Гадяцький договір («Гадяцька унія») - угода, укладена в 1658 р. між гетьманом І. Виговським і польським урядом у м. Гадяч. Договір передбачав входження до складу Речі Посполитої Київщини, Брацлавщини, Чернігівщини на правах федерації. Ці землі передбачалося об'єднати у Велике князівство Руське. Українська старшина одержувала шляхетські привілеї, чисельність козацького реєстрового війська збільшувалася до 60 тисяч чоловік. Православному духівництву гарантувалася свобода богослужіння. Представники вищого православного духівництва та української шляхти одержали місця в польському сеймі. Польський сейм затвердив Гадяцький договір, але він не набув реальної сили, тому що І. Виговський був повалений у 1659 р. у ході повстання.
“Вільний мікрофон”Іван Мазепа – непересічна особа. Він був видатною особою, хоч і з багатьма вадами, що притаманні людині. Отже, він був звичайною людиною. Але те, що в кінці свого життя, здобувши слави, розкошуючи в достатку, багатстві, вирішив усе це віддати за примарну ідею звільнення України з-під ярма Росії, здобуття для рідної землі волі, підносить його над усім земним. Це – Постать, це – Герой. Чи міг би хоч хтось із наших сучасних політиків пожертвувати всім заради України? Навряд чи. Тому я глибоко поважаю Івана Мазепу саме за цей його вчинок.
ПРИСЯГА ГЕТЬМАНА ОРЛИКАЯ, Пилип Орлик, новообраний Запорозького війська гетьман, присягаю Господові Богу, славленому в святій Тройці, на тому, що, будучи обраний, оголошений і виведений на знаменитий уряд гетьманський вільними голосами, за давніми правами та звичаями військовими, за зволенням найяснішої королівської величності шведської, протектора нашого, від генеральної старшини і всього Запорозького війська тут, при боці його королівської величності, і яке біля Дніпра на Низу залишається, через посланих осіб, що ці договори й постанови, тут описані і межи мною і тим-таки Запорозьким військом узаконені й утверджені з повною порадою на акті теперішньої елекції по всіх пунктах, комматах та періодах незмінно виконувати, милість, вірність і старатливе дбання до малоросійської Вітчизни, матері нашої, про добро ЇЇ посполитим, про публічну цілість, про розширення прав та вольностей військових, скільки сили, розуму та способів стане, мати, жодних факцій не ладнати зі сторонніми державами та народами, а всередині у Вітчизні на зруйнування і хоч яке пошкодження, оголошувати усілякі підступи Вітчизні, правам та вольностям військовим, шкідливі генеральній старшині, полковникам і кому належить, обіцяю і повинність беру зберігати до вищих і заслужених у Запорозькому війську осіб пошанування й любов до всього старшого і меншого товариства, а до переступників, згідно артикулів правних, справедливість. У цьому мені. Боже, допоможи, непорочне се Євангеліє та невинна страсть Христова. А те все підписом руки моєї власної і печаткою військовою стверджую. Діялось у Бендері, року 1710, квітня 5 дня. Пилип Орлик, гетьман Запорозькоговійська рукою власною. Конец формы
З Конституції Пилипа Орлика": "Во ім'я Отця і Сина і Святого духа - Бога, уславленого у Святій Трійці. Нехай здійсниться задля віковічної слави і пам'яті війська запорозького і всього руського народу... Уклали саме у цей надзвичайно сприятливий для здійснення такої справи час угоду... заради відновлення і зміцнення своїх зневажених прав і вольностей. І постановили, щоб не тільки його ясновельможність за щасливого свого гетьманування свято дотримувався духу оцих угод і конституцій, про що присяг своєю честю, але щоб їх незмінно виконували й інші гетьмани - наступники того уряду у Війську Запорозькому..".