Презентація "Постмодернізм – одне з найяскравіших літературних явищ другої половини ХХ століття"

Постмодернізм – одне з найяскравіших літературних явищ другої половини ХХ століття. Жук Т. С.

Постмодернізм як літературний напрям нової культурно-історичної епохи - постмодерну - сформувався у другій половині 50-их років XX століття на заході і прийшов на зміну модернізму. Стосовно літератури термін "постмодернізм" уперше використав американський учений Іхаб Хассан в 1971 році. Жук Т. С.

Історичне тло виникнення постмодернізму. Космос. Екологічна криза. Ядерні катастрофи. Пошук нових засад співіснування. Зміна кордонів. Крах соціалістичної системи. Жук Т. С.

Причини появи постмодернізмурозчарування у спробах змінити світ з допомогою ідеологіїдумки пронеможливість пізнання світу, відносність людських знаньнеможливість створити якісно нове мистецтво. Жук Т. С.

У 60-70-ті роки постмодернізм охоплює різні національні літератури, а у 80-і він став домінуючим напрямом сучасної літератури і культури. Передумовами появи постмодернізму стало розчарування в ідеалах модернізму: безповоротності прогресу, вирішення наукою й технікою глобальних проблем людства, цілісності світу, існуванні загальнолюдських цінностей. Жук Т. С.

Постмодернізм – загальна назва окреслених у другій половині XX ст. тенденцій у мистецтві, головними рисами яких є показ зруйнованої свідомості, деформованої дійсності, задушливої атмосфери епохи. Для постмодернізму характерні розмиття меж мистецьких жанрів і напрямів, усунення відокремленості масової культури від елітарної, автора від глядача (читача), проголошення відносності істини та цінностей, недовіра до авторитетів, деконструкція, гра та іронія. Жук Т. С.

Для постмодерністського мистецтва характерно. Жук Т. С.

Найвизначніші ознаки постмодернізму. Принцин гри з читачем«Віртуальний історизм»Образи-метафори. Поєднання жанрів. Зміщення часу та простору. Поєднання реальності з фантастикоюІронія та самоіронія. Розпад цідісності, неясність, багатозначність. Колаж, конструювання тексту з інших, чужих текстів, цитування явне та приховане (інтертекстуальність)

Герой у творах постмодернізму. Людинащо перебуває на перехресті візних часів, культурних епохщо загубилася в повсякденні, втратила зв язок із Всесвітомщо гостро відчуває власну відчуженість і втрату духовних орієнтирівщо не знає куди йти, у що вірити, про що думати, де сенс буттящо емоційно враздива, гостро відчуває духовну атмосферу світу. ПРОДУКТ ЕРИЗИ БУТТЯ, ЩО ПОЗНАЧИЛАСЯ НА ЙОГО ВНУТРІШНЬОМУ СВІТІ

До найвизначніших письменників-постмодерністів належать англійці Джон Фаулз («Колекціонер», «Жінка французького лейтенанта»), Джуліан Барнз(«Історія світу в дев´яти з половиною розділах»), Пітер Акройд («Мільтон в Америці»), німець. Патрік Зюскінд («Запахи»), австрієць Крістоф Рансмайр («Останній світ»), італійці Італо Кальвіно («Неспішність») і Умберто Еко («Ім´я троянди», «Маятник Фуко»), американці Томас Пінчон («Ентропія», «Продається №49»), аргентинці Хорхе Луїс Борхес (новели і есе) і Хуліо Кортасар («Гра у класики»). Жук Т. С.

Отже, постмодернізм – це насамперед особливе світосприйняття, духовний стан, що характеризує кризову епоху. Для цього стану характерні відчуття розчарованості, розгубленості, відчаю, вичерпності буття. Постмодернізм не лишає жодних надій, він засвідчує кризові моменти у розвитку суспільства й людини, які «перебувають на самому краю прірви». Своїм виникненням постмодернізм багато в чому зобов’язаний розвитку новітніх засобів масових комунікацій – телебаченню, відеотехніці, інформатиці, комп’ютерній техніці. Виникнувши насамперед як культура візуальна, постмодернізм в архітектурі, живопису, кінематографі, рекламі зосередився не на відображенні, а на моделюванні дійсності шляхом експериментування зі штучною реальністю – відеокліпи, комп’ютерні ігри, диснеївські атракціони. Жук Т. С.

Характерна риса постмодернізму – гра. Ігрове начало притаманне більшості творів постмодернізму. За законами гри в них можуть відбуватись різноманітні події на грані реального та ірреального. Гра дає можливість вільного переходу з одного часу в інший, з дійсності – у світ підсвідомості тощо. До того ж естетична гра у творах постмодернізму нерідко поєднується з іронією, сміхом, а це завдання було засобом подолання драматизму буття. Жук Т. С.

При всіх наявних рисах постмодерного твору – фрагментарності, іронічності, вільного поєднання жанрів та стилів, карнавалізації, відсутності можливості пізнання – літературні тексти даного типу мають єдність емоційного тону і загального враження. Жук Т. С.

реміні-сценціязапозичення з іншого твору скриптор«той, що пише»Інтертексуальність (схильність до запозичення)

Гіпертекстодиниці тексту представлені не в лінійній послідовності, а як система можливих зв'язків і переходівнайпростіший гіпертекст – словник. М. Павич “ Дамаскин ” (оповідання для комп'ютера та циркуля)М. Павич “ Хозарський словник ” (роман-лексикон)

Симулякркопія, що не має оригіналу в реальностіХ. Л. Борхес “Вавілонська бібліотека”: розповідь про бібліотеку, що може містити всі книги Всесвіту

Кодування спосіб злиття елітарної та масової літературиспосіб злиття елітарної та масової літератури

В українську літературу постмодернізм увійшов упевнено і голосно, викликавши різноманітні судження — від захоплення експериментальними явищами до впевнення в остаточній загибелі літератури. Адептами нового напряму стали Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Сергій Жадан, Василь Кожелянко, Богдан Жолдак, Євген Пашковський, В’ячеслав Медведь та інші.