Мета: ознайомлення з основними етапами становлення та розвитку людського суспільства; вивчення хронології та періодизації історії первісного суспільства.
Завдання теми історіі первісного суспільства полягає у вивченні основних проблем, пов'язаних з часом та місцем походження людини, розвитком мови та мислення, релігії та мистецтва, виникненням рас, розселенням людини на земній кулі.
КРОМАНЬЙОНЕЦЬЛюдина розумна. Пізній палеоліт (35-11 тис. років тому)Знайдена в печері Кро-Маньйон (Франція)Нові знаряддя праці (гарпуни, голки, дротики, списометальний пристрій та ін.)Загінне полювання. Первісне поселення – стоянка (Житомирщина, Чернігівщина, Канівщина і ще майже 800 стоянок)Родова община (обєднання кровних родичів по матері)Розвиток духовного життя.
Культура лінійно-стрічкової кераміки (скорочено КЛСК) — археологічна культура доби неоліту, яка мала дуже значне поширення на території Європи у 5700-4900 роках до н. е. На території України представлена на Західній Волині, Галичині і Поділлі. Зразки артефактів культури лінійно-стрічкової кераміки. Близько 5500 р. до н. е.
Сурсько-дніпровська культура (Сурська культура) — археологічна культура раннього неоліту, поширена в районі Дніпрових порогів. Датується V — VII—VI тисячоліттями до н. е. Сучасні методи радіовуглецевого датування показують такий час існування цієї культури: 6100 — 5600 р до н. е. На острові Сурському вивчений житловий комплекс часів нової кам'яної доби сурсько-дніпровської культури, що складається з трьох жител і одного двору з вогнищем у центрі. Шулаївська стоянка — неолітичне поселення рибалок і мисливців сурсько-дніпровської культури на Шулаївському острові (Солонянський район Дніпропетровської області). Стоянка відкрита у 1946 році. Складається з двох археологічних шарів. Тут досліджені напівземлянкові житла, знайдені крем'яні знаряддя, уламки посуду, кістки свійських і диких тварин.о. Сурський р. Дніпро. Стрільчий острів, Стрільча скеля — мальовничий острів біля села Волоське на р. Дніпро нижче м. Дніпро. 1888 року на верховині Стрільчої скелі знайшли й обстежили майстерню виробів неолітичного періоду кам'яної доби.
ЦІКАВИНКА: А ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ ДАВНЮ ЛЕГЕНДУ ПРО СТРІЛЬЧИЙ ОСТРІВ?СКАРБ ОСТРОВАПро цей Стрільчий острів між людьми здавна йде така балачка, що на ньому закопані великі гроші, а закопали їх, кажуть, запорожці. Запорожці вирили там глибоку яму, наклали туди золото, срібло, рушниці та й засипали все те піском. Потім того розложили на тому піску якогось хлопця та й давай його сікти; сікли, сікли, а тоді його й питають: «А знаєш ти, за віщо ми тебе січем?» — «Ні, не знаю», каже хлопець, а сам плаче. Давай вони його вдруге сікти. Сікли, сікли, перестали й знов питають: «А що, знаєш?» — «Ой, татусеньки рідненькі, не знаю». Давай втретє. Кричало те хлоп'я, кричало, аж поки охрипло. «Годі», — кажуть. І давай питати: «Скажи, скурвий сину, за що ми тебе січем?» — «За те, щоб пам'ятав, де поклали скарб». «Ну, — кажуть, — догадався; обдивися ж та йди собі з Богом». Вирвався хлопець, одбіг геть далеко од острова та й давай питати шляху на Україну. Питав, питав, допитався; дійшов аж до свого батька. Це було, кажуть, зараз, як Січ зруйнували. Через скільки там десятків років з Київської губернії гнав один дід по Дніпру пліт. Догнав до слободи Волоської та й пішов шукати грошей на Стрільчий. Отже, те місце вже було загорнуте камінням, довго він його шукав, та так і не знайшов. Давай тоді той дід розказувати. А то був той самий дід, якого сікли запорожці, коли він був Ще хлопцем. Дід розказав і прикмети, де закопували скарб: «На тім боці, — каже, — супроти острівка стояв дуб, на дубі була товста гілка, яка показувала на острівок, де саме сховано скарб. Деякі старі люди ще й пам'ятають того дуба, а мені, признаться, не в замітку. Тепер на тому місці груша».
Дніпро-донецька культура (Дніпро-донецька культурно-історична спільність) — основна за значенням і територією неолітична культура в Україні. Існувала протягом приблизно 2 тисяч років — у VII—V тис. до н. е. Сучасні датування радіовуглецевим методом вказують на такі дати існування цієї культури: 6500 — 4200 рр. до н. е. Дніпро-донецька культура відображена помаранчевим кольором на культурній мапі 4-го тис. до н. е. На території України та Білорусі відомо понад 200 поселень і 20 могильників цієї культури.
Я́мково-гребінце́вої кера́міки культу́ра — археологічна культура доби пізнього неоліту (4 і 3 тисячоліття до н. е.), поширена на північному сході Європи й на північному заході Азії. На заході охоплює фінське узбережжя Ботнічної затоки, північ Скандинавії, на півдні у долині Вісли, на сході переходить за Уральські гори до Барабинського степу та Алтаю. В Україні була поширена в північній лісовій частині Лівобережжя.
Таш-Аїрська культура — археологічна культура неоліту, поширена в Гірському Криму. Датуєтся часом від 5000 ло 3500 до н.е. Крем'яна індустрія Таш-Аїрської культури є подальшим розвитком мурзак-кобинської культури мезоліту. Техніка розколювання кременю — високорозвинена, пластинчаста, відтискна з одно- або двоплощинних нуклеусів. Нуклеус і відколота від нього пластина (зліва), яка вже має досить гострі бічні кромки та може використовуватись як інструмент.
ЕНЕОЛІТ (IV-III ТИС. ДО Н. Е.) - мідний, або мідно-кам'яний вік. Період у який відбувається перехід від кам'яного віку до залізного. Трипільська культура є однією з основних давньоземлеробських культур кам'яно-мідної доби (енеоліту). Трипільські племена посідали простори Східної Європи від Карпат до Дніпра, від Полісся до Чорного моря. Розвивалася ця культура в V—IV тис. до н. е. (протягом 2000 років) і пройшла в своєму розвитку три етапи — ранній, середній та пізній. В Україні було виявлено (станом на 2014 рік) понад дві тисячі пам'яток Трипільської культури.