Презентація "Наскільки “Гаррі Поттер” гарна книга"

Наскільки “Гаррі Поттер” гарна книга

Гаррі Поттера читають діти та дорослі по всьому світу. Ця серія стала бестселером і можливо ви теж досі чекаєте на листи з Гоґвортсу щоб потрапити у світ магів придуманий Джоан Роулінг. При цьому поттеріану постійно критикують за сюжетні дірки, помилки і навіть расизм, а хтось вважає цю історію дитячою казкою, яка не варта уваги. Тож чи можна називати книги про Гаррі Поттера гарною літературою? Давайте в цьому розберемося.

Ми вперше знайомимося з чарівним світом Гаррі Поттера, через Косий провулок, але потрапляємо туди через цілком реальну Чарінг-крос роуд, яка відома своїми книгарнями. Роулінг зробила це спеціально, це авторська метафора. Будь-яка книга це портал в інший світ, створений письменником.

Світ Гаррі Поттера дуже опрацьований і деталізований, сповнений чогось незвичайного та дивовижного. Джоан Роулінг використала британський епос і казки. Також у книгах багато середньовіччя, це і шкільні предмети у Гоґвортсі, як алхімія і зіллєваріння, а також саме уявлення про магію. Магія у світі Гаррі Поттера це одночасно наука і мистецтво, а саме так її бачили алхіміки середньовіччя. Вона підкорена суворим правилам, проте лишається у ній щось невідоме. Нам не пояснюються звідки взялися різні магічні істоти, і сама магія. Це все просто є, і з цим треба змиритися. Все ж таки така детальність допомагає нам повністю зануритися у світ магії, і більш того почати вірити у магію.

Ось як у Лондоні святкували 25-ту річницю виходу першої книги

Ще одна причина чому нам так подобається історія про хлопчика який вижив, це типи особистостей які є у героїв. Розглянемо “Золоте тріо”: Гаррі Поттера, Рона Візлі та Герміону Грейнджер. Почнемо з самого недооціненого з цієї трійці, Рона.

Рон виріс у великій родині, він 6-ий із 7 дітей. Через це йому з дитинства доводилося боротися за увагу. Через це в нього сформувався нарцистичний тип особистості. Це може звучати дивно, але так і є.

Нарцисам досить важко себе оцінювати. І у книгах Рон досить часто переходить від однієї крайності до іншої. Він дуже часто жаліється що не складе іспити, а потім каже який він розумний коли складає їх. У останніх книгах він каже що він не впевнений в тому що має бути разом з Гаррі і Герміоною, бо вони набагато кращі чарівники ніж він. Але після розмови в Гаррі в якій він хвалить Рона, той вже готовий сам зустрітися з Волон-де-Мортом

Як нарциси, Рону досить важко приймати компроміси і пробачати когось. У книгах він не розмовляв з Герміоною коли подумав що її кіт з’їв його щура. А у четвертій книжці майже побився з Гаррі коли кубок вогню обрав його для участі у турнірі Трьох чарівників.

Перейдемо до Герміони. За книгами вона стикнулася з магією лише у 11 років, що за мірками світу поттеріани досить пізно. Ще вона народилась у родині маглів (людей), через це вона завжди піддавалась булінгу з боку Малфоя. Все це змушує її доводити іншим що вона також може бути чудовим магом. У перших книгах вона завжди виправляє Рона і Гаррі коли вони роблять помилки на заняттях, сидить допізна у бібліотеці, і готується до кожного іспиту наче на кону її життя.

Місс Грейнджер педантична, якщо навіть не сказати обсессивна. Вона завжди покладається на свій розум, а не почуття. І на відміну від хлопців не діє на вдачу, а завжди готова до будь-якого ходу подій. В останній книжці як підтвердження цього в неї з’являється сумка, за допомогою магії, в яку поміщається усе, від намету до сліз фенікса.

Проте у такого типу особистості є і свої недоліки. Герміоні досить важко швидко діяти у неочікуваних подіях, та йти проти правил, навіть якщо це допоможе досягти цілі. У “Принці-напівкровці” вона сперечається з Гаррі коли той починає готувати зілля не за інструкцією у підручнику. А потім дивується і не розуміє як в нього вийшло приготувати його краще за всіх.

І нарешті головний герой серії Гаррі Поттер. Гаррі виріс у родині тітка і дядька, які все йому забороняли. Це безумовно вплинуло на його характер. Він дуже компульсивний, і на відміну від Герміони покладається на емоції, і діє без чіткого плану.

Через це, він навчається досить середньо, бо теорія і сидіння в класі це не для нього. Проте, йому досить гарно вдаються практичні заняття, польоти на мітлі, гра у квідич і звісно боротьба зі злом.

Також у Гаррі є певні проблеми з агресією. За 7 книг він досить часто бореться з Малфоєм. А ще він дуже часто діє проти правил, він йде на пошук філософського каменю і до Таємної кімнати не дивлячись на заборони і небезпеку для життя

Не дивлячись на свої проблеми, з них трьох вийшла чудова команда. Герміона була мозковим центром, Гаррі був рішучим і завжди готовий був ризикувати, а Рон був тим голосом розуму який завжди допомагав своїми порадами коли двоє інших не знали що робити. Така карусель характерів що одна із причин успіху Гаррі Поттера. Ми також як Рон можемо боятися чогось невідомого, як Гаррі покладатися на свої емоції, чи навпаки бути розсудливими як Герміона.

Ще одна з причин успіху і неймовірної цікавості до історії про хлопчика в окулярах, це як Роулінг її презентує. Ми дивимося на магічний світ очима Гаррі. Тому в перших книгах дуже багато чарів, а самі проблеми не сприймаються так серйозно. Зло і добро в них гіперболізовано, так як їх бачила би дитина. Останні книги більш глибокі і серйозні. Світ та герої стають більш складними, та не такими однозначними. Акцент в них переходить на психологію і взаємини персонажів. А світ вже не ділиться на чорне і біле. І це не дивно, адже Гаррі подорослішав, а отже і його бачення світу стало іншим.

В останній книзі “Прокляте дитя”, Гаррі стикається з батьком Седріка Дігорі, який звинувачує його в смерті сина. Сам Гаррі розуміє що у він і справді був причиною багатьох смертей. І під час сварки з Джині, так і каже: “Хлопчик що вижив. Ха… Скільки людей загинуло щоб цей хлопчик вижив”

Сім'я Дурслів, у перших книгах показується як дуже жорстока і безпринципна родина, але ближче до кінця історії, так, все ще показується як досить не товариська родина, але не такими карикатурно жорстокими якими вони були на початку. А тітка Петунія відверто починає співчувати і хвилюватися за Гаррі. Навіть сам жанр книг, від фентезі переходить до магічного реалізму. А сама магія більше не є чимось дивними і незвичним.

Така зміна акцентів і стилю книжок тільки великий плюс для історії. Адже ми як читачі дорослішаємо разом з Гаррі, і починаємо краще розуміти його, не дивлячись на наш власний вік.

І як було сказано раніше, світ Гаррі Поттера досить широкий, і не зупиняється лише на Великобританії. У четвертій книзі ми дізнаємося про академію магії Шармбатон та інститут Дурмстранг. Крім цього нам кажуть що свої школи магії є в Японії, Росії, Уганді, Бразилії та США. Така географія тільки допомагає читачеві у будь-якому куточку світу, більш глибоко зануритися у світ магії, і уявити себе як одного із учнів магічної школи

Так Гаррі Поттер отримує чимало критики у останні роки, але пов’язано це з персоною Джоан Роулінг. Яка в останні роки через свої висловлювання робить досить погану рекламу для всього що пов’язано з її творчістю.І хоча сама письменниця ніколи не намагалась створити світовий бестселер, в неї вийшло намалювати неймовірний магічний світ, який продовжує жити і поза її книжками.Історія Гаррі Поттера може навчити нас багато чому, але найголовніше це вірити у прекрасне і світле. І як казав персонаж профессора Дамблдор у “В’язні Азкабану”: “Щастя можна знайти навіть у найтемніші часи, якщо не забувати звертатися до світла.”