Масштаби зменшення 1:2, 1:2, 5; 1:4, 1:5, 1:10, 1:15, 1:20, 1:25, 1:40, 1:50, 1:75, 1:100, 1:200, 1:400, 1:500, 1:800, 1:1000 Натуральна величина 1:1 Масштаби збільшення 2:1, 2,5:1, 4:1, 5:1, 10:1, 20:1, 40:1, 50:1, 100:1 Масштаб, вказаний в призначеній для цього графі основного напису креслення, повинен позначатися за типом 1:14 1:2; 2:1 і т.д.
Нанесення розмірів Для нанесення розмірів використовують виносні і розмірні лінії і розмірні числа. Розмірні і виносні лінії слід виконувати суцільними тонкими лініями. Розмірні лінії обмежені стрілками. Величина стрілок вибирається залежно від товщини S лінії видимого контуру предмета і має бути приблизно однакова для усіх розмірних ліній креслення.
Не допускається повторювати розміри одного і того ж елементу на різних зображеннях. Розміри на кресленнях не допускається наносити у вигляді замкнутого ланцюга. Розмірні числа в межах одного креслення виконують шрифтом одного розміру. Розмірні числа наносять згори і зліва від розмірної лінії. Це роблять для того, щоб не плутати числа 68 і 89. Число ставлять над розмірною лінією можливо ближче до її середини. При нанесенні декількох паралельних або концентричних розмірних ліній на невеликій відстані один від одного розмірні числа над ними рекомендується розташовувати в шаховому порядку. Мінімальну відстань між паралельними розмірними лініями має бути 7 мм, а між розмірною і лінією контуру – 10мм
Поділ відрізка на рівні частини. З кінців відрізку А і В циркулем проводять дві дуги кола радіусом R, дещо більшим за половини відрізку, до взаємного перетину в точках а і ст. Через отримані точки а і в проведемо пряму, яка перетинає відрізок АВ в точці З, що ділить відрізок на дві рівні частини.
Поділ кола на рівні частини частини. Поділ кола на три частини дуже простий. Креслимо коло необхідного діаметра. Залишаємо відстань між олівцем та голкою циркуля незмінною. Ставимо голку циркуля на одну з точок перетину кола та центрової лінії. Проводимо дугу. Перетин дуги з колом утворюють дві точки. Третя точка розміщена на протилежному боці кола в точці перетину центрової лінії та кола.
Спряження. Плавний перехід однієї лінії контура зображення в іншу називають спряженням. Всі спряження на кресленні виконують дугамрі кіл заданих радіусів. Точку, з якої проводять дугу плавного переходу однієї лінії до іншої, називають центром спряження. Перехід від одного кола до іншого буде плавним тоді, коли ці кола дотикаються. Точка спряження двох кіл лежить на прямій, що сполучає центри спряжуваних кіл. Отже, побудова спряження завжди зводиться до визначення центра і точок спряження. Побудувавши центр спряження циркулем, розхил якого дорівнює радіусу спряження, між точками спряження проводять дугу. Вона і буде утворювати плавний перехід від однієї лінії контура зображення до іншої.
Послідовність побудови спряження двох прямих, що перетинаються (І).. Паралельно першій із спряжуваних прямих проводять допоміжну пряму на відстані радіуса спряження R від неї (ІІ).2. Паралельно другій із спряжуваних прямих проводятьдругу допоміжну пряму, також на відстані радіуса спряження R від неї (III). У точці перетину обох допоміжних прямих міститься центр спряження О. З точки О проводять перпендикуляри на спряжуваніпрямі. Утворені точки є точками спряження (IV). Поставивши опорну ніжку циркуля в точку О, розхилом циркуля, що дорівнює радіусу спряження R, між точками спряження проводять дугу, яка утворює плавний перехід від однієї прямої до іншої (V).