Освіта ХХІ ст. характеризується постійним пошуком шляхів її модернізації докорінної трансформації, що проявляється в широкому впровадженні інноваційних ідей у теорію і практику виховання та навчання молодого покоління, у зміні ціннісно-світоглядних орієнтирів сучасної школи як суспільного інституту. Актуальні проблеми теорії цінностей торкаються теоретико-методологічних і методичних основ сучасного освітнього процесу в загальноосвітній школі. Нагальною стає проблема використання в педагогічному процесі надбань у філософії, соціології, психології та педагогіці, яка в основу теорії та практики покладає вплив цінностей на розвиток і становлення молодої особистості.
Центральне положення в аксіології займає ціннісна орієнтація, яка включає спрямованість особистості на засвоєння цінностей. Цінності особистості визначають нахили, смаки, звички та інші індивідуальні особливості людини.“Таланти створити неможливо, але можна і треба створювати умови для їх прояву і зростання”
Теоретичні системи цінностей Духовні: душа, безсмертя, віра, любов, надія, провина, покаяння, спокута;Земні: знаходження змісту власного існування – реалізація людиною свого призначення в цьому світі через пізнання всіх речей, пізнання себе;Соціалістичні: перенесення сенсу життя людини на членів людського суспільства(спільнота, вища соціальна цінність, сенс життя, базові цінності виховання, служіння благу людства, інші цінності, зокрема творчості та гуманності);Антропоцентричні (спрямовані на саму людину): сенс життя (особисте самовдосконалення, розвиток власних сил), базові цінності виховання (самореалізація, автономність, задоволення, користь, щирість, індивідуальність).
Загальні функції цінностей. Константування сенсу життя. Зясовуючи, що є добро, прекрасне, істина, справедливість тощо, цінності констатують сенс людського життя, утворюють його духовну основу;Орієнтаційна функція. У житті людини й суспільства цінності визначають напрями, зразки діяльності. Будучи орієнтирами, вони постають у формі ідеалів – вільно прийнятих зразків поведінки, прообразів досконалих предметів, які орієнтують людину на піднесення над буденною реальністю; Нормативна функція. Вона тісно поєднана з орієнтаційною функцією. Як відомо, цінності не лише формують ідеали, а й передбачають вибір людини на користь добра, прекрасного, справедливого, стають нормами діяльності людей.
Цінності пізнавання себе Особистісні якості, що поціновує учень: самостійність, відповідальність, працелюбність, самоповага, самокритичність тощо. Характеристика: сутність людської особистості проявляється в тому, що вона не лише розвивається, а й має свою історію. І щоб зрозуміти шлях свого розвитку, людина повинна його розглянути в певному аспекті: Ким я була? – Що зробила? – Ким стала? І між цим існує діалектичний зв’язок. А це відбувається в навчальній діяльності старшокласника.
Цінності пізнання іншого Особистісні якості, що поціновує учень: толерантність, взаємоповага, товариськість, доброзичливість, мудрість, урівноваженість, комунікабельність тощо. Характеристика: особистістю у специфічному змісті цього слова є людина, у якої є свої позиції, своє яскраво виражене свідоме ставлення до життя, світогляд, до якого вона прийшла в підсумку значної свідомої роботи. Визначаючи своє ставлення до інших людей, особистість самовизначається.
Цінності пізнання світу. Особистісні якості, що поціновує учень: знання, уміння, життєздатність, творча активність, самореалізація, самовдосконалення, цілеспрямованість, незалежність, інтелектуальна свобода, життєві компетентності. Характеристика: учень розуміє, що він може взаємодіяти зі світом на основі цінностей, які формують його життєздатність.
ті, що охоплюють мотиваційну сферу життєдіяльності: домінуюча життєва мета, визначеність життєвих пріоритетів; цілеспрямованість; гармонія головної мети й навчальної діяльності; духовні сили, спрямовані на навчальну діяльність; прагнення до реалізації життєвої мети; стійкість намірів осягнути головну мету; зосередженість на обраних пріоритетах і цілях; професійне самовизначення;
ті, що охоплюють сферу усвідомлення змісту, мети і процесу навчальної діяльності: розум, мудрість, здібності, евристичне мислення, творча активність, самостійність мислення, увага, уява, фантазія, пам’ять, спостережливість, світогляд, стійкість поглядів і переконань, навички і звички;
ті, що охоплюють сферу індивідуальних якостей суб’єкта навчальної діяльності: внутрішня свобода, амбітність, ідеалізм, самоповага, оптимізм, життєрадісність, твердість слова, почуття гумору, урівноваженість, комунікабельність, точність, культ доброго імені, самокритичність, надійність у партнерстві, правдомовність, принциповість, міцне здоров’я, енергійність, послідовність, працьовитість, підприємливість.
Функції ціннісних орієнтацій відносно залучення учня до навчальної діяльності: мотиваційна (спонукають до дії); інтелектуальна (сприяють усвідомленню мети, плануванню її досягнення, вибору методів діяльності); вольова (перетворюють план у дію); соціальна (учень включений у навчальну діяльність, яка, своєю чергою, включає його в процес спілкування; у навчальній діяльності як основній для учня відбувається взаємодія соціальних чинників із чинниками актуалізації особистості, коли учень набуває досвіду узгодження своїх потреб згідно з соціальними нормами й цінностями).
Узагальнені функції ціннісних орієнтацій навчальної діяльності учнів інтегрувальна (проявляться в забезпеченні продуктивної діяльності учнів та засвоєнні її досконалих способів; у глибокому пізнанні ними навколишнього світу; в усвідомленні процесу засвоєння досвіту людства та в його наслідуванні у відносинах із навколишнім світом; у забезпеченні комунікативної основи у спілкуванні) диференціювальна (виявляється у ставленні учня до діяльності й до тих чи інших об’єктів, оцінювання їх із погляду потреб людини; пізнання та усвідомлення себе частиною світу) регулювальна (передбачає регуляцію потреб, інтересів, бажання діяти, що зумовлює вибір учнем своїх вчинків) систематизуюча (ціннісні орієнтації навчальної діяльності є чинниками систематизації засобів життєдіяльності особистості, коли учні в навчальній діяльності набувають не просто умінь та навичок – вони набувають ключових життєвих компетентностей) детермінуюча (ціннісні орієнтації навчальної діяльності постають основою діяльності, оскільки для учня за сформованої та усвідомленої системи домінантою буде саме навчальна діяльність);
На сучасному рівні психологічної науки педагог не має права констатувати, що учень не хоче вчитися. Необхідно з’ясувати причину небажання учня вчитися, які аспекти мотиваційної сфери в нього не сформовані та які психолого-педагогічні засоби впливу педагог повинен використовувати, щоб сформувати в учня мотивацію до навчально-пізнавальної діяльності.
Зовнішня та внутрішня мотивація {F5 AB1 C69-6 EDB-4 FF4-983 F-18 BD219 EF322}Зовнішня мотивація Внутрішня мотивація Виникає під впливом і тиском зовнішніх імпульсів (вимог, наказів, примусів) і викликає зовнішній дискомфорт (людина зобов’язана виконувати чиюсь волю) Мотиви: соціальні, оцінні, на результат тощо. Виникає , “зароджується” під впливом внутрішнього дискомфорту (людина діє, щоб отримати внутрішнє задоволення, отримати позитивний психологічний стан) Діяльність організовується за власною ініціативою, не залежить від чужої воліМотиви: внутрішнє задоволення, інтерес
Чинники, що сприяють формуванню внутрішньої мотивації навчальної діяльності Позитивний настрій Вивчення мотиваційної сфери учнів, її кореляція Ситуація успіху Наявність свободи вибору Сформованість загальнонавчальних умінь та навичок Диференціація, індивідуалізація, опора на типологічні особливості учнів Використання різноманітних прийомів і методів інноваційних технологій: метод-проектів, дослідницько-пошукових тощо Організація ігрової діяльності та колективної діяльності на уроках Формування мотивації на кожному етапі уроку
Вимоги, яких необхідно дотримуватися під час формування внутрішньої мотивації учнів По можливості уникати нагород, призів за правильне виконання завдання; обмежуватися лише оцінюванням і похвалою. Якомога менше використовувати на уроках ситуації змагань, краще привчити дитину до аналізу й порівняння своїх власних результатів. Ситуація змагання може переключити на ігрові види діяльності. Намагатися не називати навчальної мети “зверху”. Спільна робота з дитиною щодо визначення мети й завдань буде більш ефективною. Необхідно пам’ятати, що покарання за неправильне вирішення навчальних завдань є найменш ефективним прийомом, який викликає негативні емоції та негативно впливає на ставлення дитини до навчання. Уникати тимчасових обмежень там, де це можливо, оскільки це не лише пригнічує розвиток творчості, а й заважає розвитку внутрішньої мотивації. Слідкуйте за тим, щоб навчальні завдання не лише відповідали віковим обмеженням, а й мали оптимальний рівень складності, сприяли виявленню майстерності та компетентності дитини. Регулювати рівень складності завдань, щоразу ускладнюючи його. Надавати дитині право вибору навчального завдання, не обмежуючи при цьому її свободи. Добирати навчальні завдання з елементами новизни й непередбачуваного, що сприяє формуванню внутрішнього інтересу під час їх виконання.
Порада вчителю для мотивації навчання Підтримувати рівний стиль стосунків між усіма учасниками навчання. Підбадьорювати учнів, коли вони стикатимуться з труднощами. Підтримувати позитивний зворотній зв’язок. Піклуватися про різноманітність форм і методів навчання. Привчати учнів до пізнавальної праці, розвивати в них наполегливість, силу волі, цілеспрямованість. Заохочувати до виконання завдань підвищеної складності. Учити чітко визначати мету й завдання. Формувати почуття відповідальності, обов’язку. Учити висувати вимоги насамперед до самого себе.
Принципи життєтворчості Навчитися жити разом Життєтворчість висуває особливі вимоги до здатності жити разом людей, які матимуть несхожі життєві стратегії, відмінні моделі життя, різні індивідуально-особистісні життєві проекти, життєві цілі та завдання, життєві плани, створюватимуть власні засоби, технології життєздійснення Навчитися пізнавати Здобувати знання задля ефективного поєднання загальної культури особистості з умінням учитися, здобувати необхідний життєвий досвід, спроможністю скористатися можливостями неперервної освіти Навчитися діяти - формувати зріле, компетентне ставлення до життя, професійне ставлення до трудової діяльності, власної професії; - розвивати інтерес до трудової, професійної діяльності; - встановлювати культуру життєвого та професійного самовизначення Навчитися жити Сприяти розвитку особистості з метою формування її спроможності діяти, виявляючи незалежність, свідомо передбачаючи, прогнозуючи майбутнє, визначаючи власну життєву стратегію та життєвий проект