Наслідки Першої світової війни{21 E4 AEA4-8 DFA-4 A89-87 EB-49 C32662 AFE0}Велика Британія. Франція. Висока ціна перемоги. Країна втратила майже третину національного багатства, близько 70 % торгового флоту. Матеріальні збитки, завдані Франції війною, становили 200 млрд золотих франків. З країни-кредитора перетворилася на країну-боржника. Усунуто головного конкурента – Німеччину, призначено репараціїДісталася левова частка колоніальних володінь Німеччини і Османської імперіїРурський конфлікт. Отримала Ельзас, Лотарингію, Саарський вугільний басейн, частину колоній Німеччини. У ході війни порушилися традиційні зовнішні зв’язки країни. Відбувалася концентрація виробництва і капіталу. Величезних збитків зазнали в росії через борги царського і Тимчасового урядів, через втрату капіталовкладень та майна. Втратила свої позиції на Сході та в Латинській Америці (витіснялися Японією та США)Мріяла про встановлення гегемонії на європейському континенті – «Мала Антанта»
1. Особливості розвитку Великої Британії в 1920–1930-ті рр. Основні політичні партії Великої Британії в 1920-ті роки Консервативна Ліберальна Лейбористська. Загострювалась внутрішньополітична боротьба між провідними політичними партіями Великої Британії. До лібералів і консерваторів, що мали солідний політичний досвід, у боротьбі за владу долучилася Лейбористська (Робітнича) партія, заснована на початку ХХ ст., яка з 1924 р. фактично витіснила лібералів.
Політика урядів у 20 – 30-х рр. {21 E4 AEA4-8 DFA-4 A89-87 EB-49 C32662 AFE0}Роки. Політичні сили. Прем’єр-міністр. Результати політики1918 - 1922 Коаліційний,усі партіїД. Ллойд Джордж. Тимчасова стабілізація економіки, соціальна підтримка держави, виборчі права для жінок1922 - 1923 Консерватори. Е. Бонар-Лоу С. Болдуїн Економічна криза подолана, застій1923 - 1924 Лейбористи. Рамсей Макдональд. Гнучка політика, що стимулювлав розвиток підприємництва, велика увага соціальним питанням1924 - 1928 Консерватори. С. Болдуїн Піднесення економіки. Проблеми у вугільній промисловості переросли у загальний страйк та локаут.1929 1931 - 1935 Лейбористи. Національний (коаліційний) уряд. Р. Макдональд. Р. Макдональд. Початок Великої депресії, падіння економічних показників, безробіття. Державне регулювання економіки і політику протекціонізму, стабілізація фунту, придушення фашистського заколоту1935 - 1940 Консерватори. С. Болдуїн Н. Чемберлен. Політична та економічна стабільність
4 травня 1926 р. Розпочався загальний страйк гірників та залізничників — перший в історії країни. Кількість учасників загального страйку (разом з родинами) досягла близько 18 млн осіб — понад 40 % усього населення країни. Щоб його придушити застосували локаут - одночасне закриття підприємств їхніми власниками і масове звільнення робітників та службовців з метою примусити їх відмовитися від висунутих вимог і страйків. Страйк фактично тривав до грудня 1926 р. Підсумки страйку були невтішними для робітників – їх вимоги не виконали, до того ж прийняли закони, що забороняли загальні страйки і пікетування.
2. Спроби реформування Британської імперії. Дж. Р. Макдональд. Для боротьби з конкуренцією з боку інших держав Велика Британія створила так званий стерлінговий блок (британські домініони і колонії, скандинавські країни, Португалія, Греція та інші країни). У 1931 р. прийняли Вестмінстерський статут, який надав домініонам суверенні права у сфері внутрішньої і зовнішньої політики – утворилася Британська співдружність націй. Домініони отримали більше прав та митні пільги, стали членами Ліги Націй.
Британський політичний і державний діяч, тричі займав пост прем'єр-міністра Великої Британії у 1924, 1929—1931 та 1931—1935 роках. Один з лідерів та засновників Лейбористської партії. Головним досягненням першого уряду Макдональда стало усвідомлення британцями того, що лейбористи не мають наміру вести радикальні перетворення, а готові діяти заради спільного блага. Об’єднавшись у коаліцію з консерваторами змогли вивести країну з економічної кризи та добитися тривалого піднесення. Джеймс Рамсей Макдональд1866 - 1937
3. Політичний та соціально-економічний розвиток Франції в 1920–1930-х рр. Найвпливовіші партії Франції у 20 – 30-ті рр. Республіканська партія радикалів і радикал-соціалістів. Французька соціалістична партія (ФСП)Французька комуністична партія (ФКП)11 листопада 1918 р. — був оголошений національним святом. До інвалідів війни і колишніх фронтовиків ставились з підкресленою повагою: їм призначили особливі пенсії, які виплачували за рахунок репарацій з переможеної Німеччини. Франція переживала небувале патріотичне піднесення.
Політика урядів у 20 – 30-х рр. {21 E4 AEA4-8 DFA-4 A89-87 EB-49 C32662 AFE0}Роки. Політичні сили. Прем’єр-міністр. Результати політики1919 - 1923 Радикали і праві “Національний блок”Ж. Клемансо. А. Мільєран. Р. Пуанкаре. Відбудова економіки, подолання соціально-економічної кризи за рахунок посилення податків та тиску на робітників. Рурський конфлікт1924 - 1926 Радикали і соціалісти«Лівий блок»Е. Ерріо. Політична амністія страйкарям, житлове будівництво, виведення французьких військ з Руру. Колоніальні війни.1926 - 1929 Багатопартійний уряд Національної єдностіР. Руанкаре. Стабілізація фінансів. Підвищені непрямі податки, а також тарифи на залізницях і водяних шляхах. Скорочено платню державним службовцям і пенсії інвалідам війни. Високі темпи розвитку (2 після США).1930 – 1935 Часта зміна урядів. Велика депресія (до 1935 р.) Глибоке падіння усіх показників. Спроба фашистського перевороту у 1934 р. Створення Народного фронту.
4. Народний фронт і його уряд. Едуар ДаладьєНародний фронт — об’єднання демократичних сил країни для боротьби з фашистськими силами. 1936 – Народний фронт створив програму політичних та соціально-економічних перетворень і переміг з нею на виборах. Уряд очолив Леон Блюм. Представники великого капіталу чинили опір реформам уряду, бо бачили в них вияв небезпеки «червоної загрози». Зростання цін і інфляція, саботаж реформ різко погіршили економічне становище країни. У зовнішній політиці розривалися між Великою Британією та СРСР. Виникло масове розчарування в Народному фронті. 1937 – відставка уряду Народного форнту.
Французький державний і політичний діяч. За професією викладач історії і географії. З 1924 по 1940 рр. (з невеликими перервами) обіймав міністерські посади, у 30-і роки очолював уряд Франції. У вересні 1938 р. Е. Даладьє поставив свій підпис під Мюнхенською угодою, що привело до окупації Чехословаччини гітлерівською Німеччиною. Перебуваючи при владі провів надзвичайні декрети, що скасували 40-годинний робочий тиждень та інші закони досягнення Народного фронту. Після Мюнхенської угоди Даладьє втратив підтримку соціалістів і був змушений спертися на праві партії. Едуар Даладьє1884 – 1970
Пригадайте!Наслідки І світової війни для ВБ та Франції?Велика Британія чи Франція?Двопартійна система?Вестмінстерський статут 1931 р.?Спроба фашистського перевороту?Рамсей Макдональд?Лейбористька партія?Народний фронт?Затяжна економічна криза 30-х?40% страйкуючого населення одномоментно?Едуар Даладьє?Співучасник Мюнхенської змови?