Презентація "Національний одяг Гуцульщини"

Підготувала вчителька української літератури Шевченко І. В. ЗОШ № 25. м. Маріуполь. Національний одяг Гуцульщини

Що ж таке Гуцульщина? Гуцу́льщина - український етнокультурний регіон, край українських верховинців — гуцулів, розташований у Західній Україні. Первозданна краса Карпатських гір, лісів, озер витворили весь уклад життя гуцулів. Не став виключенням і колоритне гуцульське вбрання. Яскраві природні барви Карпат немов відбилися на вишитих сорочках, кептарях та жіночих хустках, а в орнаментальних візерунках вбрання застигли зоряне небо, карпатське сонце та весняне різнобарв’я полонин. Гуцульське вбрання – дзеркало природної краси.

Гуцульські краєвиди

А що в гуцулів на голові? Найвідоміший капелюх із пір’ям називається «крисаня». І прикрашали цей літній фетровий головний убір не лише пір’ям глухаря, а й різнокольоровими шнурами, штучними квітами та вовняними китицями. А взимку чоловіки вдягали «рогату шапку» – ефектну шапку із чорної овчини. Дівчата споконвіку вплітали в коси вовняну пряжу, а заміжні жінки пов’язували голову, прикрашеною різнобарвними узорами, тканою переміткою.

“Крисаня” “Рогата шапка”

Гуцульска «ноша»Чоловіки традиційно носили вишиті сорочки (вишиванки) з широкими рукавами. Штани також прикрашалися вишивкою. Суконні «гачі» служили зимовим варіантом, як і пофарбовані в червоний колір «крашениці», а влітку гуцули вдягали білі «портіниці». Виготовлені з вовни шкарпетки – «капчури», як і онучі , декорувалися кольоровим орнаментом. Широко відома за межами регіону гуцульська безрукавка на хутрі – «кептар», оздоблений шкіряними аплікаціями, вишивкою, різноманітними металевими прикрасами. Верхнє вбрання«сардак» також ошатно декорувався вишивкою, китичками, кольоровими шнурками, гарусовими ґудзиками та обшивався кольоровою ниткою по швах.

“Капчури” “Вишиванка”

Гуцульска жіноча «ноша»Ще яскравішим був жіночий одяг. Сорочки з багатою, масивною вишивкою в холодних тонах, запаски, виткані горизонтальними смугами з вовни із додаванням блискучих металевих ниток, орнаментовані та ефектно декоровані кожухи (кептарі) та сардаки складали основний гардероб гуцульських модниць. “Сардак” “Кептар”

Гуцульска «ноша»

Чоботи. Поширеним взуттям до початку XXст. були «постоли» з гострими носками, виготовлені з цільного шматка м’якої телячої або свинячої шкіри. Побутували на Гуцульщині самобутні «рисовані» чоботи з гофрованою нижньою частиною халяви. Для утеплення взуття в холодну пору використовувалися сукняні підстилки. Вважалося, чим вищий чобіт та чим більше містить декоративних елементів, тим багатша людина у нього взута.

Чоботи “Рисовані чоботи” “Постоли”

Аксесуари та прикраси. Чоловіки мали шкіряні пояси – «череси», прикрашеним тисненням, латунними бляхами. До череса кріпилися кресало, люлька, протичка, ігольник. Поширеними аксесуарами були також декоровані порошниці та шкіряна «торбівка», або вовняна тайстра. На грудях чоловіків традиційно виблискував латунний хрест, нерідко в руках гуцула можна було побачити топірець – «бартку» («падку»). “Черес” “Бартка”

Аксесуари та прикраси. Жіночі пояси – «попружки» були своєрідними корсетами. Природну жіночу красу доповнювали, перстні на пальцях, мідні або вовняні браслети. Проте, основна маса жіночих прикрас розміщувалася на шиї. «Зґарди» з монет та хрестиків, ажурні «силянки» та «ґердани» з різнобарвного бісеру, намисто зі срібних дукачів, натуральні та штучні корали утворювали барвистий та ансамбль. “Зґарда” “Намисто із дукатів”

Аксесуари та прикраси “Попружка” “Ґердан”

Вбрання наречених. Гуцульський весільний стрій відрізняється в різних місцевостях. Незмінним лишається пишне декоративне оздоблення та яскрава кольорова гама. Весільна сорочка, святкова запаска, багато вишиті кожух та сардак, складали основу весільного вбрання нареченої. До багаторядних шийних прикрас додавалось налобне «чільце» з тоненьких орнаментованих латунних пластинок, які спадали на очі.

На Верховинщині до костюму нареченої додавалася біла накидка – «ґуґля», а в Косівському районі голову нареченої прикрашав розкішний вінок. Наречений вдягався в білу тунікоподібну полотняну сорочку, сукняні штани і капці, святково оздоблене традиційне верхнє вбрання, а на голові мав прикрашену крисаню.

Вбрання наречених “чільце” “ґуґля”

Вбрання наречених “молоді наречені”

Символіка в гуцульському вбранні Велике значення гуцули надавали обереговій та обрядовій функції вбрання. Пояси та прикраси наділялися чудодійною магічною силою, здатної захистити від нечистої сили та вроків. Магічними властивостями наділявся кожух – символ родючості та родинного щастя. Важливу оберегову функцію відігравав колір. Яскрава святкова вишивка відображає світло та радість, червоний колір символізує зрілість та захищає від ворожінь, зелений – початок росту, чорний – тугу.

Символіка в гуцульському вбранні Архаїчні мотиви орнаментів вишивки можуть багато розповісти про світосприйняття гуцулів. Тут і меандр – символ родючості, і ромб – символ матінки-землі, і хвиля (вужик) – жива вода, і хрест, що символізує сонце, і зірки, що символізують віру. Про гармонійне існуванні людини на лоні природи Карпат розповідають рослинні мотиви, а споконвічний філософський мотив «дерева життя» втілює уявлення про безперервний життєвий рух.

Символіка в гуцульському вбранні “Зґарди”– “Гуцулки в традиційному гуцульські обереги народному одязі”