Презентація на тему "Фредерік Шопен"

Фредерік Шопен Автор: Раєцький Олександр

Фредерік Франсуа Шопен ( 1810 — 17 жовтня 1849 ) — видатний польський композитор та піаніст французького походження.

Фредерік Шопен народився 22 лютого 1810 року в селі Желязовій Волі під Варшавою у Варшавському герцогстві. Його батько, Ніколя Шопен ( 1771—1844), французький емігрант з 1787 р., служив гувернером і шкільним учителем французької мови; мати — Текля Юстина Крижанівська( 1782—1861) виховувалася в дворянській сім'ї і була економкою графині Людвіки Скарбек. Батьки Шопена одружилися 1806 року і після народження сина сім'я переїхала до Варшави.

Розвитком Шопена опікувався Вільгельм Вюрфель. Протягом 1823—1826 років Шопен навчався у Варшавському ліцеї, де його батько був професором. Восени 1826 року музикант почав вивчати музичну теорію, фігурний бас і композицію з Йозефом Ельснером (нар. 1769 року у Сілезії) у Варшавській консерваторії. У 1831 році він виїхав з Польщі до Відня, а згодом оселився у Парижі, де провів значну частину життя.

Фортепіанні п'єси малих форм можна розділити на дві групи: переважно «європейські» за мелодикою, гармонією, ритмом і виразно «польські» за колоритом. До першої групи належать більшість етюдів, прелюдій, скерцо, ноктюрнів, балад, музичних експромтів, рондо і вальсів. Специфічно польськими є мазурки і полонези. Шопен створив близько трьох десятків етюдів, мета яких — допомогти піаністові в подоланні специфічних художніх чи технічних труднощів.

Мазурки і полонези — жанри, в яких знайшли віддзеркалення слов'янські танцювальні ритми і гармонічна мова, типова для польського фольклору. Шопен склав 57 мазурок (їхній прототип — польський танець з тридольним ритмом, схожий на вальс). Мазурки вельми піаністичні та вимагають від виконавця великого мистецтва, навіть якщо не містять видимих технічних труднощів. Полонези більші за мазурки і за протяжністю (3 частини), і за фактурою.

Шопен звертався до великих музичних форм. Можливо, найвищим його досягненням у цій області слід вважати фантазію фа мінор, створену в 1840—1841 роках. Замість того, щоб слідувати класичним зразкам сонатної форми, він дозволив задуму твору, мелодичним особливостям матеріалу визначати структуру цілого. У Баркаролі мелодія у розмірі 6/8, характерному для пісень венеційських гондольєрів, варіює на тлі незмінної фігури супроводу. Шопен створив три фортепіанні сонати. Перша, до мінор — юнацький твір. Друга, сі-бемоль мінор. Її третя частина — відомий у всьому світі похоронний марш. Остання шопенівська соната, сі мінор, має наскрізну структуру, що об'єднує її чотири частини, і є одним з найвищих досягнень Шопена.

Дякую за увагу