Презентація на тему: Сінхайська революція

Підготувала Кирієнко Маргарита

Сіньхайська революція 1911— 1912 рр. — революція в Китаї, яка спричинила повалення маньчжурської династії Цін і проголошення Китайської республіки. За східним місячним календарем вона розпочалася в рік миші (китайською мовою — «сіньхай»). Причини: Необхідність позбавлення влади маньчжурської династії, яка перешкоджала здійсненню модернізації Китаю. Зростання серед різних соціальних верств невдоволення пануванням у Китаї іноземних колонізаторів і прагнення завадити подальшому закабаленню своєї країни. Привід: Початок жовтня 1911 р. – У місті Ханькоу (район Уханя) поліція викрила нелегальну квартиру революціонерів, знайшла зброю і списки членів революційних організацій

У жовтні-листопаді 1911 р. розпочалося повстання. Цей рік китайською називався «сіньхай», тому й революція отримала назву сіньхайської. До повсталих солдат долучилися студенти, робітники, і невдовзі революція охопила всі провінції Південного та Центрального Китаю. На півночі країни, менш розвиненій у промисловому відношенні, влада залишилася в руках цінського уряду. Маньчжурська влада в пошуках порятунку звернулася до генерала Юань Шикая, який мав реформаторські погляди, із проханням очолити збройні сили. Той погодився й незабаром став головою імператорської ради та прем’єр-міністром, повновладним диктатором Північного Китаю.

Однак повстання поширювалось. 2 грудня революційні війська увійшли до Нанкіна. Маньчжурська імперія почала розпадатися. Дізнавшись про початок революції, Сунь Ятсен повернувся з еміграції та прибув до Шанхая. Це ще більше надихнуло революціонерів. 29 грудня 1912 р. конференція делегатів революційних провінцій, які зібралися в Нанкіні, проголосила утворення Китайської республіки. Сунь Ятсен був обраний її тимчасовим президентом і 1 січня 1912 р. прийняв присягу. У лютому 1912 р. монархія була повалена. Подальший перебіг політичних подій змусив Сунь Ятсена, який боявся розколу країни, відмовитись від посади президента на користь Юань Шикая. Однак згодом, переконавшись у прагненні генерала встановити режим особистої влади, Сунь Ятсен перейшов до опозиції.

Завдяки його зусиллям у серпні 1912 р. товариство Тунменхой об’єдналося з іншими республіканськими організаціями й отримало назву Гоміньдан (Національна партія), який відіграв велику роль у подальшій історії Китаю. У країні поновилися повстання. Сім південних провінцій, де Гоміньдан мав сильні позиції, заявили про відокремлення від Пекіна (у березні 1912 р. столицю Китаю було перенесено з Нанкіна до Пекіна). Почалася громадянська війна між Півднем, який підтримував Сунь Ятсена та його демократичні ідеї, і Північчю, яка залишалася під контролем режиму Юань Шикая. У листопаді 1913 р. Юань Шикай оголосив Гоміньдан поза законом. Війська Півдня було розбито, Гоміньдан пішов у підпілля, а Сунь Ятсен знову емігрував.

РЕЗУЛЬТАТИ РЕВОЛЮЦІЇ: Китай, як і раніше, залишався напівколоніальною, напівфеодальною державою. Слабкість Китаю перед загрозою іноземної експансії багато в чому обумовлювалася його роздробленістю і внутрішньополітичними проблемами. Революція 1911-1913 рр. повалила монархію, але не вирішила завдання об’єднання країни. Влада центрального уряду поширювалася на невелику частину Китаю. Інші території контролювали феодально-мілітаристські угруповання, що орієнтувалися на різні іноземні держави.

Підсумки та історичне значення: Усунуто від влади маньчжурську династію Цін, яка панувала в Китаї 267 років, ліквідовано монархію і проголошено Китайську республіку. Революція залишилася незавершеною, але заклала підвалини для майбутніх перетворень.