Презентація до уроку.
Презентація містить інформацію про різні види народної ляльки, зображення ляльок, виготовлених майстрами народного мистецтва України.
Лялька-мотанка (або вузликова лялька) є прадавнім сакральним оберегом. Перша лялька-мотанка була виготовлена більше 5 тисяч років тому. Такі ляльки можна знайти в будь-якій країні. Це була не просто іграшка. Вважалося, що вона захищала людину від неприємностей та бід. Ляльок можна було бачити в будь-якій селянській хаті. Вони виконували різні функції – охороняли житло, дітей, сон, берегли господарство.
Мотанка відрізняється від звичайної іграшки відсутністю обличчя. За уявленнями язичників через обличчя в ляльку вселяється душа. А душа буває доброю чи поганою. Матеріалами для виготовлення служать натуральні матеріали (сіно, солома, дерево, трави, сухе листя, насіння, зерна). Прикрашали мотанку народними орнаментами та вишивкою. Народ вірив, що в мотанці знаходиться дух предків і що вона може передавати досвід з покоління в покоління. Українці вважали, що цей символ приносить їм багатство та успіх.
Секрети виготовлення ляльок передавалися в родині від матері до дочки. Коли дівчина виходила заміж, мати дарувала їй ляльку-мотанку, як оберіг для нової домівки. Хворій дитині давали погратися з лялькою. Після чого її знищували. У народі вірили, що вона вбере в себе її недугу. Коли дитина виростала, її місце в колисці займала лялька. Вона охороняла це місце від нечистої сили до народження наступної дитини. На Різдво виготовляли спеціальних ляльок із зерна. Вони символізували добрий урожай.
Існувало три типи ляльок-мотанок: немовля, баба-берегиня, наречена. При народженні дитини українці виготовляли ляльку-немовля. Лялька виконана у вигляді немовляти в пелюшках. Її укладали в ліжечко поряд з дитиною для охорони її сну та здоров’я. Баба-берегиня допомагала оберігати достаток сім'ї. У середину ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та грошового достатку. Лялька-наречена захищала дівчат від пристріту і підтримувала їх. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого.
Якщо для шлюбу, то ляльки виготовляли дуже ретельно. Ляльку вбирали в український стрій, як молоду, робили великий віночок, чи корону, на голову також до ляльки – молодої обов’язково робили пару – молодого, і що ж за весілля без дружб… Також дівчата часто разом з рушниками та сорочками в скриню робили ляль
Лялька з діточками нагадує іконописний образ Богородиці. Її дарують новоствореним сім'ям. Ганчіряну ляльку – берегиню, вироблену власними руками, мати дарувала донечці перед весіллям, благословляючи таким чином на щасливе заміжжя. Гості теж дарували ляльок з побажанням, щоб в них народилося багато діточок.
Лялечка-круп'яничка (зерновушка) всередині наповнюється крупою (зерном). Вважалося, що вона приносить в дім достаток, благополуччя, допомагає досягти успіхів у роботі. Раніше робити ці амулети починали восени і використовували зерно з зібраного врожаю. Заборонено застосовувати подрiблену крупу або пластівці, обов'язково лише ціле зерно: пшеницю, перловку, гречку, пшоно, горох… Висота цих лялечок - 10 см
Окремий різновид обрядової ляльки, яка робилась на добробут і щастя – це весільна подвійна лялька, що зображувала «князя з княгинею», тобто, молодого й молоду. Такій подвійній ляльці робили одну ручку на двох, що повинно було символізувати злагоджене любов’ю життя. І нерідко таку парну ляльку садовили на першій підводі, якою молоді їхали до церкви вінчатися, щоб ця лялька захищала майбутнє подружжя від лихого ока. До речі, дотепер нерідко можна бачити на капоті весільного кортежу ляльку, хоча уже давно забувся первісний, сакральний символ цієї традиції.
Вузлова лялька – нащадок ляльки- божества, що символізувала Рожаницю, богиню-заступницю жіночої долі, хранительку плодючості, що їй поклонялися за давньослов’янських і трипільських часів. Сьогодні така лялька більш відома як мотанка. Спосіб творення цих ляльок – скручування, скочування, змотування, зв’язування, завивання. Голка з ниткою використовується лише в процесі виготовлення одягу та головних уборів. Характерною деталлю таких ляльок є викладений з різноколірних ниток хрест, переплетених таким чином, що на розхресті утворює квадрат. Це давній солярний знак – хрест у колі. Інша характерна риса мотанки – хрест на грудях. Цей знак характерний для пізньотрипільських жіночих божеств, статуетки яких мають зображення навскісного хреста на грудях. Характерна хрестоподібна перев’язь зафіксована також на зображеннях скіфської богині Володарки звірів.
Хрест на обличчі – символ веселки, тому він робиться з яскравих ниток. Обличчя-солярний знак сонця. Всі вертикальні лінії – це чоловіче начало, всі горизонтальні лінії – жіноче. Обов’язкова умова – іграшка повинна бути хрестоподібної форми, щоб не нагадувати собою реальної людини. Преважання жіночих зображень над чоловічими пояснюється тим, що з жіночим образом з давніх часів асоціювалися уявлення про богиню родючості, берегиню домашнього вогнища та захисницю.
Одяг Лялька одягнена у світлу вишиту сорочечку, під’юпник (або нижня спідничка т.з. галька) і запаску. Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній; обов’язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Також повинен бути головний убір – очіпок, стрічка чи хустка – що символізує зв’язок з небом.
Майстерно зроблена, пишно вдягнена лялька є цінним предметом домашнього майна, разом з тим виступаючи посередницею між старшим і молодшим поколіннями, запорукою добробуту, щасливого родинного життя, й захисту від злих сил. Українська народна лялька є втіленням добра і лагідності. Це оберіг людської душі і долі, символ предків. Це символ Великої Матері, яка створила все суще і береже до цих пір народжені нею душі І сьогодні серед розмаїття сучасних ляльок народні ляльки з тканини є особливим видом з неосяжною енергетикою, які цілюще впливають на психіку й здоровий розвиток дитини. Саме тому в наші дні вони стають все більш і більш популярними.