Вступ. Оцінювання - це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня (учениці) в оволодінні змістом предмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчальних програм. Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.
Завдання оцінювання показати учням(студентам), як вони досягли мети навчального заняття; визначити найкращих за результатами учнів; стимулювати мотивацію учнів до навчання й отримання сучасних знань; визначити рівень здібностей учнів; з’ясувати, чи є необхідність у додатковому навчанні або «перенавчанні»; поставити оцінки кожному учню.
Моделі оцінювання, які найчастіше використовуються під час оцінювання у формі тестування. Класична модель. Перевага цієї моделі — її простота. Недоліки:оскільки відбір завдань — це процес випадковий, не можна передбачити, завдання якої складності отримає тестований, тому одному дістанеться k легких, а іншому — k складних завдань. Класична модель з урахуванням складності завдань. Недолік: через випадковість вибірки не можна заздалегідь визначити, які завдання за складністю отримає тестований, тому одному учаснику тестування дістанеться k легких, а іншому — k складних завдань.
Моделі оцінювання, які найчастіше використовуються під час оцінювання у формі тестування. Модель із зростанням складностіТака модель забезпечує паралельність тестів за складністю, а отже, надійність результатів тестування є вища, ніж у попередніх моделях. Модель із розподілом завдань за рівнем засвоєння навчального матеріалу. Визначають п’ять рівнів засвоєння навчального матеріалу. Нульовий рівень (рівень розуміння) Перший рівень (упізнавання) Другий рівень (відтворення) Третій рівень (застосування) Четвертий рівень (творча діяльність)
Моделі оцінювання, які найчастіше використовуються під час оцінювання у формі тестування. Модель з урахуванням часу виконання завдання. Ця модель дає можливість підвищити надійність результатів тестування, особливо поєднавши її з урахуванням складності завдань. Адаптивна модель. Переваги:дає можливість більш гнучко виміряти знання тестованих; дає можливість виміряти знання меншою кількістю завдань, ніж у класичній моделі;виявляє теми, які тестований знає погано і дає можливість перевірити знання із цієї теми додатково. Недоліки:заздалегідь невідомо, скільки запитань треба поставити тестованому, щоб визначити рівень його знань. Модель з обмеженням часу на виконання тесту. Такий метод рекомендують використовувати під час бланкового тестування, коли учень бачить усі завдання тесту відразу. Модель тестування за сценарієм. У «Моделі за сценарієм» учні отримують однакову кількість завдань із кожної теми і за кожним рівнем складності. Надійність результатів тестування аналогічна до моделі зі зростанням складності.
Моделі оцінювання, які найчастіше використовуються під час оцінювання у формі тестування. Модель, що ґрунтується на нечіткій математиці Ця модель тестування є продовженням будь-якої з описаних вище моделей, але в ній замість чітких характеристик тестових завдань і відповідей використовують їх нечіткі аналоги. У тестуванні можна також комбінувати кілька моделей
Нормо – орієнтовані тести досягнень. Нормо-орієнтовані тести створюються спеціально для того, щоб забезпечити порівняння випробовуваних в тій області змісту, для якої даний тест призначений. Для цього використовуються нормативні шкали. Оброблені бали за результатами таких тестів грунтуються на статистичних даних, отриманих на досить великий за обсягом вибірці (вибірка стандартизації). Це спеціально підібрана група випробовуваних, адекватно представляють популяцію, для якої розробляється даний тест. Кожен індивідуальний бал для тесту має однозначну відповідність з показником, визначеним на нормативній групі (тестової нормою). Для того щоб ці тести виконали своє головне завдання - диференціювати випробовуваних, при їх розробці намагаються отримати високу варіативність тестових балів. Нормо-орієнтовані тести конструюються таким чином, щоб розподіл отриманих в них результатів було близько до нормального.
Критеріально – орієнтовані тести досягнень. Критеріально-орієнтований тест вимірює, що індивід знає або вміє робити в порівнянні з тим, що він повинен знати або вміти робити для того, щоб успішно вирішити завдання. Оцінка результатів тесту щодо досягнутого критерію означає, що вони тлумачаться у відповідності зі стандартами виконання. У вимірах, орієнтованих на критерій, необхідно визначити:- Опановано чи не опановано навчальна мета, представлена в конкретному завданні;- Який відсоток завдань вирішив учень;- До якого рівня успішності необхідно віднести учня, враховуючи його ступінь наближення до навчальної мети.
Висновок. Визначення рівня навчальних досягнень учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетентність як загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню.
Список використаних джерел. Основи педагогічного оцінювання: [навчально- методичний посібник] / Т. М. Канівець. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2012. — 102 с.http://school1.olexandrivka.info/index/0-17http://www.timo.com.ua/wiki/index.php/Моделі оцінювання http://stud.com.ua/37624/psihologiya/tipi_pidtipi_testiv_dosyagnen