Презентація на тему: "Війна пішла, а горе залишилось..."

«Війна пішла, а горе залишилось…»: повсякденне життя післявоєнних років. Цяк Іван

Друга світова війна була тією історичною подією, яка не тільки змінила політичний, соціально-економічний та культурний розвиток світу, а й залишила глибокий слід у долі кількох поколінь людей у різних державах.

Українці належали до народів, які постраждали в період війни найбільше, адже Україна була ареною безперервних бойових дій, а нацистська окупація, розгортання руху Опору примножили важкі демографічні та економічні збитки

Спогади Катерини Забудської про життя в перші післявоєнні роки…Коли війна закінчилась, була страшна розруха, все було повалено, зруйновано, розбомблено. Ой, страшне творилось… Пам’ятаю, коли ходили до сусідів, то в них і хати не було майже. Все німці розвалили. Ні колгоспів не було, ні магазини не працювали, ні базари, нічого геть… Безвихідь страшна була. Хоча війна і закінчилась, та все одно важко мені було. Морально важко було привикати до такого життя

Масштаби руйнування в Україні:28 тис. сіл зруйновано714 містзруйновано10 млн людей втратили притулок10 млн українців вбито33 тис. шкіл зруйновано30 тис. колгоспів зруйновано

Найголовнішим завданням у повоєнні роки була відбудова економіки Радянського Союзу, її переорієнтація на мирні цілі. Четвертий п'ятирічний план (1946-1950 рр.), як і попередні, ґрунтувався на можливості централізованої тоталітарної системи зосереджувати матеріальні й людські ресурси без урахування потреб і бажань людей. Звідси його пріоритети: головну увагу було зосереджено на відбудові воєнно-промислового комплексу. Такі критерії й орієнтири у процесі відбудови неминуче призводили до деформацій і диспропорцій. Економіка розвивалась, але потреби народу не задовольнялися.

У процесі відбудови економіки України завдяки самовідданій праці людей у найкоротші історичні терміни

Грошова реформа. З метою стабілізації фінансової системи у грудні 1947 р. було здійснено грошову реформу, під час якої вилучено гроші в усіх, хто якимось чином зміг їх заощадити. За банківськими вкладами до 3 тис. крб. обмін грошових знаків відбувався у співвідношенні 1:1, вклади від 3 до 10 тис. крб. скорочувалися на 1/3, а вклади понад 10 тис. - на 2/3. Найбільше постраждали ті, хто зберігав гроші на руках: вони отримали лише один новий карбованець за 10 старих. Водночас зі здійсненням грошової реформи у країні було скасовано карткову систему і підвищено ціни.

Ціни на товари після грошової реформи 1947 р. Середня заробітна плата у місті в 1948 р. становила 480 рублів, у 1950 р. — 640 рублів; на селі — 164 рублі.

Уривок зі спогадів В. Мазур про придбання одягу у післявоєнній ОдесіПодолання труднощів з придбання одягу і взуття в післявоєнні роки потребувало неабияких зусиль і кмітливості. Одяг доглядали й берегли, не раз перешивали, ретельно перелицьовували, комбінували. Швейна машина «Зінгер» у нашому будинку працювала безупинно. Взагалі люди тоді вдягалися у хто на що здатен…

Політичний тиск. Після Другої світової війни в УРСР відчувався сильний політичний тиск, що здійснювався радянським урядом та Комуністичною Партією. Уряд впроваджував сувору систему цензури, що обмежувала свободу слова, публікації та виразу думок. Публікації та медіа контролювалися, і будь-яка критика влади або комуністичної ідеології була придушена. Література та журналістика повинні були відповідати ідеалам "соцреалізму", що передбачало пропаганду комунізму і літературне відображення суспільства, в якому не існувало проблем. Також влада впровадила політику національної російської мови, що обмежувала використання української мови в освіті, медіа та в суспільному житті. Це було спрямовано на підсилення "союзницької" приналежності України до Радянського Союзу.

Мовна політика. Мовна політика в УРСР після Другої світової війни була однією зі складних аспектів життя українців. Ця політика спрямовувалася на зміну мовного середовища та національної ідентичності на користь російської мови та радянської ідеології.

Деталі мовної політики в УРСР: Незважаючи на політику радянського уряду, український національний рух залишався активним, і багато українців продовжували говорити українською мовою вдома та в тих сферах життя, де це було можливо.

До руйнівних наслідків війни додався ще Голодомор 1946-1947 рр. Третій голодомор, який влаштувала народам СРСР російсько-комуністична диктатура 1946–1947, був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро. Радянською владою проводилося вилучення зерна та іншої сільськогосподарської продукції, мізерна видача чи невидача зовсім зерна колгоспникам на зароблені трудодні, вибивання непосильних податків, накладених на присадибні господарства селян. Такі дії влади викликали майже в усій Українській РСР голод, що швидко поширювався.

Уривок зі спогадів Катерини Забудської про Голодомор 1947-1948 рр. в УРСРПочався голод 1946—1947 рр. …Боже, який то страшний час був, уявити навіть важко… Як же страшно було дивитись, як люди мучаються. А все через оту владу… Бачила я на свої очі страшенні муки людей, які помирали на очах. Багато людей голодували, і діточок малих також… Їм їсти геть не було нічого, з голоду люди пухли. Хто що міг, те шукав їсти. Бувало їли і картоплю сиру, і мерзлу. А що ж, жити-то хотілось. Батьки мої були ще живі, то якось діставали нам їжу, хоч яку-небудь. Отже, життя після війни було важке, страшне і жорстоке…

Висновок. Післявоєнні роки супроводжувалися важкими втратами та необхідністю відновлення інфраструктури та господарства. Влада впроваджувала політику колективізації, яка стикалася з опором селян та створювала соціальні конфлікти. Політичний тиск зумовив цензуру та політичні репресії, обмежуючи свободу виразу та права національного самовизначення. Також існував політичний тиск на вираз релігійних переконань та культурних ідентичностей. Незважаючи на ці труднощі, українці виявили витримку, солідарність та вольову силу. Вони активно долучалися до відновлення країни після війни та продовжували дбати про свою культуру та ідентичність. Життя українців в УРСР відображає складну динаміку між тисненням з боку радянського режиму та прагненням зберегти свої традиції, ідентичність та гідність.