Презентація на тему "Українська культура повоєнних років"

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ПОВОЄННИХ РОКІВВиконала учениця 11 класу ОЗО «Ржищівський ліцей «Лідер»Бартко Анастасія Сергіївна

ОСВІТА

Загальна характеристика: Створення вечірніх шкіл. Запровадження загальної обов’язкової 7-річної освіти. Вступ до школи з 7-и років.Існування роздільного навчання хлопчиків і дівчаток (до 1954 р.)Проблеми: Заідеологізованість Закостенілість навчально-виховного процесу. До 1950 р. було відновлено довоєнну мережу шкіл, яка охопила 6,8 млн. дітей

Поряд з уславленими Київським, Харківським, Одеським університетами почали діяти нові: Ужгородський державний університет Чернівецький медичний інститут. Протягом перших повоєнних років було відновлено діяльність 160 вишів. Чернівецький медичний інститут

НАУКА

Особливу увагу у відродженні наукових установ було приділено цитаделі української науки - Академії наук. Держава не шкодувала коштів на її розвиток, і за короткий термін кількість інститутів зросла до 44. Вони об’єднувалися в три відділення: природничих, технічних і суспільних наук. Було створено 20 нових наукових інститутів з найперспективніших напрямів науки - радіофізики й електроніки, напівпровідників, металокераміки та спеціальних сплавів тощо. Середина 50-х років 81 академік та 100 членів-кореспондентів. Вересень 1944 р. 24 наково-дослідницькі центри, 50 академіків, 63 члени-кориспонденти

Впродовж 1948—1950 рр. в Інституті електротехніки АН УРСР під керівництвом С. Лєбедєва створено першу в Європі електронну цифрову обчислювальну машину. У 1946 р. було здійснено пуск першого в СРСР атомного реактора. Колектив Інституту електрозварювання ім. Є. Патона АН УРСР розробив нові зразки авто-зварювальної і електричної апаратури. Винахідником першого радянського турбореактивного двигуна став виходець з України академік А. Люлька

Багато було зроблено для розвитку ракетної техніки, космонавтики, використання атомної енергії. Українські вчені брали активну участь у підготовці до запуску першого штучного супутника Землі в жовтні 1957 p., польоту в космос першої у світі людини — Ю. Гагаріна. Генеральним конструктором космічних кораблів у 1956 р. став український вчений С. Корольов. Одним з творців танка Т-34 був генерал-лейтенант М. Духов. З 1949 р. в Інституті фізики під керівництвом М. Пасічника розгорнулися дослідження в галузі фізики атомного ядра.

Істотною проблемою цього часу був партійний контроль, який пригнічував розвиток науки Жертвами кампанії гонінь стало багато визначних учених, що зумовило відставання вітчизняної науки від світового рівня. Важливий внесок у розвиток вітчизняної науки зробили математики Микола Боголюбов, Михайло Лаврентьєв, селекціонер Василь Юр'єв, хімік Олександр Бродський, мікробіолог Микола Гамалія та ін. М. Боголюбов. М. Гамалія. О. Бродський. В. Юрьєв. М. Лаврентьєв

ЛІТЕРАТУРА

Провідними темами творів літератури у ті часи були трагічний і героїчний воєнний досвід радянського народу у Великій Вітчизняній війні, проблеми людини та її виробничої діяльностіГострої, нищівної критики зазнали твори О. Довженка (за кіносценарій «Україна в огні»), Ю. Яновського (за роман «Жива вода», у якому зображено воєнну і повоєнну дійсність України), І. Сенченка (за роман із життя київської молоді повоєнних років «Його покоління»), М. Рильського (за поетичні твори «Мандрівка в молодість», «Київські октави»). В. Сосюри («Любіть Україну»).

ТЕАТР

Могутнього злету набуває духовна культура народу в післявоєнний період. Лише в самому Києві налічувалося близько 70 самодіяльних драматичних колективів. З’явились самодіяльні народні театри. Грунтуючись на добровільній творчій основі, вони зосереджують у своїх колективах найвидатніші народні таланти. У 1959 році за постановою Міністерства культури УРСР двом драматичним колективам Києва — Палацу культури працівників харчової промисловості і клубу Трамвайно-тролейбусного управління присвоєно назву «Самодіяльний народний драматичний театр». У 1967 році таких народних театрів у місті налічувалось уже шість.

МУЗИКА

Незважаючи на всі труднощі, збагачувалося музичне мистецтво України. В оперній царині значний розголос мала опера «Богдан Хмельницький» Костянтина Данькевича. Під час показу в Москві партійні пропагандисти виявили, що її лібретто, написане О. Корнійчуком та В. Василевською, містило численні «ідейні прорахунки».

Хорове мистецтво України розвивалося завдяки діяльності визначних хормейстерів Григорія Верьовки, Михайла Вериківського, Пилипа Козицького та ін. Національний академічний народний хор імені Григорія Верьовки протягом всіх років свого існування був і залишається центром народної музичної культури. Державний український народний хор під час виступу В центрі художній керівник і диригент Григорій Верьовка, м. Київ, 1952 р.

Близько 350 музичних творів, написали під час війни композитори України Справжніми подіями в українській музиці стали Симфонія "Україно моя", написана А. Штогаренком на слова А. Малишка та М. Рильського,Кантата "Клятва" на слова М. Бажана, Четверта сюїта для симфонічного оркестру Ю. Мейтуса.

Активно розвивався й пісенний жанр. Плідно співпрацювали поет А. Малишко і композитор П. Майборода, які подарували народові «Київський вальс», «Білі каштани», «Ми підем, де трави похилі», «Пісню про рушник», «Стежину».

Леонід Осипович Утьосоврадянський артист естради, співак і кіноактор єврейського походження родом з Одеси, народний артист СРСР.

Марк Наумович Бернесрадянський кіноактор і співак родом з Ніжина, видатний шансоньє, народний артист СРСР (1965). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1951).

КІНО

Переломною у розвитку українського кіномистецтва стала хрущовська «відлига», яка дала можливість митцям певною мірою відійти від ідеологічних штампів. Наприкінці 50-х років в Україні щороку виходило на екрани 16—20 кінокартин. Почали працювати студії хронікально-документальних і науково-популярних фільмів. Діячі українського кіно створили низку фільмів, які здобули широку популярність. Серед них «Надзвичайна подія» режисера В. Івченка, «Партизанська іскра» О. Маслюкова та М. Маєвського, «Григорій Сковорода» І. Кавалерідзе та ін.

Розгорнула роботу «Українська студія хронікальних фільмів», яка повернулася до Києва влітку 1944 р. Кіностудіями України 1951 р. було випущено лише 9 фільмів, а в 1956 р. на Київській, Одеській та Ялтинській кіностудіях щорічно знімалося 4—7 фільмів. Позитивну оцінку глядачів дістали «Тривожна молодість» режисерів О. Алова і В. Наумова, «Весна на Зарічній вулиці» Ф. Миронера та М. Хуцієва. Найкращою стрічкою в 1956 р. став фільм І. Савченка «Тарас Шевченко». Схвально було зустрінуто екранізацію творів літератури. Так, А. Бучма та О. Швачко зняли фільм «Земля» за повістю О. Кобилянської, М. Донськой — «Мати» за романом М. Горького, В. Івченко — «Назар Стодоля» за п'єсою Т. Шевченка та ін.

Незважаючи на те що радянська тоталітарно-бюрократична система негативно впливала на культурні процеси в Україні, гальмувала їхні демократично-національні тенденції, український народ жив, працював, творив. Навіть у нелегких умовах утисків та переслідувань жила і розвивалася вибита фізично і понівечена духовно українська культура, яка досягла чималих успіхів і зробила певний внесок у скарбницю світової культури. ВИСНОВОК