Презентація "Українське бароко. Велич архітектури бароко"

Українське бароко Велич архітектури бароко

ХVII – XVIIIст. – епоха розквіту національної культури В українському бароко знайшли віддзеркалення життєрадісність і піднесення . У ХVII ст. в Україні склалися умови для формування нових тенденцій у культурі, зумовлених переходом від релігійного до світського, раціонального світогляду. Стиль бароко, що поширився у цей період по всій Європі, в Україні вилився у форми, багато чим відмінні від європейських.

Характерні риси українського бароко Велику роль у становленні українського бароко відігравав Київ. Під керівництвом митрополита Петра Могили у 30-ті роки ХVIII ст. були оновлені архітектурні перлини Київської Русі. Характерні риси: Пластичні архітектурні форми; Використання декоративних деталей, виділених на тлі оштукатурених стін; Застосування куполів цибулинної і грушоподібної форм

Характеристика українського бароко Спробуємо дати коротку характеристику кожній з шкіл українського бароко. Найбільш поширеним є таке датування пам'яток західного і східного українського бароко: - перший період (раннє бароко, 1648 -1680-ті роки) - так зване «геометричне» бароко, перехідне від Ренесансу, яке характеризується ще певною незрілістю, недовершеністю стилю, який остаточно сформується лише на другому періоді високого бароко, асиметрією планів і фасадів; - другий період (середнє або високе бароко, 1680 - початок 1740-х років) - період найбільшого розквіту бароко, стильової чистоти і завершеності, створення більшості шедеврів цього стилю. Характерна ознака цього періоду - бані з перехватом - ковніром і пишний декор; - третій період (пізнє бароко, початок 1740 - кінець 1770-х років) - перехід від бароко до класицизму, який характеризується поступовою втратою рис бароко і проявом класичних ознак, що пояснюється передусім зовнішніми впливами. В об'єктах цього періоду змінюється форма бань (зникає перехват - ковнірв), з'являється класицистичне трактування ордерної системи та рустовка. Як вже було зазначено вище, західна школа бароко поділяється на західне римо-католицьке й західне українське бароко. Типовими прикладами західного римо-католицького бароко можна вважати костьоли в с. Жданове на Вінниччині та в с. Олика на Волині. Найчастіше це тринефні споруди в стилі польського бароко, з еліптичною формою нефу, овальними планами, масивним ордером, підкресленими розкріповками карнизу і використанням скульптур. Головний фасад найчастіше прикрашався характерним фронтоном і двома баштами по боках. Серед кращих зразків західного римо-католицького бароко варто насамперед згадати Домініканські костьоли у Львові та Тернополі.

Західне українське (греко-католицьке) бароко представлене собором Святого Юра у Львові та Успенським собором Почаївської лаври. В цих соборах поєднались властива католицькому бароко підкресленість головного західного фасаду і всефасадність українських дерев'яних церков. Собор Святого Юра стоїть на терасі, оточений з трьох боків низькими корпусами. Його фасад розчленований пілястрами і карнизами, на відміну від Домініканського костьолу у Львові він не виділений сильними розкріповками, значними виносами карнизу, підкресленими членуваннями і монументальним ордером, через що собор Святого Юра виглядає особливо гармонійно. Загальна композиція Успенського собору Почаївської лаври з забудовою навколо нього - терасна, будівлі розташовані на схилах із поступовим підвищенням до головного акценту - Успенського собору. Як і собор Святого Юра, Успенський собор при вході на вузьке подвір'я сприймається в сильному ракурсі. Головний фасад за католицькими традиціями прикрашають дві башти, повернені під кутом 45В° до головної осі, щоб підкреслити всефасадність собору - характерну рису українських церков. В цілому ж композиція собору з однією центральною банею на восьмерику і двома бічними баштами співзвучна шедеврам козацького бароко - соборам Троїцького монастиря в Чернігові і Мгарського монастиря біля Лубен на Полтавщині. Східна школа українського бароко охопила території правобережної Наддніпрянщини і Лівобережжя. В правобережно-наддніпрянській, чернігівській, полтавській і слобожанській регіональних школах зустрічалися

тринавні церкви, похідні від давньоруського зодчества, трикамерні церкви, похідні від дерев'яного зодчества, хрещаті церкви, похідні від грецького хреста, три- та чотириконхові церкви, похідні від середньовічних церков-твердинь, а також церкви і трапезні із змішаними планами. У правобережно-наддніпрянській школі були більш поширені тринавні та трикамерні церкви, а також церкви змішаної структури плану, з прибудовами, а на третьому періоді бароко - конхові. У чернігівській школі в планах церков всіх періодів домінує регулярність і симетричність, майже всі церкви, які збереглися, хрещаті в плані, хоча на третьому періоді поширені конхові церкви і церкви, близькі до квадрату в плані. Переваги якогось окремого типу плану церков в полтавській школі немає: всі церкви полтавської школи симетричні в плані, на першому і другому періодах - хрещаті і тринавні, на третьому - під явним впливом класичних традицій - близькі до квадрату в плані і чотириконхові. В слобожанській школі тип хрещатої церкви, явно домінуючий на Чернігівщині, взагалі не поширений, натомість поширені типи трикамерних церков, похідних від народного зодчества, тринавні ж церкви тут поширення не набули. На третьому періоді в пам'ятках слобожанської школи поширене регулярне планування, церкви близькі до квадрату в плані і конхові. Правда, на відміну від церков інших шкіл східного бароко, незважаючи на впливи класицизму в фасадних рішеннях, будується кілька церков за типом трикамерних народного типу. Київська і чернігівська школи виявились найбільш багатими на пам'ятки доби бароко, менше всього пам'яток східного бароко на Полтавщині. Водночас на Полтавщині стиль бароко в церквах проіснував довше, ніж це відмічено граничним датуванням - 1770-ми роками. Наприклад, такі об'єкти полтавської школи, як собор Різдва в Пірятині і Троїцька церква в Диканьці, датовані початком 1780-х років. В цілому, аналізуючи загальну кількість всіх будівель Полтавщини, віднесених до реєстру пам'яток, слід відмітити абсолютне переважання об'єктів періоду класицизму-ампіру XIX століття.

Той факт, що лівобережні регіональні школи відзначаються більшою регулярністю планування, ніж правобережно-наддніпрянська школа, пояснюється виходячи з політичного та економічного устрою цих територій. Як відомо, чим сильніша авторитарність методів управління і централізованість економіки, тим відчутніша симетрія в архітектурі і тим монументальнішими виглядають будівлі. Так, симетричність барокових планів третього періоду пов'язана з авторитарністю управління і змінами в економічних стосунках. Київщина не виробила навіть на третьому періоді бароко таких чітких форм планів, оскільки ці землі весь час підпадали то під владу Польщі, то під владу козаків, то під владу Роси, по цих територіях весь час проходили хвилі масових переселень, а економіка і культурний розвиток то підносились, то занепадали, внаслідок чого така економічна і політична нестабільність відобразилась і в планових рішеннях. В барокових церквах слобожанської школи, території якої межують з Росією, поєднуються риси і українського, і російського зодчества: такими є Покровський собор в Харкові, Спасо-Преображенський собор в Ізюмі, Воскресенська церква в Сумах. Покровський собор в Харкові - єдина нині існуюча споруда стародавньої Харківської фортеці. За пропорціями, силуетом, планом це типова трибанна українська церква, де враження традиційної для української архітектури пірамідальності та ярусності створюється за допомогою поступового зменшення восьмериків, поставлених один на другий. Водночас декоративне оздоблення собору має суто російський характер. Спасо-Преображенський собор в Ізюмі - це найдавніша споруда Ізюмської фортеці 1681 року, причому подібність його до харківського собору та єдність деталей дозволяють припустити, що обидва храми будувалися одним майстром чи групою майстрів. Покровський собор у Харкові - це краща трибанна споруда Слобожанщини.

Софійський собор Храм Святої Софії був зведений у ХІ ст. Розміри його вражають: ширина -55 м, довжина – 37 м, площа - 120 м.кв. Висота – як 13-поверховий будинок. Вміщує до 3000 осіб.

“Вабить, зве до себе чуйну душу Сніжинка жовтая хреста На жовтій маківці Софії…” Собор увінчано тринадцятьма куполами, які виблискують на сонці позолотою. Поряд із ним розташована 76-метрова дзвіниця з багатим ліпним декором. Прямокутна в плані, триярусна. У першому ярусі розташовується розкішний портал. Прикрашена ліпними орнаментальними і сюжетними рельєфами.

Києво – Печерська Лавра

Джерело духовності і краси Монастир Печерської лаври був заснований у ХІ ст. ченцями Антонієм і Феодосієм і забудовувався протягом дев'яти наступних століть. Це найбільший в Україні монастир. Сьогодні це історико- культурний заповідник. Дзвіниця є вертикальним ансамблем монастиря. 16-гранний будинок вінчає грушоподібний арочний верх із ліхтариком і банею. Спорудження чотириярусне. Гра світлотіні зовнішньо облегшує вид дзвіниці і додає їй стрункості

Андріївська церква у Києві

Архітектор Андріївської церкви – Бартоломео Растреллі. Побудована на одній із круч Старокиївської гори на замовлення імператриці Єлизавети. Будівельні роботи велися в 1749-1754 рр. під керівництвом московського зодчого І.Мічуріна. У плані –хрестово-купольний храм. Фасади оформлені пілястрами і колонами коринфського ордера, поставленими на високий цоколь. Білі пілястри, колони, карнизи, їхні позолочені капітелі, картуші й орнаменти виділяються білизною й сяйвом позолоти на тлі бірюзових стін.

Маріїнський палац Палац збудовано в 1744 році на замовлення імператриці Єлизавети за проектом архітектора Бартоломео Растреллі. Маріїнський палац - яскравий приклад стилю бароко: виразні об'єми, багата пластика фасадів. Під керівництвом учня Растреллі - російського зодчого Івана Мічурина будівництво палацу остаточно було завершено у 1752 році. Разом з І. Мічуріним на будівництві палацу працювали архітектори М. Васильєв, М. Сальников, П. Неелов, Я. Трубников, Т. Невський та інші, а також запрошені іноземні майстри «цегляної і черепичної справи» А. Демарку, К. Пеллі, Й.-А. Гофмейстер.

Навпроти Маріїнки розбито парк (від 1874 року). З протилежної сторони палац також обрамляє парк (Царський сад), який було закладено у 1743 році на основі Регулярного саду (перпендикулярні алеї). Впродовж своєї історії Маріїнський палац неодноразово реконструювався. Значнішу реконструкцію провели у 1868-1870 роках після страшної пожежі, що знищила другий поверх та всі парадні приміщення палацу. Під час відновлення палацу надбудували кам'яний поверх та оздобили фасад новими деталями, оновили інтер'єри в стилі класицизму з елементами бароко та ренесансу. Під час Великої Вітчизняної війни в Маріїнку поцілила бомба. 1975 року було вирішено відновити палац у формах, максимально наближених до архітектури Растреллі.

Художнє оформлення Важливими елементами художнього оформлення палацу є старовинні меблі, люстри, картини відомих художників, в деяких залах збереглися фрагменти настінного живопису.

Зараз історична споруда Маріїнського палацу презентує Україну як державна резиденція (Президентський палац). Тут проводять офіційні прийоми та саміти, церемонії вручення нагород, вірчих грамот Послами іноземних держав, зустрічі іноземних делегацій на найвищому рівні.

Бароко на Правобережній Україні Собор Святого Юра Головний греко-католицький собор у Львові, перлина українського бароко. Побудований в 1770 році за проектом Богдана Меретина. На його території довго була резиденція українських митрополитів. Фасад прикрашають скульптури роботи Пінзеля. Над інтер'єром працювали скульптори С. Фесінгер, М. Філевича, і художники Л. Долинський, Ю. Радивилівський. У 1865 році у дворі побудували дзвіницю. Навколо собору знаходиться сад. Поруч знаходиться палац митрополитів, в якому в 2001 р. зупинявся під час візиту в Україну Папа Іван Павло II.   

Греко-католицька церква Святої Євстахії, в минулому Домініканський собор Греко-католицька церква Святої Євстахії, в минулому Домініканський собор, є однією з найвеличніших пам’яток архітектури з оригінальним оздобленням епохи пізнього бароко. Ще у XIII столітті в цьому ж місці за проханням дружини українського князя Лева Даниловича, принцеси Констанції, було збудовано дану споруду. Вона католичка, тому вона дуже сумувала на чужині за своєю вірою. Від XV і до серединки XVIII століття костел розміщувався на цій території. Саме в готичному стилі він був збудований. У 1559 році розігралися небувалі події. Навколо споруди і в середині розпочалась справжня війна. Все це дійство було викликане нареченою, Гальшкою Острозькою. Вона ховалась за стінами костелу. Лукаш вважав, що вона його наречена - найбагатша спадкоємицею престолу Речі Посполитої. Протягом воєнних баталій вся торгівля у Львові була призупинена. Король був просто розлючений такими діями і наказав зупинити війну. Водовід, який вів до монастиря, було перерізано. Відтак і закінчилась облога. Врешті-решт Гальшку було видано заміж за Лукаша. Після усіх баталій домініканський костел зазнав значних ушкоджень. Його було розібрано у 1748 році. Вже в 1748-1764 роках споруду почали відновлювати. Проект військового інженера, генерала артилерії Яна де Вітта почали втілювати в життя в стилі пізнього бароко. Новий храм нагадував костел святого Карла у Відні. З 90-х років Домініканський собор отримує статус греко-католицького храму Святої Євстахіії. Він є досить популярним серед львівського населення, а також національно свідомої молоді.  

Бароко на Лівобережній Україні

Покровський монастир у Харкові

Собор Покрова Пресвятої Богородиці Собор Покрова Пресвятої Богородиці - приходський православний храм у Харкові. Це найстаріша з усіх будівель Харкова, що збереглася до наших днів. Будівля собору була зведена козаками 1689 року, того ж року храм освячено митрополитом Аврааміем. Верхня церква оточена галереею - "опасанням" та примикає до "гульбища" з шатровою колокольнею. У соячний безхмарний день - видовище надзвичайне.

Харківський Свято-Успенський собор Дзвіниця Успенського собору будувалася на честь перемоги у Вітчизняній війні 1812 року. Вона поєднувала в собі риси українського бароко і класицизму, що поступово затверджувався.

У стилі українського бароко зводилися не тільки кам'яні, але й дерев'яні церкви. Вони були високими, мали багато верхівок і маківок, складні динамічні форми. Яскравим прикладом таких храмів є Троїцький собор у Новомосковську Дніпропетровської області. Ця складна пірамідальна композиція виконана з незвичайно високою майстерністю. Цей собор створює враження стрімкого руху, спрямованого до неба.

Троїцький собор - абсолютно унікальна пам'ятка, без якої не обходиться жодна хрестоматія з історії вітчизняної архітектури. Це єдиний в українському деревянному зодчестві приклад хрещатого, дев'ятикамерного, дев'ятиглавого храму. Він був побудований народним майстром Яковом Погребняком, який, за переказами, для більшої наочності проектного задуму представив замовникам сплетену з лози модель майбутнього храму (зберігалася до 1812 р., а потім розсипалася). На мідній дошці 1883 р., знайденій під час реставраційних робіт під підлогою, - гравіровка: "Основался впервые 1775-го года". До 1880 р. через вітхість собору виникла потреба у заміні його на новий. 1888 року споруду було перекладено, як свідчать документи, «за старим зразком» за проектом арх. Харманського. Насправді ж собор при цьому було суттєво змінено.

Фасад Бернардинського костелу Зразок раннього бароко, 17 ст. м.Львів

Домініканський костел Місто Жовква

Чернігів, Успенський собор Єлецького монастиря

Світські споруди До наших днів збереглися будинки Лизогубів у Чернігові і Седневі. Вони свідчать про життя еліти українського суспільства. Планування будинку близьке до народного і нагадує “хатину на дві половини ”. В оформленні зовнішніх стін майстерно використовується архітектурна пластика. Вона створює гру світла і тіні на білих стінах.

Ворота садиби Лизогубів у Седневі

Інтер'єр у стилі бароко

Висновки Українське бароко істотно відрізнялося від європейського. В Україні це мистецтво, не порушуючи своїх старих традицій, прагнуло до симетрії в композиції, до гармонії і цілісності. Західне ж бароко позначено динамічністю й асиметричною композицією. Не зважаючи на розходження, в українському мистецтві, як і в європейському, художній образ був спрямований на вираження пафосу. Величі, репрезентативності, а іноді – й парадності.

При підготовці матеріалу використано ресурси Інтернету: Бароко#Бароко в Українському мистецтві (образотворче мистецтво); Література бароко#Українське бароко Архітектура України#Ренесанс та українське бароко Мазепинське бароко Матеріали вільної енциклопедії Вікіпедія

Большак Юлія Миколаївна