Презентація на тему "Григорій Савич Сковорода. Аналіз поезій і байки.

ГРИГОРІЙ САВИЧ СКОВОРОДА (1722-1794)видатний український філософ, богослов, поет, педагог. Вів мандрівний спосіб життя. За мудрість митця називали Сократом. Сковорода був успішним спудеєм(студентом) Києво-Могилянської академіїПисав твори переважно староукраїнською мовою та латиною. Мав чудовий голос, музикальний слух, умів грати на народних інструментах. Найбільше Сковорода цінував свободу («Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця»)На надгробку мислителя викарбувано: «Світ ловив мене, та не спіймав».

Літературознавча скарбничка. Езопівська мова – фразеологізм. Засновником байки вважають легендарного Езопа, іменем якого інколи називають підтекст художнього твору Байка - (від баяти — «розповідати») — один із різновидів ліро-епічного жанру, невеликий алегоричний, здебільшого віршований твір повчального змісту, з яскраво вираженою мораллю. Будова байки Григорія Сковороди. Твір містить оповідну частину та мораль(СИЛУ)Алегорія(дав.-гр. ἀλληγορία — іносказання) або при́повідь — спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями і характерними ознаками приховуваного. Алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично. Значення алегорії, на відміну від багатозначного символу, однозначне і відділене від образу; зв'язок між значенням і образом встановлюється за подібністю (наприклад, лев — сила, влада чи царювання). Бароко (17-18 ст.) – напрям у мистецтві і літературі, який прийшов на зміну Відродженню, але не був його запереченням. (посилення ролі церкви і держави; мінливість, поліфонічність, ускладнена форма; тяжіння до контрастів, складної метафоричності, алегоризму; настрої песимізму, скепсису, розчарування)

DE LIBERTATE (Про свободу)Що є свобода? Добро в ній якеє?Кажуть, неначе воно золотеє? Риторичне запитання Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,Проти свободи воно лиш болото. Антитеза. О, якби в дурні мені не пошитись, фразеологізм. Щоб без свободи не міг я лишитись. інверсія. Слава навіки буде з тобою, гіпербола. Вольності отче, Богдане-герою! Риторичне звертання. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: патріотична, філософська. Провідний мотив: воля – найцінніше багатство; уславлення Б. Хмельницького

Всякому місту – звичай і права. Всякому місту — звичай і права,Всяка тримає свій ум голова; анафора. Всякому серцю — любов і тепло,Всякеє горло свій смак віднайшло. Я ж у полоні нав’язливих дум: рефрен. Лише одне непокоїть мій ум. Панські Петро для чинів тре кутки,Федір-купець обдурити прудкий,Той зводить дім свій на модний манір,Інший гендлює, візьми перевір!Я ж у полоні нав’язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум. рефрен. Той безперервно стягає поля,Сей іноземних заводить телят. антитеза. Ті на ловецтво готують собак,В сих дім, як вулик, гуде від гуляк Я ж у полоні нав’язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум. рефрен. Ладить юриста на смак свій права, інверсія. З диспутів учню тріщить голова,Тих непокоїть Венерин амур,Всяхому голову крутить свій дур. В мене ж турботи тільки одні,Як з ясним розумом вмерти мені. рефрен. Знаю, що смерть – як коса замашна, порівняння. Навіть царя не обійде вона. Байдуже смерті, мужик то чи цар, –Все пожере, як солому пожар. порівняння. Хто ж бо зневажить страшну її сталь? епітет. Той, в кого совість, як чистий кришталь... порівняння. Жанр: філософська лірика, вірш став піснею( у п´єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка», виконує пан возний Тетерваковський)Провідний мотив: викриття суспільних вад; щасливий той, хто має чисте сумління. Анафора – єдинопочаток; рефрен (франц, refrain) - рядок або кілька рядків, що повторюються в кінці кожної строфи чи групи строф (куплета).

Байка «Бджола і Шершень»– Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без пуття закохані в мед.– Ти поважний дурень, пане раднику,- відповіла Бджола.- Мед любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом наша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука. Сила: (МОРАЛЬ)Шершень – се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і таке інше. А бджола – се символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться. Багато шершнів без пуття кажуть: нащо сей, до прикладу, студент учився, а нічого не має? Нащо, мовляв, учитися, коли не матимете достатку?.. Кажуть се незважаючи на слова Сіраха: “Веселість серця – життя для людини” – і не тямлять, що природжене діло є для неї найсолодша втіха. Погляньте на життя блаженної натури і навчітеся. Спитайте вашого хорта, коли він веселіший? – Тоді,- відповість вам,- коли полюю зайця.- Коли заєць смачніший? – Тоді,- відповість мисливець,- коли добре за ним полюю. Погляньте на кота, що сидить перед вами, коли він куражніший? Тоді, коли всю ніч бродить або сидить біля нори, хоча, зловивши, й не їсть миші. Замкни в достатку бджолу, чи не помре з туги, в той час, коли можна їй літати по квітоносних лугах? Що гірше, ніж купатися в достатку і смертельно каратися без природженого діла? Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла. І немає більшої радості, аніж жити за покликанням. Солодка тут праця тілесна, терпіння тіла і сама смерть його тоді, бо душа, володарка людини, втішається природженим ділом. Або так жити, або мусиш умерти. Старий Катон чим мудрий і щасливий? Не достатком, не чином тим, що йде за натурою, як видно з Цицеронової книжечки “Про старість”…Але ж розкусити треба, що то значить – жити за натурою. Про се сказав древній Епікур таке: “Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним”.

Байка «Бджола і Шершень»Рід літератури: ліро-епос. Жанр: літературна байка. Тема: розповідь про важливу роль праці за покликанням(тема «сродної» праці), розкриття суперечності між трудовим способом життя і паразитичним існуванням.Ідея: уславлення улюбленої праці, яка є стимулом життя; засудження паразитичного способу існування. Праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою» (ідея спорідненої праці)Алегоричні образи: Бджола(алегоричний образ працьовитої, мудрої, досвідченої людини); Шершень(алегоричний образ людини ледачої, яка звикла користуватися результатами чужої праці)Композиція: основна частина – оповідна(короткий діалог між Бджолою та Шершнем) – і «сила» – дидактична частина(мораль), де автор на конкретних прикладах пропагує ідею «спорідненої» праці. Мораль (сила) байки значно більша за оповідну частину

Афори́зм (грец. αφορισμός, означення, вислів) — короткий, дуже влучний, оригінальний вислів, що виражає узагальнену думку у виразній, легкій для запам'ятовування формі, яка згодом неодноразово відтворюється іншими людьми. В афоризмі досягається найвища концентрація безпосереднього повідомлення й того контексту, у якому думка сприймається слухачами або читачами. Афоризмами можуть бути: прислів'я, сентенції класичних авторів, крилаті вислови з літературних та філософських творів. Світ ловив мене, та не спіймав. З усіх утрат втрата часу найтяжча. Не за обличчя судіть, а за серце. Сопілка та вівця мені дорожчі царського вінця. Без ядра горіх ніщо, так само як людина без серця. Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. Не все те отрута, що неприємне на смак. Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя. Бери вершину і матимеш середину.

Домашнє завдання. Розгляньте репродукцію картини О. Лазаренка «Світ ловив мене, та не спіймав». Поясніть, чому автор картини, на вашу думку, саме так передав зміст відомого афоризму Г. Сковороди.