Презентація "Населення території України раннього залізного віку "

Урок 29. Тема. Населення території України раннього залізного віку Підготувала вчитель зарубіжної літератури Березівської гімназії Малікова Інесса Григорівна Досліджуємо історію і суспільство 6 клас

— найстарішим містом на території України, яке згадується в писемних джерелах, є стародавнє місто-порт кіммерійців (білозерської культури), яке існувало на території сучасного міста Миколаїв близько 1250—925 років до н. е.; археологічне городище «Міста людей кіммерійських» є в заповіднику «Дикий Сад» в Миколаєві; — у Середньовіччі в турецьких та європейських документах терміном «роксолани», «Роксоланія» називали Україну та вихідців з неї?

«Три світи» раньозалізної доби на теренах України Першими серед давнього населення України залізо починають обробляти представники білозерської культури, але широкомасштабно воно поширюється у І тис. до н.е. Тоді ж почалася взаємодія осілого та кочового населення на території України. Кочівники не мали писемності, тому про їхнє життя та культуру ми дізнаємося з археологічних знахідок та писемних джерел інших народів.

На території степів України проживали кочові спільноти, які пов’язують з індоєвропейцями. Світ кочівників кіммерійці скіфи сармати

Першим відомим народом стають кіммерійці, походження яких досі не встановлене. Їх з середини VII ст. до н.е. витісняють скіфи, що займали величезний масив євразійських степів. Скіфів від ІІІ ст. до н.е. поступово витісняє група сарматських племен (нам відомі назви деяких з цих племен – сіраки, алани, роксолани, язиги, тощо). Сармати проживають на півдні України до ІІІ-початку IV століття нової ери.

Другим світом були грецькі колонії на півдні України. Про їхній економічний, культурний та політичний розвиток від VII-VI ст. до н.е. ви дізнаєтеся з окремих параграфів. Ольвія - давньогрецьке місто, залишки якого розташовані в Миколаївській області. Тіра -  давньогрецьке місто, розташоване  на території сучасного м. Білгорода-Дністровського Одеської області

Третім світом був масив осілого населення лісостепової смуги. Окремі народи проживали на території сучасної України одночасно. Це стародавні кельти, фракійське, гетодакійське, балтське населення, давні германці, ранні слов’яни. Давньогрецька назва півострова Крим – Таврика – походить від таврів, народу, який проживав у гірській частині Криму. Ці «три світи» налагодили співпрацю, зокрема у торгівлі. Однак конфлікти подолати не вдалося.

Кіммерійці – іраномовний народ, який примандрував з Нижнього Поволжя в Причорноморські степи і Крим в ІХ ст. до н.е. й панував тут упродовж двох століть. Це перший  народ  на  наших землях.  Кіммерійці вміли виготовляти залізні знаряддя праці та зброю. Основою їхнього господарства було розведення коней. Ремесло — ковальство, вичинка шкір. Жили племенами, які об’єднувалися в племінні союзи, очолювані царем. Кочівники постійно мандрували степом: чоловіки - верхи на конях, жінки та діти в кибитках, що були запряжені волами. Війна для них була способом виживання. Кіммерійці здійснювали грабіжницькі походи, доходили до Малої Азії, воювали з Урарту, Сирією, Фригійським царством, Ассирією.

Нам порівняно мало відомо про спосіб життя кіммерійців. З пам’яток матеріальної культури вони залишили здебільшого поховання. З поховань походять найраніші ювелірні вироби. Вони становлять невелику групу предметів, що слугували оздобами зброї кіммерійських вояків, кінського спорядження, одягу, культових і побутових предметів. прикраса ременя шпилька Кіммерійські кам'яні антропоморфні стели

Скіфи – VІІ ст. до н.е. Скіфи, як і кімерійці, були іраномовним народом. На думку більшості вчених, у причорноморські степи вони прийшли з Північного Ірану через Кавказ. Вони вели кочове життя, тому основними археологічними пам’ятками їхньої доби є могили-кургани, а не поселення. Догляд за худобою та війна - дві справи, які скіфи шанували понад усе. Недарма археологи в скіфських похованнях найчастіше знаходять рештки зброї. Геродот виділяє царських скіфів, скіфів-кочівників, скіфів-орачів скіфів-землеробів.

Скіфи – VІІ ст. до н.е. Досить рано скіфи встановили торгові контакти з грецькими полісами в Північному Причорномор’ї. Уже наприкінці VI століття до н.е. вони опинилися перед з загрозою нападу перського царя Дарія І. Під час походу перського царя Дарія І скіфи використали партизанську тактику — уникали відкритого бою, нападаючи зненацька. Після цього настав період політичного та економічного піднесення Скіфії. Про це свідчать матеріали з поховань знатних скіфів. Скіфський курган - поховальний пам’ятник скіфських часів у формі земляного насипу над поховальною ямою.

Скіфи – VІІ ст. до н.е. Масштаби так званих «царських курганів» вражали дослідників ще з ХІХ століття. Віднайдені у них вироби грецьких майстрів містили унікальні приклади мистецького стилю, який отримав назву звіриного. Одним з найвідоміших скіфських курганів став курган Товста Могила, у 1971 році видатний український археолог Борис Мозолевський знайшов там знамениту пектораль. Борис Мозолевський з колегами-археологами

Поступово скіфи почали переходити до осілого способу життя і навіть виникло дві так звані Малі Скіфії (одна у Криму та Нижньому Подніпров’ї, а інша – у Подунав’ї). Місце скіфів займають сармати. Подібно до своїх попередників, вони займались кочовим скотарством та періодичними військовими грабіжницькими набігами. Геродот розказав скіфську легенду про походження племені савроматів від шлюбів амазонок і скіфів (назва походить від іранських слів, що означають «оперезаний мечем»). У сарматському суспільстві велику роль відігравали жінки. Один грецький історик розповів про царицю Амагу, яка незалежно від свого чоловіка-п'яниці здійснила похід проти скіфів і визволила від їхньої облоги грецьке місто Херсонес. Також грецький історик зазначав, що їхні жінки «їздять верхи на полювання з чоловіками і без них, виходять на війну і носять однаковий з чоловіками одяг… жодна дівчина не виходить заміж, поки не вб'є ворога». Жіночі й чоловічі поховання часто супроводжувалися майже одним і тим самим інвентарем, в тому числі і зброєю.

Сармати – ІІІ-ІІ ст. до н.е. Археологи не знайшли жодного сарматського поселення, лише їхні кургани. Звідси випливає, що сармати були кочовими скотарями, причому з досить рухливим типом кочування. Вони також були вправними та жорстокими воїнами. У військових походах брали участь і жінки, саме їх часом ототожнюють з легендарними амазонками. Основу війська сарматів становила легка кіннота. У бою воїни користувалися луками, мечами й списами.

Сармати – ІІІ-ІІ ст. до н.е. Майже 600 років сармати наводили жах на античний світ, але у III ст. н. е. їхньому володарюванню в українських степах настав кінець. Спершу нищівного удару їм завдали ґоти — германські племена, які просунулися з Північного Заходу, а в другій пол. IV ст. н. е. їх добили гуни — нові кочівники, що з'явилися у степовій Україні з Центральної Азії.

Найважливіше значення духовної культури кіммерійців, скіфів і сарматів полягало в тому, що вона стала своєрідним містком між Азією та Європою, зберігши частину ознак ранньозалізного віку. Ці племена привнесли багато нових традицій і звичок у культуру місцевих племен, залишивши свій слід в історії України. ВИСНОВОК

Параграф 28, вправа 5 письмово, вивчити визначення Домашнє завдання: