Презентація на тему: "Семен Климовський - видатний діяч української культури".

Семен Климовський - видатний діяч української культури.1705 - 1785рр

Семен Климовський - козак Харківського полку, філософ, поет, автор популярної пісні «Їхав козак за Дунай», яку співають вже більше 200 років. У 18 столітті пісня була настільки популярною, що її вважали народною.

Про життя Семена Климовського даних майже не збереглося. Немає навіть точних дат народження та смерті козака. Проте є припущення, що життя його було довгим, може навіть понадстолітнім. В усіх джерелах написано, що Климовський народився на рубежі XVII та XVIII ст., а помер на рубежі XVIII та XIX ст. у селі Припутні Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (неподалік сучасного селища Нова Прага, що в Олександрійському районі на Кіровоградщині).

Села давно немає: останні мешканці вибралися звідти під час голодомору 1932-1933 рр. 14 жовтня 2003 року на місці хутора Припутні встановлено пам’ятний знак. Життя С. Климовського, як правило, пов’язують з Києво-Могилянською академією, в якій він начебто навчався (хоча в енциклопедії «Києво-Могилянська академія в іменах» згадок про С. Климовського немає).

Карамзін писав про нього: "В императорской библиотеке хранится его рукописное сочинение «О великодушии и правде», в котором много хороших чувств и даже хороших стихов… Сказывают, что Климовский не менее семи греческих мудрецов был славен и почтен между его собратьями казаками; что он, как вдохновенная пифия, говаривал в беседах высокопарными стихами, давал приятелям благоразумные советы, твердил часто пословицу: «Нам добро и никому зло, то законное житье»; и любопытные приходили издалека слушать его". М. Карамзін

Загадкою залишається питання про те, в яких роках жив поет. Ясно тільки, що життя його було дуже довгим, може навіть понадстолітнім. У 1724 р. він, судячи з усього, був зовсім молодою людиною. Закінчував своє життя Климовський наприкінці XVIII ст. у степах колишнього Дикого Поля, де він разом із приятелем заснував хутір Припутні. Саме тут старого поета застав якийсь Микола Левицький, який у 1818 р. надрукував на сторінках харківського журналу «Украинский вестник» свій нарис-спогад «Деревня Припутни (Херсонской губ., Елисаветгр. уезда)».

Нарис цей віднайшов Григорій Нудьга і вмістив його в своїй книжці «Козак. Філософ. Поет». Однак, його знахідки були б неповними, якби не Федір Плотнір, який знайшов в архівах місце зниклого нині хутора Припутні – поруч з Новою Прагою (Олександрійський район Кіровоградської області). На свято Покрови 14 жовтня 2003 року на місці хутора Припутні встановлено пам’ятний знак.