної бази комунізму». Термін використовували для не визначеного в часі періоду переходу до комунізму. Системна криза — криза базових цінностей, на яких побудована певна модель розвитку. Неосталінізм — політологічний термін, яким характеризують сталінізм, пристосований до сучасних умов[1]. Також часткова реанімація сталінської командно-адміністративної системи.

 У 1964—1982 рр. вище партійне й державне керівництво СРСР очолював Л. Брежнєв. Ця доба увійшла в історію країни як період «застою». М. Хрущов «Відлига»(1953-1964)Л. Брежнєв«Застій»(1964-1985)

Політична криза: Воєнні авантюри і нездатність вийти з них;Нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції розвитку світу;Недієздатність законодавчих органів влади;Втрата динамічності в розвитку радянської моделі суспільства;Корупція у вищих ешелонах влади;Посилення репресій.

Ідеологічна криза: Розчарування більшості суспільства у правильності обраного шляху розвитку;Розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя;Усвідомлення нереальності досягнення мети – побудови комунізму;Зростання дисидентського руху;Посилення ідеологічного тиску на суспільство.

Моральна криза: Поява подвійної моралі;Ріст престижності професій, які дають можливість отримувати нетрудовий дохід;Зростання кількості побутових злочинів;Прагнення досягти мети незаконним шляхом;Зростання кількості економічних злочинів;Наростання споживацьких настроїв;Швидке поширення пияцтва та алкоголізму.

Екологічна криза: Бездумна експлуатація природних ресурсів;Відсутність наукового обгрунтування у розміщенні виробничих потужностей;Руйнування природного середовища, придатного для життя людей;Поступова деградація нації

 Із липня 1963 р. республіканську партійну організацію очолював Петро Шелест. Своїй кар’єрі й посаді він завдячував М. Хрущову. Шелест приділяв велику увагу розвиткові промисловості та економіки України. За його керівництва УРСР продовжувала активно розвивати важку промисловість, зокрема металургію, машинобудування та хімічну промисловість. Він виступав за більш автономну економічну політику для України в межах Радянського Союзу, зокрема наполягав на підвищенні ролі української економіки в загальносоюзних планах. Був відомий своїми поміркованими націоналістичними позиціями. Він підтримував українську мову та культуру, що відрізняло його від багатьох інших радянських лідерів. У 1970 році він видав книгу "Україна наша Радянська", у якій висловлював думки про важливість збереження національної ідентичності та культури. Шелест відстоював ідею більшої автономії України в рамках СРСР. Це призвело до певних конфліктів із центральним керівництвом у Москві, яке прагнуло ще більше централізувати владу.

У 1972 році П. Шелеста на посаді Першого секрктаря ЦК КПУ змінив В. Щербицький. Централізація влади та підпорядкування Москві: Щербицький був лояльним до Москви та радянського керівництва, особливо до Леоніда Брежнєва. Він був послідовним прихильником жорсткої централізації та підтримував політику радянської влади, зокрема уніфікацію управління та відсутність автономії республік. У період Щербицького політична та економічна влада в УРСР повністю підкорялася центральній владі в Кремлі. Русифікація та культурна політика: На відміну від Шелеста, Щербицький підтримував політику активної русифікації в Україні. Українська мова та культура перебували на другорядних позиціях, у той час як російська мова домінувала в усіх сферах життя — від освіти до державного управління. Придушувалися прояви українського націоналізму та дисидентства. Багатьох культурних діячів, інтелектуалів і представників наукової еліти переслідували за національні ідеї та будь-які форми опору радянській ідеології.

20 квітня 1978 року було прийнято нову Конституцію УРСРКонституція УРСР 1978 року стала частиною радянської політичної системи і відображала всі основні принципи, на яких будувалася радянська держава. Вона юридично закріплювала монополію Компартії на владу, централізацію управління і збереження командно-адміністративної системи. Попри те, що в Конституції були задекларовані права та свободи громадян, а також принципи національної рівноправності, на практиці вони не дотримувалися в повному обсязі. Концепція "демократичного централізму", яка лежала в основі радянської системи, означала, що реальна політична та економічна влада зосереджувалася в руках партійного апарату. З моменту прийняття Конституції УРСР 1978 року до розпаду Радянського Союзу, відбувалися поступові зміни у суспільстві, але основні положення цього документа залишалися в силі до 1991 року, коли Україна здобула незалежність і прийняла нову Конституцію вже як суверенна держава.

Ментальна карта уроку«Застій»1964-1985 СРСРУРСРЛ. Брежнєв1964р.кризаекологічнаполітичнаідеологічнаморальна. П. Шелест1963р. УРСРВ. Щербицький1972р.«захист» національних інтересів УРСРЦентралізаторська політика в інтересах московської влади, придушення дисидентів. Конституція СРСР 1977р. Конституція УРСР 1978р.неосталінізм. Декларативний характер, закріплення провідної ролі компартії, курс до комунізму