Презентація на тему "Одеський театр опери і балету"

Одеський оперний театр. Радоніч Вікторія311-кд група

Вже на початку ХІХ століття молоде портове місто мало театр, що не поступався кращим на той час європейським. Він був збудований з ініціативи тодішнього градоначальника, видатного державного діяча герцога де Рішельє, якого одесити й донині коротко називають Дюком

Не зважаючи на безліч турбот – торговельних, військових, будівельних – Рішельє не забував, що Одеса – місто різноплемінне й різномовне. Тож найкраще, що може об’єднати таких людей – це музика. Тому при Дюку в Одесі співали найкращі голоси Європи. Співали в театрі, збудованому зусиллями герцога, тому самому, про який геніальний Пушкін написав: Но уж темнеет вечер синий,Пора нам в оперу скорей: Там упоительный Россини,Европы баловень – Орфей.

Будівля першого міського театру була зведена за проектом італійця Франческо Фраполлі, а зміни в план вніс француз Тома де Томон. 10 лютого 1810 року відбулося урочисте відкриття театру. Це була білосніжна споруда , подібна що нагадувала античний храм, звернений фасадом до порту.

У залі було 800 місць (на той момент в місті проживало 12,5 тисячі чоловік). В ложах трьох ярусів були встановлені 44 крісла, позаду яких у великому напівкруглому просторі ще 700 глядачів могли насолоджуватися спектаклями стоячи, як в старих італійських театрах.

В день відкриття Міського театру давали одноактну оперу Сергія Вязмітінова «Нове сімейство» і водевіль Якова Княжніна «Траур, або Утішена вдова» в постановці російської трупи актора й антрепренера Порфирія Фортунатова.

 Регулярні спектаклі почалися в 1811 році. В репертуарі були комедії, трагедії, водевілі й комічні опери. Втім, через 11 років російські трупи припинили свої виступи і в Міському театрі почала домінувати італійська опера. Монополію на постановки отримали антрепренери Джузеппе Монтовані, потім Йосиф Замбоні, Гульельмо Буанаволіо та інші..

Назва «оперний» з’явилась значно пізніше, у ХХ віці. А тим часом на сцені Міського театру виступали знамениті оперні співаки, трупи імператорських і королівських театрів. Драми і комедії теж були частими гостями сцени, імена видатних акторів і драматургів не сходили з афіш. Балетні ж дивертисменти в опері та самі балети з’явилися в репертуарі трохи пізніше.

До оперного репертуару першого входили постановки Джоаккіно Россіні, Вінченцо Белліні, Доменіко Чимарози, Гаетано Доніцетті, Джузеппе Верді. Одеська публіка аплодувала Катерині Аматті, Аррігі та Анжеліці Каталані, Джузеппе Маріні, Катерині Патті-Баріллі, Жозефіні й Терезині Бромбілла, Понті дель Армі, Альде Бьянкі.

У 1873-му, через 64 роки після відкриття, Міський театр був повністю знищений пожежею.  «Картина полум’я, що вирвалось назовні й вирувало на свободі, була справді грандіозною. Колони котились майданом ніби ганяючись за публікою, яка прийшла подивитись на пожежу», – писав автор книги «Стара Одеса» Олександр Дерибас.

З моменту пожежі до закладання першого каменю в новий фундамент минуло майже 11 років. Будували підрядним способом з місцевих матеріалів. На роботи було затрачено величезну на той час суму – 1,5 мільйона рублів.

Театр було здано в зазначений контрактом термін – 15 вересня 1887 року. Це була перша в Новоросійському краї будівля з електричним освітленням та паровим опаленням.«Одеський театр – найкращий у світі!», – вигукнув Фердинанд Фельнер, який приїхав до Одеси з нагоди завершення будівництва, і вручив міському голові Григорію Маразлі позолочений ключ від театру. Цей символічний ключ поклали в металевий ящик і замурували біля підніжжя дзеркала на сходах західного портику театру.

Це цікаво знати!

Дякую за увагу!