Презентація на тему "Юрій федькович"

Юрій Федькович

Повне ім'я і прізвище — Осип Домінік Гординський де Федькович )народився 8 серпня 1834 року у селі Сторонці-Путилові, на Буковині. Малий Юрій ріс серед сільських дітей, серед простих гуцулів і тілом та духом навіки став селянином.

Хоча родина у нього була не простого походження: батько Адальберт де Гординський був ополяченим шляхтичем, а мати – донькою попа. Проте Федькович завжди підкреслював, що він  простого роду. До речі, хлопця хрестили за латинським обрядом і дали йому два імені - Осип та Домінік. Пізніше, уже у зрілому віці, він перейшов на православ'я і взяв собі ім'я Юрій і зробив себе Федьковичем.

Ще в дитячі роки глибоко запали в серце малого Юрка материні пісні, в яких вона виливала радість і тугу, біль і сподівання. Силу-силенну пісень знала і сестра Марія.

Через непорозуміння з батьком Юрій провів 10 важких років на військовій службі. Особисте життя письменника не склалося. Тричі він збирався одружуватись, та не судилося. Так і залишився самотній до кінця. Після служби він був дуже хворий. Хвороба під час забирала всі його сили, так що іноді він не міг навіть встати з ліжка. 

На схилі літ Федькович відійшов від літературної праці, зохоплюється астрологією.

А ще Федькович стає редактором першої україномовної газети на Буковині, яка існує і донині – «Буковина».

Федькович майже увесь час проводив у школах, їздячи від села до села. Бував на уроках, сам проводив їх, учителям давав корисні поради. Його заповітною мрією була перша школа з українською мовою навчання. Він уклав перший для цього регіону України "Буквар для господарських діточок", "Вечерниці. Читанка для сільських людей". Задумував написати підручники ще й з географії та історії, укласти збірники творів українських авторів і усної поезії.

Його казки "Золота кісочка", "«Бідолашко" ,"Голодний чорт", "Від чого море солоне?" тощо. Подібні до народних, тільки більші за обсягом. А крім казок, видатний прозаїк писав п’єси та веселі повісті й фрашки – гумористичні твори типу жартівливої бувальщини – та придибанки, тобто анекдоти.

Дякую за увагу!