План уроку:1. Воєнно-політична ситуація в Україні влітку 1919 р.2. Наступ білогвардійців. 3. Наступ українських армій та їх поразка.4. Встановлення денікінського режиму в Україні. Білий терор.5. Боротьба проти денікінців. Перший Зимовий похід військ УНР.6. Відновлення радянської влади в кінці 1919 – на початку 1920 року.
3. Наступ українських армій та їх поразка. На Правобережжі падіння більшовицького режиму прискорили війська Директорії УНР та уряду ЗУНР. Опинившись улітку 1919 р. в районі Надзбруччя після невдалих військових дій УНР проти більшовиків, а УГА — проти польських військ, обидві сторони у липні того ж року підписали угоду про об’єднання збройних сил задля спільної боротьби за незалежність України.
Непорозуміння та неузгодженість дій Євген Петрушевич й уряд ЗУНР орієнтувалися на боротьбу з Польщею та більшовицькою Росією і готові були укласти ситуативний союз із А. Денікіним. С. Петлюра схилявся до переговорів із більшовицьким урядом В. Леніна для координації зусиль проти денікінських військ.
“Київська катастрофа”Українські підрозділи, не бажаючи воювати з потенційними союзниками, залишили Київ та відійшли до Василькова. Здача Києва була рівносильна поразці. Ця подія увійшла в історію як «Київська катастрофа». Отже, на початку осені 1919 р. майже вся Україна опинилася під владою білогвардійських військ.
Мовою джерел. Прем’єр УНР Ісаак Мазепа:«Так славно почався і так безславно скінчився похід об'єднаної Української Армії на Київ». Марко Безручко. «Від Проскурова до Чарториї»:«Великий вплив на все українське військо зробило залишення українськими частинами тільки що взятої столиці України — Києва. Дух підупав, порив охолонув, у душу почала закрадатися зневіра в перемогу»
Поразка українських військ. Оточена з усіх боків, не маючи достатньої стратегічної бази, зброї й амуніції, Українська армія мусила відступати перед численним ворогом — Білою й Червоною арміями. З тилу загрожували поляки. Узимку 1919—1920 рр. від тифу вмерло 25 тисяч українських вояків. Врешті-решт, розбіжності призвели до відкритого конфлікту та розколу між УНР та ЗУНР, наслідком чого стало припинення збройної боротьби УГА в листопаді 1919 р. після переходу її частин на бік Добровольчої армії, а згодом Червоної армії.
Ще на початку наступу білогвардійських військ, у січні 1919 р., А. Денікін сформулював засади своєї політики: «єдина і неділима Росія», боротьба з більшовиками до кінця, встановлення порядку і запровадження тимчасової військової диктатури, смертна кара за участь у «бунтах», більшовицьких організаціях, за дезертирство в армії.4. Встановлення денікінського режиму в Україні. Білий терор.
Антиукраїнська політика. У Києві був скинутий із п’єдесталу і розтрощений бюст Тараса Шевченка. В усі установи надійшла інструкція зняти його портрети. Закривали українські школи. Українською мовою могли навчати дітей лише у приватних навчальних закладах. Ледь животіла Українська Академія наук, на фінансування якої не виділяли коштів. Спеціальні цензори проглядали запасники київських книгарень і вилучали навіть ті видання, які свого часу дозволила імперська цензура. Українські вивіски на крамницях замінили на російські, усі залізнічні станції перейменували російською мовою.
Економічна політика. Передбачалося відновлення великого землеволодіння. У селян, за сприяння військових команд, знову забирали землю і реманент. Згідно із законом про врожай 1919 р. третину зібраного зерна, половину скошених трав і шосту частину овочів селяни зобов’язувалися безоплатно віддавати поміщикам та орендарям, якщо останні заявляли про свої права на землю. Крім того, їх змушували вносити на потреби денікінської армії разовий податок — 5 пудів зерна з кожної десятини землі. За несвоєчасну поставку примусово стягали подвійну суму.
Становище в промисловостіФабрики і заводи повертали власникам. Формально зберігали 8-годинний робочий день, проте реально він тривав 11-12 годин. Багато підприємств через нестачу сировини й палива працювали неповний робочий день або зупинялися зовсім, і робітники залишалися без зарплати. Практично перестали діяти профспілки.
Білий терор Ненависть денікінців до більшовиків, серед яких було багато євреїв, подекуди переростала у єврейські погроми. Відповіддю на «червоний терор» більшовиків став «білий терор» денікінців. На контрольованій денікінцями території питання про відповідальність більшовиків вирішувався жорстко. Наказом № 7 від 14 (27) серпня 1918 р. Денікін розпорядився«всіх осіб, звинувачуваних у сприянні або сприянні військам або владі радянської республіки в їхніх військових або в інших ворожих діях проти Добровольчої армії, а також за навмисне вбивство, зґвалтування, розбої, грабежі, навмисне підпалювання або затоплення чужого майна віддавати воєнно-польовим судам військової частини Добровольчої армії, розпорядженням військового губернатора».
5. Боротьба проти денікінців. Значної шкоди денікінським військам завдали загони Н. Махна, організовані у Революційну повстанську армію України (махновців), яка налічувала близько 50 тис. вояків. У жовтні 1919 р. під їхнім контролем опинилися великі райони півдня України, зокрема Катеринослав, Каховка, Бердянськ, Перекоп.
6. Відновлення радянської влади в кінці 1919 – на початку 1920 року. Середина жовтня 1919 р. Червона армія, маючи кількісну перевагу над військами Денікіна, перейшла в контрнаступ. 6 листопада 1919 р. радянські війська зайняли Чернігів,12 грудня оволоділи Харковом.16 грудня 1919 р. більшовики увійшли до Києва. Продовжуючи наступ на Правобережну Україну, Червона армія в районі Вінниці оточила групу військ Денікіна. В той час частина УГА відмовилася воювати за Денікіна і перейшла на бік Радянської влади, а С. Петлюра 5 грудня 1919 р. з кількома міністрами Директорії виїхав до Польщі. Початок січня 1920 р. - Червона армія повністю зайняла Донбас.