Презентація на тему: "Культура України ХІV - ХVІІ ст."

Історичні умови розвитку української культури у ХІV-ХVІІ ст. Литовське князівство (середина XIV ст.) - велика феодальна держава (більшість якої становило руське населення);порівняно з литовцями Русь мала більш розвинені виробничі відносини, с/г, ремісництво, політичну систему, міжнародні зв’язки, високий рівень розвитку культури;литовці дотримувались правила: “Ми старину не рушимо, а новини не вводимо”;у литовському князівстві популярною стала православна віра;у XVI ст. триває стабілізація і пожвавлення економічного життя. Українська культура поч. XIV – І пол. XVII ст. Це період бездержавного існування, вкрай несприятливий для розвитку української культури. Через монголо-татарську навалу в Україні були загальмовані процеси Ренесансу. У 1363 р. Україна увійшла у склад Литовської держави. Цей період можна назвати русько-литовським. 1. У 40-ві роки ХVІ ст. зникло Литовське князівство. Зміцнення польських позицій: 1385 р. – Кревська Унія (Литовський князь Яхайло одружився з польською королевою Ядвигою - утворення Речі Постолитої) 1410 р. – Городецька унія поклала початок окатоличення українських земель. 1569р. – Люблінська унія повністю узаконила політику національного, соціального, релігійного гноблення українського населення.2. Татари. У середині ХV ст. з'явилося Кримське ханство Гірея і Україна стає васалом Туреччини. Походи Менглі-Гірея зробили Україну ХVІ ст. руїною. 3. Кінець ХV ст. – час зміцнення Московського цартва, яке підпорядкувало собі Сіверщину і Чернігівщину. Таким чином, Україна опинилася у кільці: Польща, Москва, Крим. Оборонцем старої руської віри та звичаїв стало українське козацтво (виникн. XV- XVI ст.) , яке стає духовним лідером українського народу.

РОЗВИТОК ОСВІТИПочаткову освіту здобували у школах при монастирях, церквах або маєтках великих феодалів (учні отримували елементарні знання з письма та арифметики)Найстаріша школа - школа Львівської латинської кафедри (навчання мало схоластичний характер).виникають єзуїтські (Ярославль, Львів, Луцьк, Острог та ін.) школи. Навчання 5 років. Мета – окатоличування та ополячення українського населення; православні школи. Ініціатори створення – патріотично настроєні феодали (Андрій Курбський; Юрій Слуцький, Костянтин Острозький – Острозька школа). Отже, Україна увійшла в західно-європейський культурний регіон. На західних землях (Галичина) спостерігається ополячення, особливо міста. Українську шляхту спокусили привілеями. 16-17 ст. – це час інтенсивної колонізації України. В свідомість народних мас вводиться поняття: А) вищості польської культури, мови, релігії (католицизм); Б) нижчості української культури, мови, релігії.Іде планомірний процес підриву православної церкви. На поч.17 ст. православ'я сповідує тільки бідна частина населення. Тому воно індефікується з поняттям української народності. Патронат 15 ст. – це володіння церквою, монастирем. Пани заставляли, давали в посаг, спадщину, обмінювали, здавали в оренду церковні установи. Місце єпископа можна було купити. Король Польщі віддав всі церкви Дягілевічу за сплату борга. Трагедія православної церкви – значно поступалася освітою католицизму. У 14 ст. – утворений орден францисканців; у 15 ст. – орден бернардинців. Мета – поширення католицизму.

Братства в Україні: Львівське Успенське братство, 1585 р. Брестське братство, 1591 р. Люблінське братство, 1594 р. Київське Богоявленське, 1615 р. Луцьке, 1617 р.активно діяли братства також в Острозі, Дрогобичі, Холмі, Перемишлі та інших містах. Реформаційна та культурно-ідеологічна діяльність братств:критика зловживань духівництвадосягнення виборності духівництва світськими людьмиконтроль за діяльністю клірунамагання знищити монополію духівництва на тлумачення Св. Письма. Таким чином, рух братств виконував ту ж саму роль, яку на заході виконувала реформація: міська громадськість контролювала діяльність церкви.пробуджувало національну свідомістьвідроджували національні традиціїналагодження книгодрукуванняорганізація науково-освітнього процесу та демократизація школипоширення знань і розвиток світського письменства. Сприяють розвитку національної освіти. Допомога хворим і немічним. Захист парафіян перед судами. Братські школи в тому числі й школи вищого типу (кін. XVI - поч. XVII ст.):навчали дітей всіх станів і сиріт;виключалась будь-яка несправедливість;девіз педагогів братських шкіл - “Навчати і любити всіх однаково”. Пізніше окремі братські школи переросли у вищі навчальні заклади (Києво-Могилянська академія).

Острозька академія (1576 р.) – “храм муз”засновник академії – К. К. Острозький;ректор - Герасим Смотрицький, викладачами – Дем'ян Наливайко, Тарасій Земка, Іван Вишенський; випускником академії був Петро Конашевич- Сагайдачний;викладався курс “семи вільних наук” (граматика, діалектика, риторика - тривіум, арифметика, геометрія, астрономія, музика - квадріум) , активно використовували греко-візантійську спадщину;вперше серед українських шкіл тут вивчали церковнослов'янську, грецьку та латинську мови;школа була незалежною від державних чиновників і від православної церкви;при академії діяв перший в Україні науковий гурток та видавництво (засновником друкарні був Іван Федоров). Братська школа у Львові (1585 р.)Львівська братська школа – друга в Україні православна школа вищого типу;особливість школи – всестановий характер.було три класи граматики та класи поетики й риторики. У школі вивчали сім “вільних мистецтв”.школу було побудовано на гуманістичних засадах: на перших лавах сиділи найкращі учні (“навіть коли б були дуже вбогі”), обмежувалося застосування тілесних покарань. Стефан Кукіль (Зизаній) – керівник Львівської братської школи Лаврентій Кукіль (Зизаній) Іов Борецький Памво Беринда. Кирило Транквіліон-Ставровецький. Викладачі Львівської братської школи:

Розвиток друкарства в УкраїніВ І пол. XVII ст. нараховувалось близько 20 друкареньутримувались на кошти меценатів та Війська ЗапорозькогостаціонарніпересувніВ середині XVII ст. нараховувалось близько 40 друкареньвидаються книги: релігійного характеру; - наукові трактати; довідники; - календарі; - підручники. Книгодрукування в УкраїніЗасновник – Іван Федоров (1510-1583 рр.).1573 р. – І. Федоров заснував першу в Україні друкарню у Львові, а в 1574 р. друкує “Апостол” (первісток української друкованої книжки).1574 р. – вийшла “Азбука” – перша українська граматика.1581 р. – І. Федоров надрукував в Острозі “Новий завіт” (Острозьку Біблію). Над нею працювало 72 перекладачів. Книга має 1256 сторінок.1596 р. у м. Вільно виходить підручник, що за значенням не поступається “Букварю” І. Федорова “Граматика словенська” (укладач – Лаврентій Зизаній), яка стала великим кроком уперед у слов’янській філології.1582-1598 рр. – в Острозі Василь Суразький друкує більше 25 найменувань книг. 1619 р. – Мелетій Смотрицький “Граматика” (“Врата вченості”).1625 р. – К. Транквілліон-Ставровецький організовує друкарню у Чернігові.1615 р. – Є. Плетенецький організовує друкарню Києво-Печерської лаври (за перші 14 років тут було видано 40 богослужбових та навчальних книг).

Ренесанс в Україні:як історичний етап не збігався з італійським (через монголо-татарську навалу);поширенню ідей Відродження сприяла близькість з Польщею;гуманізм в Україні не мав соціальної спрямованості та економічної підтримки (як в Італії);гуманістичні ідеї в Україну приносила національно свідома інтелігенція (у Краківському університеті з ХІV до ХVІ ст. навчалося більше 800 українців, 13 з них стали професорами).ІІ пол. XVI – поч. XVII ст. – час пробудження та відродження національної самосвідомості українського народу, високого громадського змісту й патріотизму;основні постулати гуманізму: встановлення суспільного справедливого ладу; шанування людини як особистості; понад усе ставилися людське щастя, високий рівень освіченості, свобода, розуміння мистецтва;етапи ренесансного гуманізму в Україні: 1-й – прибл. до середини XVI ст.;ІІ-й – з ІІ пол. XVI ст. до поч. XVIІ ст.;ІІІ – друга третина XVІІ ст. – поч. XVІІI ст. основоположники гуманістичної культури в України в XV- ст. XVІ ст.: Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський, Юрій Котермак та ін. ПОШИРЕННЯ ІДЕЙ ГУМАНІЗМУ ТА РЕФОРМАЦІЇЮрій Дрогобич – доктор філософії та медицини, викладав медицину й астрологію:написав працю “Прогностична оцінка поточного 1483 р.” (вперше подано географічні координати Львова, Дрогобича, Москви, Вільно, Феодосія (Кафа) – перша друкована книга автором якої був українець за походженням;його праці: “Трактат про сонячне затемнення 20 липня 1678 р.”, “Трактат з шести розділів про затемнення” (1490). Павло Русин – перший поет-гуманіст в Україні та зачинатель польської гуманістичної поезії. Станіслав Оріховський (1513-1566) – “Про турецьку загрозу слово…”, “Хрещення в Русинів” та ін. Його твори відзначаються художньою досконалістю і є зразком полемічної літератури. Не випадково в Західній Європі його називали “українським Демосфеном”, “сучасним Цицероном”. ПРЕДСТАВНИКИ ГУМАНІЗМУ В УКРАЇНІ:

АРХІТЕКТУРАСтилі: Фортеці та замки: Суботівська фортеця; Кам’янець-Подільська фортеця Острозька фортеця Хотинська фортеця Вежа Корнякта Одеський замок Замок у Мукачево та ін. Пам’ятники архітектури стилю ренесанс: ансамбль Успенського братства у Львові; Успенська церква у Львові каплиця трьох святителів чорна кам’яниця у Львові та ін.оборонно фортефікаційнийренесанс У стилі ренесанс працювали такі архітектори: Павло Римлянин, Петро Красовський, Андрій Підлісний, Амвросій Прихильний. Характерно поєднання традицій української архітектурної школи та ідей ренесансу. Фортеця у Кам’янці-Подільському ( ХІV ст.)Фортеця у Меджибожі(ХІV-ХVІ ст.)Хотинська фортеця (ХІІІ-ХІV ст.)

Великий замок Любарта Єдиміновича в Луцьку (ХІV-ХVІ ст.) Замок у Мукачево. ХV-ХVІІ ст. Покровська церква у с. Сутківцях (ХV-ХVІ ст.) Ансамбль Успенського братства у Львові. (1572-1629 рр.) Успенська церква у Львові (1572-1629 рр.) Каплиця Трьох святителів(1578-1590) Чорна кам’яниця у Львові. (кінець ХVІ ст.)

Іконопис: Юрій Змієборець (XV ст.) Св. Микола із житієм (поч. XIV ст.) “Богородиця-Одигітрія” та ін.фресковий живописіконописграфікапортретний жанррізьба на дереві та каменіПам’ятки: іконостаси П’ятницької та Успенської церков у Львові різбляні іконостас церкви св. Духа у Рогатині іконостаси на Київщині. Поділлі та ін. Портрети: магнатів Острозьких, Вишневецьких, гетьманів Хмельницького і Мазепи; К. Корнякта (фундатор Успенської церкви) – М. Петрахновича. Юрій Змієборець (поч. ХV ст.)Волинська Богоматір(поч. ХІV ст.)Св. Микола із житієм (поч. ХІV ст.) Богородиця Петрівська (поч. ХV ст.)Богородиця Одигітрія (Красівська) ХV ст. Образотворчемистецтво

ЛІТЕРАТУРАПерекладна література(медичний довідник “Аристотелеві врата”, “Пересопницьке Євангеліє” та ін.)Оригінальна література (історична) український епос – думи: “Маруся Богуславка”, “Самійло Кішка”, «Байда»; балади, історичні пісні, невільницькі думи: “Плач невільника”; літописи (історична література): Густинський літопис, “Про унію, як вона почалася на Руській землі” та ін.)Головне місце - полемічна література. Причини виникнення: заключення унії і спроба перевести Україну на Григоріанський календар. Виникають тандеми полемістів: Петро Скарга (католик) – Іван Вишенський (правосл. укр.). Видатний полеміст – Мелетій Смотрицький. Розвиток ораторської прози, полемічної поезії: Герасим Смотрицький, Стефан Зизаній, Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький та ін. Житійна (агіографічна) література - про життя і подвиги святих: “Житіє Нестора”, Патерик Києво-Печерської лаври. Поетичні твори (панегірик або мандригал) – Себастіян Кленович, Симон Пелакід, Дем’ян Наливайко. ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВОДраматургічна творчість (шкільна драма, яка виступала у жанрі релігійної драми) – сценічні ілюстрації до біблійних оповідань і житій святих; комедійні дійства на побутові теми, що було національною особливістю української шкільної драми. Театральна творчість. МУЗИКАпопулярними були народні (різні соціальні теми, конкретні історичні особи) та жіночі (туга за синами та коханими, які залишили дім заради слави, і нарікання чоловікам) пісніпоширеними музичними інструментами були:- бандури; скрипка, бас, басоля (схожа на віолончель), цимбали, бубни15в церквах, при монастирях і при братствах виникають хорові колективи, “партесний спів”, яких створював багатоголосне, поліфонічне звучанняу середніх і особливо у вищих школах на художньо-професійному рівні викладали церковний спів і музичну грамоту – готували регентів, співаків і творців партесної музики