Презентація на українознавчу тему: "Український рушник"

Український рушник. Автор: учитель української мови та літератури Мар’їнської ЗОШ І – ІІІ ст. №2 Майорчикова Вікторія Вікторівна

Український рушник. Український рушник... Оздоблений квітами, зірками, птахами, скільки він промовляє кожному з нас! Від сивої давнини і до сьогодні, в радості і в горі – невід’ємна частка нашого побуту – рушник, його можна порівняти хіба що з піснею. З рушником народжуються, одружуються і йдуть із життя.

Український рушник. Мало оздоблений, з грубішого полотна рушник на щодень висить у кожній селянській хаті, біля порога, на кілочку. Ним утирають руки, з ним доять корову, пораються біля печі. Такий рушник називають по-різному: “утиральник”, “утирач”, “стирач” тощо. Ознакою охайності, працьовитості кожної жінки є прибрана хата, а в ній обов’язково чистий рушник напохваті. Не випадково в народній пісні мати навчає дочку, як треба годити свекрусі: «Тримай хаточку, як у віночку, І рушничок на кілочку».

Український рушник. По всій Україні поширений звичай накривати рушником або хусткою хліб, який постійно стоїть на столі. Рушником накривають діжу після випікання хліба, часто її ставлять на покуті. На Правобережному Поліссі такі невеличкі рушники називають “надіжницями”, а на Лівобережному – хустками.

Український рушник. Гарно оздобленими рушниками накривають кошики з паскою чи яблуками, коли несуть святити в церкву. Не обходилися без рушника на родинах і хрестинах, даруючи рушник бабі-бранці та хрещеним батькам. Використовували рушник і в обряді будівництва хати. Наприклад, на Полтавщині сволок підіймали на рушниках, потім ці рушники дарували майстрам. Коли стіни вже було зведено, вгорі в кутку вішали образ, а на нього – рушник.

Український рушник. Не обходилися без рушника і в хліборобських обрядах. У перший день огляду озимини (на Юрія) ішли в поле гуртами (частіше родом). Попереду йшов батько і ніс на рушнику хліб-сіль, а мати у кошику, накритому рушником, несла різне частування. Весільні рушники, як і весь посаг, кожна дівчина готувала собі заздалегідь.

Український рушник Вишивати рушники, як і сорочки, мати навчала дочок ще змалку. Зокрема, багато вишивали дівчата на досвітках довгими осінніми та зимовими вечорами. У вишивання кожного рушника, як і в вишивання сорочки, вкладалися дівочі мрії про коханого, про одруження і щасливе подружнє життя.