Встановлення фашистського режиму. Німеччина. Листопадова революція та становлення Веймарської республіки. Прихід до влади нацистів. Політична і соціально-економічна сутність нацизм

z. Німеччина. Листопадова революція та становлення Веймарської республіки. Прихід до влади нацистів. Політична і соціально-економічна сутність нацизму. Ліцей № 3 Охтирської міської ради Сумської областіучитель - Іван СОБОЛЄВ

z. Опорні поняття. Фю́рер (нім. Führer, «провідник») — слово, що має однозначний переклад з німецької мови і означає «вождь»Концентраці́йний та́бір (концта́бір) — спеціально обладнаний центр масового примусового ув'язнення та утримання громадян різних країн:«Пивни́й путч» — невдала спроба державного перевороту 8—9 листопада 1923 року на чолі з Адольфом Гітлером та генералом Еріхом Людендорфом у Мюнхені«Аншлюс» – це німецьке слово, яке означає сполучення або приєднання

z. Опорні дати

zІсторичні постатіАдольф Гітлер. Паул фон Гіденбург

z. Знати та вміти

z. ПЛАН

z. ЛИСТОПАДОВА РЕВОЛЮЦІЯ В НІМЕЧЧИНІ 1918. Наслідок військово-політ. краху імперії Гогенцоллернів у Першій світовій війні. Соціальне невдоволення посилили голод і запровадження карткової системи на продукти. Боротьбу за владу в країні на той час вели два соціально-політ. угруповання. Перше: провідниками відповідних ідей були нім. соціал-демократи, центристи та ліві ліберали. Друге угруповання консолідувалося навколо навколо "Союзу Спартака" на чолі з К. Лібкнехтом і Р. Люксембург. Наприкінці жовтня 1918 в балт. порту Кіль стався військ. заколот. 9 листопада цього ж року в Берліні було створено Раду народних. депутатів, Вільгельм ІІ Гогенцоллерн зрікся престолу та емігрував до Нідерландів.10 листопада новий уряд сформував соціал-демократ Ф. Еберт. Наступного дня охоплена революційними заворушеннями Німеччина капітулювала перед країнами Антанти.

z. ЛИСТОПАДОВА РЕВОЛЮЦІЯ В НІМЕЧЧИНІ 1918. 15 січня 1919 прибічники ультраправих сил організували вбивство К. Лібкнехта та Р. Люксембург. Це зумовило перехід ініціативи до поміркованого політичного табору. Реальна влада в країні залишилася в руках великого капіталу, юнкерів та військових. Цьому також сприяло те, що країни Антанти за умовами перемир'я дозволили німецьким військам зі зброєю повернутися на Батьківщину, де ті створювали добровільні з'єднання солдат-фронтовиків. 19 січня 1919 вперше право голосу отримали нім. жінки. Зрештою, на виборах до Нац. зборів перемогли соціал-демократи. 11 лютого 1919 першим президентом був обраний їхній лідер Ф. Еберт. У грудні 1918 було створено Комуніст. партію Німеччини.

z31 липня 1919 р. було прийняа засіданні Національних зборів у ВеймаріОсновний зміст Веймарської конституції: проголошувались свобода слова, преси, зібрань, союзів, загальне і рівне виборче право (для громадян, чоловіків і жінок, від 20 років); гарантувалась недоторканність приватної власності (що поклало край спробам «соціалізації» промисловості);зафіксовано низку соціальних завоювань періоду революції (визнавалися профспілки, право на колективний договір, право робітників створювати ради на підприємствах);закріплено ліквідацію монархії та встановлення республіки; зберігався поділ Німеччини на «землі» (території), кожна з яких мала свій парламент (ландтаг) і свій уряд; законодавча влада належала загальнонімецькому парламенту — рейхстагу;президент, який обирався на сім років загальним голосуванням, одержав широкі права. Президент призначав уряд, відповідальний перед рейхстагом. Глава держави був головнокомандувачем збройних сил. Нова конституція Німеччини була однією із найдемократичніших у світі. Конституція Німеччини.

z СТАНОВЛЕННЯ ВЕЙМАРСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

zІсторія повторюється28 червня 1919 р. у Дзеркальному залі Великого Версальського палацу, де в 1871 р. було проголошено створення Німецької імперії, міністр закордонних справ Г. Мюллер і міністр юстиції І. Белль поставили свої підписи під принизливим договором. Згода Німеччини на грабіжницький договір великою мірою була викликана побоюванням зростання більшовизації країни у разі продовження конфронтації з Антантою.

z СТАНОВИЩЕ В КРАЇНІ ПІСЛЯ ПІДПИСАННЯ ВЕРСАЛЬСЬКОГО ДОГОВОРУ Німеччина повертала Франції провінції Ельзас і Лотарингію, передавала Франції вугільні шахти Саару. Саарська область, населена здебільшого німцями, на 15 років переходила під управління Ліги Націй. Польщі передали Познань і Західна Пруссія, окремі райони Східної Пруссії і Померанії. До Бельгії відійшли Ейпен і Мальмеді, до Данії — Північний Шлезвіг. Чехословаччині передали Тульчинський округ. Під управління Ліги Націй перейшла Мемельська область у Прибалтиці, а в 1923 р. місто Мемель (Клайпеда) було передано Литві. Антанті роздали німецькі колонії (як підмандатні території Ліги Націй). Репарації 132 млрд марок. Утримання окупаційних військ на лівобережжі Рейну. Армія до 100 тис. осіб. Розпустили генеральний штаб, регламентували виробництво зброї. Заборонялося мати важку артилерію, танки, підводні човни, військову авіацію. Демілітаризова Рейнська область. Німеччина опинилась у складних економічних умовах. Все це сприяло піднесенню реваншистських і шовіністичних настроїв у суспільстві.

z. Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (НСДАП). Вихід на політичну арену нацистів. За складної соціально-економічної та політичної ситуації на арену вийшла створена в 1919 р. Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (НСДАП). Першими рекрутами нацизму були фронтовики, безробітні, розорені селяни; незатребувані суспільством молоді люди, люмпени і просто зневірені в усьому невдахи. Нацисти вміло спрямовували гнів цих людей на євреїв, які нібито зайняли їхні місця в установах і на підприємствах, а також на комуністів, соціал-демократів, парламентарів, називаючи їх «зрадниками Німеччини». Нацисти закликали німців до реваншу за поразку у війні.

z. Рурська криза 13 листопада 1922 р. уряд сформував великий підприємець Вільгельм Куно. Не бачачи інших можливостей боротьби з кризою, його уряд вирішив призупинити поставки вугілля у Францію в якості репарацій Рурський регіон здавна був економічним серцем Німеччини. У 1920-і роки тут видобували 72 % вугілля, виробляли 50 % чавуну і сталі. 10 січня 1923 р. Уряди Франції і Бельгії заявили, що направляють до Рура «місію інженерів» для забезпечення репараційних виплат, а з ними — «війська для їх захисту Рейхсканцлер В. Куно закликав імців до пасивного опору. Розпочалися страйки шахтарів, блокада залізниць. 31 березня 1923 р. французькі війська розстріляли маніфестацію робітників в Ессені. Після цього відбулося небачене: навколо німецького уряду згуртувалися всі політичні сили Німеччини, включно з комуністами і нацистами. Але опір німців не дав позитивних результатів. У серпні 1923 р. кабінет В. Куно змушений був подати у відставку. Репараційні поставки вугілля довелося відновити. Це посилило економічну кризу. Розпочалася гіперінфляція, полиці німецьких магазинів були спустошені. За серпень-листопад 1923 р. ціни зросли у 854 тис. разів.

z. Нацистський «Пивний путч» у Мюнхені

z. Економічна стабілізація

z. Політичні процеси Політичні процеси. У квітні 1925 р. президентом країни обрали Пауля фон Гіденбурга, який був головнокомандувачем німецьких військ у роки Першої світової війни. Поступово підсилювалося протистояння між впливовою СДПН, яка була лідером серед лівих партій, та правими і правоцентристськими партіями (партія Центру, НННП — Німецька національна народна партія й ін.). НННП займала націоналістичні позиції, нерідко змикалася з нацистами. На лівому політичному фланзі посилювалася взаємна ворожість між соціал-демократами і комуністами.

z. КРИЗА ВЕЙМАРСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИНа початок 1933 р. кількість безробітних наближалося до 9 мли. осіб, що становило половину найманих робітників. Дрова, іграшки, шпалери стали дорожчими за паперові гроші. Буханець житнього хліба, що коштував до війни 0,29 марки, на піку інфляції продавався за 430 млрд. марок; В останні місяці 1923 р. заробітну платню стали виплачувати щодня, а іноді й двічі надень, щоб люди змогли витратити гроші до нового стрибка цін. У У 1930 р. був остаточно затверджений план Юнга, що передбачав дострокове припинення окупації Рейнської області. Скорочувалася загальна сума репарацій, зменшилися щорічні платежі. Німецькі виборці розчаровувалися в усіх політичних силах, лідерах. Наслідком політичної кризи стала урядова криза, яка практично не припинялася наприкінці 1920-х і на початку 1930-х років. У вересні 1930 р. на парламентських виборах перемогу здобули соціал-демократи, які одержали 143 мандати, комуністи — 77, у центристи — 68. На друге місце вперше вийшли нацисти. За них в умовах кризи проголосувало 6,5 млн виборців, і вони отримали 107 з 577 мандатів у рейхстазі.

z. Адольф Гітлер Народився у австрійському містечку Браунау,Навчався в реальному училищі в м. Лінц, у вересні 1904 р. Гітлера за погану успішність відрхували. у 1907 р. поїхав у Відень, де вдруге намагався вступити до Віденської академії мистецтв, але безуспішно. У Відні Адольф зближується з радикальними політичними колами, стверджується в антисемітських поглядах. У серпні 1914 р. Гітлер вступив добровольцем до німецької армії. Був нагороджений Залізним хрестом першого класу. Капітуляцію Німеччини і листопадову революцію Гітлер зустрів з неприхованою люттю. Восени 1919 р. вступив до Німецької робітничої партії, пізніше перейменованої в НСДАП, у червні 1921 р. Гітлер фактично стає керівником НСДАП. Гітлер міг гіпнотично впливати на людей, грати на їхніх інстинктах. За організацію Мюнхенського путчу Гітлера засудили на п’ять років, у в’язниці написав книгу «Майн Кампф» (де виклав свою позицію щодо «расової чистоти», оголосивши війну євреям, та заявив, що Німеччина має панувати у світі. 30 січня 1933 р. Гітлера став канцлером Німеччини, після чого встановив нацистську диктатуру. політичний і державний діяч Німеччини, рейхсканцлер , лідер Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини один із ідеологів націонал-соціалізму.

z. Прихід Гітлера до влади. В червні 1932 р. канцлер Ф. Папен розпустив парламент. Глава кабінету вдався до такого заходу, щоб одержати підтримку нацистів. Нові вибори не прояснили ситуації. НСДАП одержала 230 мандатів, соціал-демократи — 133, комуністи — 89, центристи — 75. Нацисти не погодилися стати членами коаліції, Восени 1932 р. почали виявлятися перші ознаки розчарування у нацистському русі. На повторних парламентських виборах у листопаді нацисти втратили 2 млн голосів. У лівих партій була унікальна можливість врятувати країну від приходу до влади нацистів, але в них знову на перший план вийшли міжпартійні протиріччя і ворожнеча. Новий уряд очолив генерал К. Шлейхер (грудень 1932 р.).30 січня 1933 р. відбулася фатальна в історії Німеччини подія. Президент Гінденбург призначив Гітлера канцлером і доручив йому сформувати уряд. Тоді до складу уряду увійшли лише два нацисти: Г. Герінг — міністр без портфеля і В. Фрік — міністр внутрішніх справ.

z. НАЦИСТСЬКА РАСИСТСЬКА ІДЕОЛОГІЯ ТА АНТИСЕМІТИЗМНацизм, або націонал-соціалізм — ідеологія, політичний рух, а в 1933-45 рр. і державний режим у Німеччині. Найреакційніший різновид тоталітаризму, для якого характерні жорстоке пригнічення прав людини, надзвичайна ступінь великодержавного шовінізму, політики державного антисемітизму та здійснення політики геноциду, у зовнішній політиці — прагнення до встановлення світового панування. Антисемітизм — форма національних і релігійних забобонів і нетерпимості, вороже ставлення до євреїв.«Кришталева ніч»

z. МЕХАНІЗМИ НАЦИСТСЬКОЇ ПРОПАГАНДИУ 1933 р. було сформовано міністерство пропаганди, яке очолив Й. Геббельс — один з головних факельників Другої світової війни. Освіту, пресу, радіо, бібліотеки, музеї, театри, кіно міністерство взяло під свій контроль. Навесні 1933 р. жителі Мюнхена і Берліна побачили на площах багаття з книжок. Серед знищених творінь були книги Г. Манна, Т. Манна, Е. М. Ремарка, Е. Синклера й інших авторів. Контроль над масовою свідомістю здійснювався і через тотальне охоплення населення нацистськими організаціями. До лав Трудового фронту входили 23 млн, до молодіжної організації «Гітлерюгенд» — понад 8 млн, до Союзу німецьких дівчат — понад 9 млн осіб. Кажучи про молодь, Гітлер заявляв: «Ми виростимо молодь, перед якою здригнеться світ... Я хочу бачити в її погляді блиск хижого звіра».

z. ВСТАНОВЛЕННЯ НАЦИСТСЬКОЇ ДИКТАТУРИ1 лютого 1933 р. достроково розпустили парламент і призначили нові вибори на 5 березня. За п’ять днів до виборів, у ніч з 27 на 28 лютого, було організовано підпал будівлі рейхстагу з метою скомпрометувати політичних супротивників — комуністів. За цією справою було арештовано 10 тис. осіб, у тому числі відомий болгарський комуніст Г. Димитров, який зумів захистити себе і був виправданий німецьким судом. Наступного дня після підпалу рейхстагу надзвичайним декретом президент скасував найважливіші демократичні права і свободи. Була заборонена комуністична і соціал-демократична преса, ліквідовані недоторканність особи, свобода слова, зібрання.

z. ВСТАНОВЛЕННЯ НАЦИСТСЬКОЇ ДИКТАТУРИ5 березня за нацистів проголосувало дещо більше половини виборців. І лише оголосивши незаконним 81 мандат, отриманий комуністами, нацисти вибороли більшість у рейхстазі. 23 березня 1933 р. новий парламент надав уряду Гітлера надзвичайні повноваження, що власне і скасувало Веймарську конституцію. КПН була заборонена, така сама доля спіткала і СДПН, заборонили вільні профспілки і конфіскували їхнє майно. Видано закон, який забороняв у Німеччині будь-які політичні партії, крім націонал-соціалістичної. Після смерті президента Німеччини П. Гінденбурга (2 серпня 1934 р.) було прийнято рішення про суміщення постів канцлера і президента. Усі військові присягнули на вірність Гітлерові як фюреру (вождю) німецького народу.

z. ВСТАНОВЛЕННЯ НАЦИСТСЬКОЇ ДИКТАТУРИ19 серпня 1934 р. Гітлеру надано виняткову владу. Місцеві земельні уряди замінили спеціальними уповноваженими. Скасували також земельні парламенти. Відбулося злиття апарату НСДАП з органами держав. У Німеччині стали створювати концентраційні табори для противників нацистського режиму: Дахау, Бухенвальд, Заксенхаузен, недалеко від. Знаряддям кривавого режиму стали державна таємна поліція (гестапо), штурмові загони (СА), охоронні загони (СС), служба безпеки (СД)Незабаром створили Генеральну раду німецького господарства, яка спрямовувала державну економічну політику. До її складу увійшли 12 представників найбільших монополій: Г. Крупп, Ф. Тіссен, Г. Феглер, Ф. Флік т).

z«Ніч довгих ножів»Прихід Гітлера до влади і встановлення однопартійної диктатури ознаменувалися глибокими суперечностями, які виникли в лавах самої Націонал-соцілістичної німецької робочої партії. Нацистські екстремісти, об'єднані в штурмові загони СА, очолювані Ернстом Ремом, які не отримали нічого від захоплення влади, незабаром почали висловлювати невдоволення політикою Гітлера.  «Ліві нацисти», очолювані братами Штрассерами, хотіли союзу з Москвою проти англо-американської загрози. Та й націонал-більшовик Ернст Нікіш був переконаним русофілом.І тоді нацисти зробили «переворот після перевороту». 30 червня 1934 року вони рушили армійські частини і СС проти штурмовиків. Бій був короткий, тому що сили нерівні, і штурмовики нічого подібного не чекали. Під час «Ночі довгих ножів» розстріляли давнього соратника Гітлера, главу СА Рема, лідера «лівих фашистів» Грегора Штрассера, фон Кара, колишнього рейхсканцлера генерала Шлейхера і багатьох інших діячів. З цього часу SA втрачає своє політичне значення.

z«Аншлюс» Австрії11–13 березня 1938 року нацистська Німеччина анексувала сусідню країну Австрію (Österreich). Ця подія відома як аншлюс. «Аншлюс» – це німецьке слово, яке означає «сполучення» або «приєднання». Анексувавши Австрію, нацисти порушили Версальський договір і Сен-Жерменський мирний договір. Ці договори прямо забороняли об’єднання Австрії та Німеччини. Аншлюс продемонстрував нацистську зневагу до європейського порядку, встановленого після Першої світової війни. Це був перший акт територіальної експансії, вчинений нацистською Німеччиною. Аншлюс трансформував Австрію. Майже за ніч Австрія припинила своє існування як країна

z. Висновки

z. Узагальнення

z. Домашня робота. Опрацювати § 16-17 та зміст презентації

z. Використані джерела