Презентація на тему:«Теорія і практика виховання у профільній школі»

Презентація на тему:«Теорія і практика виховання у профільній школі»

План. Специфіка процесу виховання у профільній школі. Синергетичні орієнтири національного виховання учнівської молоді в контексті феномену глобалізації освіти. Технології виховання учнівської молоді на національно-культурних традиціях українського народу. Висновок. Список літератури.

Специфіка процесу виховання у профільній школі. Специфіка процесу виховання:цілеспрямованість;двосторонність; неперервність і тривалість;багатогранність завдань і різноманітність змісту;залежність від специфіки професійних завдань і необхідності формування громадянина України;багатство форм, методів і засобів виховного впливу;поступове виявлення результатів виховних впливів;самокерованість. Безумовно, із цих специфічних властивостей випливають основні характеристикки процесу виховання: системність, цілісність, двосторонність, комплексність, гуманність, планомірність, націленість на конкретний результат, неперервність, тривалість і організованість.

Глибоке і правильне їх розуміння сприяє якісній організації та ефективності цього процесу. Виховний процес являє собою струнку систему, яка складається з певних елементів (компонентів виховного процесу), має структурні складові, відповідні його функціям. При цьому мається на увазі не проста система, а динамічна, з тенденцією до постійного саморозвитку і самовдосконалення. Всі ці елементи створюють цілісність і діють у комплексі. Цілісність і комплексність — закономірні властивості виховного процесу. Вони об'єктивно існують настільки, наскільки суспільство має потребу у вихованні підростаючого покоління. Звідси об'єктивно існує єдність навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення вихованців, єдність їхньої свідомості та поведінки, єдність змістового і процесуального боків цього процесу, всебічний розвиток особистості вихованця у цьому процесі та формування громадянина України.

Синергетичні орієнтири національного виховання учнівської молоді в контексті феномену глобалізації освіти. Синергетика – це міждисциплінарний напрямок, що охоплює різноманітні області знання, в яких математична статистика виконує важливу, але не виняткову роль. Це будь-якою мірою не абстрактна ідея, а теорія структурних взаємозв’язків, яка сформульована математичним контентом та представлена на вербальному рівні. Синергетика сприяє виявити загальні домінанти, застосовані до суспільних систем. Враховуючи судження вчених з цього питання, варто додати, що синергетика є важливою не лише для фундаментальних, але й для окремих прикладних наук. Вона створює необхідні орієнтири для наукових досліджень, збагачує їх методологічну базу.

Синергетика дозволяє перейти від «лінійного» мислення, що склалося в межах механічного сприйняття світу, до нелінійного, відповідного сучасному періодові функціонування науки. Більшість об’єктів (екологічні системи, соціальні комплекси, економічні структури), що вивчаються нею, є відкритими, нерівноважними системами, керованими нелінійними законами. Усі вони виявляють здатність до самоорганізації, а їх поведінка визначається попередньою історією їх еволюцій.

На думку Є. Зеленова, синергетичний підхід до вирішення педагогічних проблем є одним з перспективних напрямків розвитку педагогіки в сучасних умовах. При такому підході кардинально змінюється розуміння змісту освіти. У синергетичному значенні освіта є конгруентний процес, в якому суб’єкт і об’єкт рівнозначні. Це будівництво особистості самої себе зсередини на основі переробки доступної інформації. Синергетика як методологія освіти розкриває нове розуміння єдності людини та природи, природи та суспільства. Людина як частина системи, що саморозвивається, не може примусово її перетворювати, не викликаючи катастрофічних наслідків. Тому освіта XXI століття повинна подолати відчуження від оточуючого простору, повернути людині її цілісність. Освіта, орієнтована на ці принципи, повинна вберегти людину від технократичних уявлень про прогрес, вмотивувати переосмислення багатьох ціннісних орієнтацій, способу життя, мислення, без чого неможливе просування людства до цивілізації нового типу. Здобутки синергетики відкривають широкі можливості для моделювання системи патріотичного виховання учнівства за допомогою методів і підходів, що традиційно застосовувалися до природних і точних наук.Є. Зеленов

Методологічного значення для нашого дослідження мають рефлексії академіка О. Сухомлинської про ґенезу духовності в контексті виховання особистості. На основі історико-культурологічного підходу та принципів синергетики вчена обґрунтувала стратегії синтезу загальнофілософських парадигм та християнських цінностей як загальнолюдських здобутків європейської цивілізації. Важливість синергетики для системи патріотичного виховання учнівства полягає, перш за все, в тому, що вона має справу з відкритими системами, які саморозвиваються і трактуються досить докладно: це будь-який об’єкт, що взаємодіє із зовнішнім для нього світом, який впливає на об’єкт, змінюючи його структуру та зміст за особливими закономірностями. О. Сухомлинська

Становлення особистості учня-патріота відбувається не відокремлено від оточуючого світу, а в тісній взаємодії з ним, у творчому ставленні до оточуючого світу – через зв’язок з історією, культурою, з шкільними та національними традиціями, особливостями менталітету, особливостями сучасного соціального розвитку та інформаційного середовища тощо. Усі ці чинники не є сталими. Вони щодня змінюються. Причому хоча б незначна зміна одного з них має достатньо значимі наслідки для інших. Ця взаємозалежність відбувається на синергетичному рівні. Будь-які інформаційні зміни, які задаються змінами суспільними, соціальними, економічними, політичними тощо, відображаються у структурі педагогічного процесу. Основними компонентами системи патріотичного виховання учнівства є: мета; педагогічні умови патріотичного виховання учнівства; об’єкти і суб’єкти патріотичного виховання; зміст та етапи патріотичного виховання; принципи та методи патріотичного виховання; оцінка та корекція результатів патріотичного виховання; взаємозв’язки між названими компонентами. Інші системи виховання (морального, національного, естетичного, професійного, екологічного тощо) мають подібну структуру. Водночас такі системи є підсистемами педагогічної системи. У такому випадку якості особистості, які характеризують її патріотичну вихованість, цілком можуть бути віднесені і до якостей моральних, національних чи професійних, а виховання патріотичне сприяє моральному чи національному, чи навпаки. Система патріотичного виховання майбутніх учнівства є частиною цілісного світу. Таким чином, необхідно установлювати універсальні методи виховання за відповідними його напрямами. Продукуючи системний підхід у патріотичному вихованні, на наш погляд, було би помилково не надавати значення міжсистемним зв’язкам у виховному процесі, враховуючи тенденції розвитку та якості різних систем, зростання їх структурної складності і ієрархічності.

Технології виховання учнівської молоді на національно-культурних традиціях українського народу. Виховання на традиціях стосується всього народу України, містить національну ідею, вбирає в себе соціалізацію і самовиховання, робить процес становлення особистості педагогічно керованим і доцільним. В. О. Сухомлинський застерігав, що "в нашій праці не може бути нічого маленького". Він писав, що на уроках і в позакласній діяльності виховний аспект завжди був і буде провідним, яким би "очищеним" від виховання не було навчання, воно є насамперед виховання, моральне формування людської особистості. Особливо важливою є його думка про те, що немає і не може бути, не повинно бути навчання, "непричетного" до виховання. "Виховуємо ми, — наголошує педагог, — не тільки ідеями, закладеними в знаннях, які ми даємо своїм учням, але насамперед тим, як ці знання і закладені в них ідеї несемо в клас ми, живі люди, тим, що людина доторкається до людини, до її душі своєю душею". В. О. Сухомлинський

В. Сухомлинський закликає педагогів подумати над етичною суттю своєї праці, обґрунтовуючи висновок, що віра у вихованця, довіра до нього — це корінь етики взаємовідносин педагога і вихованців. В. О. Сухомлинський наголошує, що кожна людина — це цілий світ думок, почуттів, переживань, що не можна зводити духовний світ маленької людини до навчання. Якщо ми намагаємося, щоб усі сили душі дитини були зайняті уроками, життя її стане нестерпним. Отже, передусім багаті національні традиції забезпечують, щоб вона була не тільки учнем, а насамперед людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями. У зв'язку з цим місію вчителя видатний педагог вбачав не в тому, щоб механічно перекладати знання із своєї голови в голову дитини. В. О. Сухомлинський довів, що навчання і виховання — це насамперед людські відносини.

У системі чинників розбудови державності України, духовного відродження українського народу, його національної культури і освіти, здійснення успішного переходу до ринкових відносин та входження України у високоцивілізоване світове співтовариство одне з провідних місць належить сучасній школі, національному вихованню її учнів, національно-культурним традиціям українського народу. Без знання своєї історії, культури, свого родоводу, традицій народу і сім'ї неможливо виховати патріота України, який би характеризувався національною самовідданістю, був здатним дбати про успіх соціальних і економічних перетворень сучасності, трудитися для розквіту Батьківщини в майбутньому.

Усі прогресивні традиції українського народу мають народознавчий, національно-культурний, високоморальний характер. Вони об'єднані єдиною силою, якою є національна ідея. Вчитель мусить знати, що педагогічний уплив національнокультурних традицій на розвиток особистості дитини неперевершений. Учні сприймають їх від батьків і вчителів як дидактичну аксіому, зовсім не відчуваючи, що їх наставляють і виховують.

Нами вже велася мова про загальну мету виховання на традиціях, проте її слід прокоментувати словами К. Д. Ушинського. "В основі особливої ідеї виховання в кожного народу лежить, звичайно, особлива ідея про людину, про те, якою повинна бути людина в уявленні народу в певний період народного розвитку". Таким чином, звичаї, ритуали, свята, обряди, ідеали народу мають у своїй основі найбільш правильні уявлення про людину і спосіб її життя. Вони об'єднують минуле й майбутнє, утверджують в душах молоді віковічні заповіді старшого покоління, інтегрують певну спільність людей у високорозвинену сучасну націю, а вже потім — у цивілізоване загальнолюдське співтовариство. К. Д. Ушинський

Причини, що гальмують процес виховання на національно-культурних традиціях українського народу, мають соціально-економічний, загальнопедагогічний і організаційнометодичний характер. Це, по-перше, неповна визначеність мети, цінностей, ідеалів, прикладів і зразків у виховній роботі; недостатня етнізація і значний формалізм у змісті, формах і видах виховної діяльності, особливо позаурочної; по-друге, недосконалість навчальних планів і програм, відсутність підручників нового покоління, неврахування регіональної специфіки традицій, народних промислів, декоративно-ужиткового мистецтва; по-третє, недостатня навчально-матеріальна база, як традиційних загальноосвітніх шкіл, так і освітньо-виховних закладів для здібних і обдарованих дітей;  по-четверте, невідповідність навчальних планів вищої школи запитам різних типів сучасної загальноосвітньої школи, що виявляється в недостатній кваліфікації педагогічних кадрів, зокрема, щодо виховання школярів на національно-культурних традиціях народу. Велике значення для організації виховання на національнокультурних традиціях належить методичній роботі навчально-вихов- ного закладу. Головними ланками структури методичної роботи виступають районна конференція вчителів, шкільний методичний кабінет, методоб'єднання класоводів, учителів гуманітарних предметів і предметів природничо-математичного циклу

Висновок. Специфіка процесу виховання являє собою струнку систему, яка складається з певних елементів (компонентів виховного процесу), має структурні складові, відповідні його функціям. При цьому мається на увазі не проста система, а динамічна, з тенденцією до постійного саморозвитку і самовдосконалення. Синергетичний підхід не зводить знання про патріотичне виховання виключно до осібної методології. Реалізація положення єдності теорії виховання, експерименту та практики виховної роботи вимагає системного підходу. Його предметний, функціональний та історичний аспект виступає як єдність таких принципів дослідження, як історизм, конкретність, урахування всебічних зв’язків і розвитку. Обізнаність учителів і учнів з національно-культурними традиціями свого народу, їх історичними коренями. Вміння виявляти й обґрунтовувати головні з них у відповідності до можливостей і потреб регіону, усвідомлення виховної сутності і педагогічного значення традицій свого народу.

Список літератури.1. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990. — К., 1998.2. Бебешко JI. M. До питання про детермінацію поняття "національна самосвідомість" // Проблеми освіти. — 2003.—№ 32. — С. 22-29.3. Благослови, Мати: Уроки українського народознавства в школі / Упорядн. Л. Іванникова. — К., 1995.4. Бойко А. Н. От педагогической теории — к массовой школьной практике. — Полтава, 1993.5. Бойко А. Н., Охріменко I. B. Національно-культурні традиції українського народу у виховній діяльності загальноосвітньої школи. — Полтава, 1999.6. Бойко A. M., Титаренко В. П. Український рушник — засіб національного виховання і витвір українського декоративноужиткового мистецтва. — Полтава, 1998.7. Бойко A. M., Шемет П. Г. З вірою в майбутнє. — Полтава, 1996.8. Ващенко Г. Г. Виховний ідеал. — Полтава, 1994.9. Вишневський О. Сучасне українське виховання. — Львів, 1996.10. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис.—К., 1991.11. Дем'янюк Т. Д. Народознавство в школі: досвід, проблеми, пошуки. — К., 1993.12. Донців Д. Дух нашої давнини. — Дрогобич, 1991.13. Кара-Васильєва Т. В. Полтавська народна вишивка. — К, 1983.14. Костомаров М.І. „Закон Божий": Книга буття українського народу. — К., 1991.15. Макаренко A. C. Опыт методики работы детской трудовой колонии II Педагогические сочинения: В 8 тт. — Т. 4. — М., 1983. — С. 166-190.

Дякую за увагу!