презентація на тему: Ринолалія як одне з найскладніших порушень мовлення

Ринолалія як одне з найскладніших порушень мовлення 

Слово «ринолалія» (від грец. ніс, губи) означає носове мовлення або шепелявість і тому відображає лише зовнішні прояви цього розладу. Як фонологічний феномен, ринолалія має іншу природу, тому вчені почали розгадувати її природу, щоб краще зрозуміти механізми, що лежать в основі ринолалії.

При ринолалії мовлення розвивається із запізненням (перші слова з'являються на два роки і значно пізніше) і має якісні особливості. Імпресивне мовлення розвивається відносно нормально, а експресивне зазнає деяких якісних змін. Насамперед слід відзначити крайню невиразність мовлення дітей. Слова і фрази, що з'являються у них, малозрозумілі для оточуючих, оскільки формуються звуки своєрідні за артикуляцією і звучанням.

Основні симптоми та причини порушення у дітей нормального функціонування піднебінно-глоткового затвора може бути: - наявність вроджених (рідше придбаних) ущелин м'якого і твердого піднебіння, що призводять до повної неможливості роз'єднання носової та ротової порожнин; - коротке м'яке піднебіння; - відсутність маленького язичка або його роздвоєння; - гугнявість голосу; - наявність або паралічів парезів м'якого піднебіння, що повністю виключають або різко обмежують можливість його піднімання або змикання із задньою стінкою глотки, що не дозволяє ізолювати носову порожнину від ротової; - вимова більшості звуків «в ніс»; - відчуття постійної закладеності носа у малюка і т.д.

Закрита ринолалія - це порушення артикуляційного апарату. Порушується нормальне проходження повітря через носові ходи, що призводить до повного або часткового виключення носового резонансу, що викликає зміни тембру мовлення. Відкрита ринолалія - це порушення артикуляції та фонації. Вона має найскладніший механізм і найважче піддається подоланню. Змішана ринолалія - порушення у мовленні, що проявляються у присутності назального тембру голосу та низьким носовим резонансом під час вимови носових звуків.

Основними причинами порушень функції піднебінно-глоткового клапана є: Вроджене м'яке та тверде піднебіння (в рідкісних випадках набуте), що призводить до абсолютної неможливості відокремити ротову порожнину від носової;Нестандартне м'яке піднебіння (коротке);Розсічене або паралізоване м'яке піднебіння, що виключає або сильно обмежує можливість руху м'якого піднебіння і, таким чином, перешкоджає розділенню носової та ротової порожнин;Млявість м'язів, що відповідають за артикуляцію (в тому числі м'якого піднебіння). Це часто трапляється у слабших дітей і може перешкоджати формуванню нормального піднебінно-глоткового змикання. Подібні наслідки виникають після видалення аденоїдних розростань (або після дифтерійного паралічу), які заважають нормальному функціонуванню піднебінно-глоткового змикання;Викривлення носової перегородки, носові поліпи, аденоїди та різні пухлини носоглотки створюють умови для ізоляції ротової та носової порожнин, але повітря фактично не потрапляє в носову порожнину, тому усне мовлення також має виражений носовий відтінок;Гіперфункція (збільшення) м'якого піднебіння, що призводить до постійно піднятого положення м'якого піднебіння, в тому числі до ізоляції ротової порожнини від носової під час вимовляння всіх звуків, в тому числі і носових.