1980—1990-ті рр. позначені пошуками, організаційними змінами у театральному мистецтві. Було створено нові театри-студії, експериментальні спектаклі. Провідні режисери шукали нову знакову театральну мову. Український театр увійшов у епоху постмодернізму. Невеликі театри-студії працювали в камерних залах, а інколи — у підвальних приміщеннях, гаражах, художніх галереях. Сцена з вистави Валерія Дейнекіна
На хвилі студійного руху в Києві виникає декілька нових театрів: 1988 р.— театр «Колесо» під керівництвом І. Кліщевської, театр-салон «Сузір’я» під керівництвом О. Кужельного, 1989 р.— Київський театр пластичної драми на Печерську, 1991 р.— Київський драматичний театр «Браво» під керівництвом Л. Титаренка, театр-студія «Театральний клуб», заснований режисером О. Ліпиним, 1995 р.— театр «Актор» під керівництвом В. Шестопалова тощо. Київський академічний театр «Колесо»
На сценах з’явився новий репертуар — раніше заборонена драматургія абсурду, спектаклі-колажі за культовою прозою (Дж. Джойс, Ф. Кафка, П. Зюскінд). Одним із найвідоміших популярних експериментальних авангардних театрів був Львівський театр ім. Л. Курбаса під керівництвом В. Кучинського. Львівський театр ім. Л. Курбаса
На початку 1990-х рр. в Україні з’явилась когорта молодих режисерів, які творили альтернативне мистецтво не в студіях, а в системі державних театрів: на малій сцені Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка поставив свою першу виставу А. Жолдак; Державний угорський театр у Береговому очолив А. Вінянський (нині головний режисер Національного театру в Будапешті). Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка
У Київському академічному театрі драми й комедії на лівому березі Дніпра під керівництвом Е. Митницького виросла плеяда режисерів-експериментаторів (Д. Богомазов, Ю. Одинокий, Д. Лазорко), які нині успішно працюють у різних театрах України і за кордоном. Київський академічний театр драми й комедії на лівому березі Дніпра
Сьогодні в Україні працюють драматичні, музичні та лялькові театри. Серед них: Академічний драматичний театр ім. Івана Франка, Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької, Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки та ін. Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької
Висновок. Новий період в історії національного театру України розпочався в 1918 році, коли у Києві утворилися Державний драматичний театр і «Молодий театр» (з 1922 року — модерний український театр «Березіль» ) Леся Курбаса та Гната Юри. На театральній сцені з'явилася когорта талановитих акторів — А. Бучма, М. Крушельницький, О. Добровольська, О. Сердюк, Н. Ужвій, Ю. Шумський та інші.