Прикметник

- Прикметник - це самост йна частина мови, що виражає ознаку предмета та в дпов дає на питання який? яка? яке? як ? чий? чия? чиє? чиї?: сонячний пром нь, солов'їна мова.

Морфологчн

ознаки. Прикм. має ознаки роду, числа, в дм нка, як узгоджуються з родом, числом  в дм нком менника: вишневий цвт, вишнева глка, вишневе варення, вишнев сади.

Синтаксична роль. У реченн прикметник найчаст ше є означенням. (Свжий втерець повває з рчки), р дше - присудком (На неб зор тих ).

Розряди прикметникв

Яксн - виражають ознаку

предмета, яка може виявлятися найкоротшийкороткий - коротший. , б льшою чи меншою м рою. Вдносн - вираж. ознаку

днпровськ

предмета опосередковано,      береги

стосовно ншого предмета, д ї чи    (береги Дн пра) обставини.

Присвйн - виражають належн сть предмета певн й  директорв наказ, людин чи тварин й в дп. на пит. лисячий хвст. чий?

Ступен порвняння прикметникв

Яксн прикметники можуть утворювати ступен порвняння

Вищий ступнь порвняння

Проста форма: кор нь або основа прикметника + суф кс -ш,

-ш:

широкий - ширший, теплий - теплший Складена форма: бльш, менш + прикметник у початков й форм : бльш успшний, менш приємний

Не утворюють форм ступенв порвняння так яксн прикметники:

з преф ксами пре-, за-, над-, пра-, арх -, ультра-: пресильний, зависокий, прадавн й.

з суф ксами -уват-, -юват-, -ав-, -яв-, -еньк-,

-есеньк-, -сньк-, -юсньк-, -езн-, -енн-: чорнявий, старезний.

назви мастей тварин: гндий, вороний, карий, буланий тощо.

Завдання:

4. Правильно утворено форми ступенв порвняння прикметникв у рядку:

а) вужчий, бльш теплший, тривалший.

б) ласкавший, порожнший, активнший.

в) менш яскравий, смачнший, презлший.

г) самий короткий, скромнший, легший.

д) рднший, багатший, бльш смливий.