Презентація "Національно-політичні й культурні течії в українському русі Галичини і Буковини"

Національно-політичні й культурні течії в українському русі Галичини і Буковини. Русофіли («москвофіли») і народовці («українофіли»). Гасло «органічної праці». Налагодження контактів Київської громади з галицькими народовцями. Зародження ідеї «соборної України».

ПЛАН1. Умови розвитку суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст. 2. Русофіли («москвофіли») і народовці («українофіли»).3. Гасло «органічної праці»4. Налагодження контактів Київської громади з галицькими народовцями5. Зародження ідеї «соборної України».

Умови розвитку суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст. У 1867 р. було укладено угоду, що містила австро-угорський компроміс, внаслідок якого Австрійська імперія перетворилася на дуалістичну Австро-Угорську монархію. Імперію були розділено на австрійську – Цислейтанія (крім інших земель до неї увійшли українські землі Галичини й Буковини) та угорську – Транслейтанія (крім інших земель до неї увійшло Закарпаття) частини. Найбільшим з коронних країв зі столицею Львів було королівство Галичини і Лодомерії з великим князівством Краківським і князівствами Освенцимським і Заторським, до якого входили Східна Галичина і (тимчасово) Північна Буковина з переважно українським населенням

Західна Україна після поразки революції 1848-1849 pp. Суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях після поразки революції пішов на спад. У 1851 р. без опору саморозпустилася Головна руська рада. У 1849 р. в Галичині став намісником Агенор Ґолуховський — багатий польський землевласник протягом наступних 25 років. Наглядаючи за дотриманням законності, справами освіти та релігій, він постійно проводив пропольську політику і посилював наступ на українство.(примушував греко-католицьку церкву перейти на використання римського календаря, а в 1859 р. намагався нав'язати «Галицько-Руській матиці» — українському видавництву — латинську абетку, так зване «абецадло»

Українське питання. Як і раніше, він запроваджував уживання польської мови в українських школах, а головне — поступово розширював присутність польських чиновників у всіх місцевих адміністративних установах, скорочуючи натомість німецьких. Так Ґолуховський готував ґрунт для відновлення Польської держави. У 1866 р. фактично Галичина перетворювалася на польську «державу в державі». Відтоді намісниками та міністрами в справах Галичини призначалися тільки поляки. Адміністративні установи звільнялися від німців і заповнювалися державними чиновниками польського походження. Від 1869 р. польська мова стала в Галичині мовою освіти й адміністрування. Вона замінила німецьку у Львівському університеті та інших вищих навчальних закладах. Переважна більшість гімназій були польськомовними. У початкових школах польські класи втричі переважали кількість українських.

Передумови москвофільства. За умов посиленої польської полонізації українська інтелігенція, втрачаючи віру у власні сили, почала шукати зовнішньої підтримки. Опора на Росію зумовлювалася кількома обставинами. Саме тоді слов'янські народи (чехи, серби, болгари) теж зверталися до росіян у пошуках підтримки проти німецького й турецького гноблення. Російські політики одразу ж почали використовувати цю ситуацію, поширюючи проросійські настрої.

СЛОВНИКРУСОФІЛИ («МОСКВОФІЛИ») – представники західноукраїнської інтелігенції, які заперечували існування українського народу та мови, провідну роль серед слов'янських народів надавали російському, вважали за необхідне приєднання західно-українських земель до Російської імперії. НАРОДОВЦІ («УКРАЇНОФІЛИ») – національна українська течія, що зародилася в 60-Х роках ХІХ ст., представники якої (в основному – молода українська інтелігенція) доводила самостійність українського народу та культури.

У 1850–1870-х рр. в українському русі Галичини різко посилювався русинський напрям, відгалуженням якого стало москвофільство. Москвофіли- національно-культурна і суспільно-політична течія, яка поширювала ідеї приналежності західних українців (русинів) до єдиного російського («руського») народу. Лідери: Д. Зубрицький, Б. Дідицький, І. Наумович, А. Добрянський. Москвофіли

ДІЯЛЬНІСТЬ РУСОФІЛІВ («МОСКВОФІЛІВ»)Заснували РУСЬКУ РАДУ - політичну органцізацію москвофілів. Створили мову «язичіє» – мішанина російської, української, польської та церковнослов’янської мов.

Ідейні засади: Не визнавали існування українського народу та його мови. Вірили у провідну роль Росії серед слов’янських народів. Виступали за приєднання західноукраїнських земель до Росії.

НародовціНародовці - представники суспільно-політичного руху, які розвивали традиції українського національного життя, обстоювали самобутність українського народу.прихильники ідеї національної окремішності українців у двох імперіяхвиступали за єдність усіх українських земель і розвиток єдиної української літературної мови 1861 р. у Львові було засновано перше в Галичині культурно-розважальне товариство «Руська бесіда

Народовці - “Просвіта” 1868 р. Причина - прагнення народовців підняти науковий та освітній рівень українців, сприяти піднесенню їхньої національної свідомостіПодія:1868 р. – заснування у Львові першої «Просвіти» Діяльність: відкриття бібліотек, друкарень, музеїв, театрів організація публічних читань для селян, підвищення рівня національної свідомості українців

Народовці - 1873 р. “Літературне тов. ім. Т. Шевченка”Мета товариства - розвиток української словесності. Ініціатива перетворення Товариства ім. Т. Шевченка на наукове належала О. Кониському. 1892 р. перетворювалося на товариство фахових науковців і науковців-аматорів та стало називатися Науковим товариством ім. Т. Шевченка (НТШ). Найбільшого розквіту НТШ здобуло за часів М. Грушевського Товариство фахових науковців займалось розвитком наук власною мовою та досліджували історію України. М. С. Грушевський – керував НТШ (1897 – 1913 рр.)

СЛОВНИК«Органічна праця» - це підхід розвитку суспільства, який базується на принципах природного розвитку і зростанні народу, а не на штучному втручанні або радикальних змінах, типу повстань. Цей підхід передбачає відмову від радикальних революційних дій на користь систематичної, органічної праці над нагальними проблемами суспільства (культура, освіта, економіка тощо). Такий підхід спрямований на стабільність, збереження традицій та розвиток через еволюцію, а не революцію. Популяризатором в Україні став Олександр Барвінський.

ОСНОВИ КОНЦЕПЦІЇ «ОРГАНІЧНОЇ ПРАЦІ»ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ «ОРАНІЧНОЇ ПРАЦІ»ЗАВДАННЯ КОНЦПЕЦІЇ «ОРГАНІЧНОЇ ПРАЦІ»О. Барвінський, запозичишви цю ідею в краківських консераторів («станьчики»), вважав, що потрібно припинити і думати про можливі революційні дії проти влади, а зробити акцент на користь праці над нагальними проблемами суспільного життя та зосередженні на освітньому, економічному, політичному та культурному розвитку українського народу в Галичині. Досягнення більшого рівня розвитку та політичного досвіду українців у Галичині, що, на думку О. Барвінського, є передумовою для успіху у далекій перспективі.

РЕАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ «ОРГАНІЧНОЇ ПРАЦІ»Економічний розвиток: покращення добробуту українців через просування товарів місцевих виробників та підтримку сільського господарства та інших галузей, що сприяють економічному розвитку регіону. Формування політичної свідомості: здійснення заходів спрямованих на підвищення рівня політичної культури з-серед населення та їхньої участі в прийнятті рішень.

КРИТИКА ЩОДО КОНЦЕПЦІЇКонцпеція «органічної праці» від О. Барвінського була впроваджена в його політичну діяльність, але зустрічала опозицію та критику, що призвело до численних образ на його адресу. Втім, ця ідея залишила слід у політичному дискурсі та сприяла дискусіям щодо стратегій розвитку України.ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯДосягнення більшого рівня розвитку та політичного досвіду українців у Галичині, що, на думку О. Барвінського, є передумовою для успіху у далекій перспективі.

ЗВ’ЯЗКИ НАРОДОВЦІВ ТА ГРОМАДІВЦІВ В 60-70-Х РР. ХІХ СТ. Протягом 60-х – 70-х років XIX ст. зв’язки українських патріотів Наддніпрянщини й Галичини мали радше епізодичний характер. Лише двоє осіб – Пантелеймон Куліш і Михайло Драгоманов – регулярно спілкувалися з галичанами та підтримували їх, насамперед інтелектуально. П. Куліш. М. Драгоманов

{0 E3 FDE45-AF77-4 B5 C-9715-49 D594 BDF05 E}П. КУЛІШМ. ДРАГОМАНОВП. Куліш був головним матеріальним спонсором часопису «Правда» (засновано 1867 р.), де публікувалися галицькі та наддніпрянські автори. Це видавництво стало «лучником» між західною і східною частинами українських земель». У М. Драгоманова подібна думка визріла під час закордонного відрядження 1871–1873 pp., коли він отримав змогу познайомитися з галичанами безпосередньо. Він посилав у Київ свої думки про необхідність включення Галичини у сферу діяльності наддніпрянських українофілів. Дещо «Стара Громада» схвалила (забезпечення Галичини літературою), а дещо відкинула.

Зародження ідеї «соборної України»Під час національного відродження другої половини XIX століття в українському русі виникла ідея соборності України в об'єднанні західної та східної України в одну державу. Обставини , що сприяли ідеї соборності :загострення національних протиріч загроза з боку інших держав

Ідеї єдності українських земель, пролунавши зі сторінок «Русалки Дністрової», випущеної «Руською Трійцею», «Книги буття Українського Народу» Кирило-Мефодіївських братчиків, в поемах і віршах Тараса Шевченка і декларації Головної Руської Ради, проголошеної в Галичині у 1848 року.

Ініціаторами ідеї соборності України були національні діячі, такі як Михайло Драгоманов, Іван Франко, Пантелеймон Куліш та інші. Вони вважали, що об'єднання України дозволить створити сильну державу, яка зможе захистити свої національні інтереси та забезпечити розвиток культури та освіти.

З кінця ХІХ ст. соборність стає одним з наріжних каменів ідеологічних декларацій, програм та маніфестів новостворених українських політичних партій. Народна Рада, що утворилася у Львові 1885 р., у своїй новій програмі 1892 р. записала: «Ми, русини галицькі, часть народу русько-українського висше 20-ти мільйонового, маючи за собою тисячолітню минувшість історичну, народу, що утративши самодіяльність державну боровся віками за свої права державно-політичні, а ніколи не зрікався і не зрікається прав самостійного народу...».

Ідея Соборності наддніпрянців та галичан знаходила вияв навіть на рівні приватного життя. Відомий галицький діяч Іван Франко свідомо одружився з Ольгою Хоружинською, яка походила з Харківщини. Такий шлюб сприймався багатьма українцями як уособлення духовної і політичної єдності Західної й Східної України.

Образ одної, єдиної нероздільної вільної самостійної України «від гір карпатських аж по кавказькі», сформований М. Міхновським 1900 р., став загальновизнаним національним ідеалом, на якому зійшлися політичні сили України початку ХХ ст.,

Домашнє завдання. Опрацювати пар. 29 підручника, прикріплений матеріал. Скласти конспект матеріалу за презентацією.