Легенда про соняшник. За однією з легенд, якось один-єдиний раз Сонце дозволило своїм дочкам-зорям зійти погратися на землю. Цілий день вони гуляли по землі, а ввечері стали повертатися на небо. Але молодша дочка забула свій золотий вінок, побігла за ним назад і не встигла з усіма потрапити на небо, бо зачинилася чарівна небесна брама. Відтоді дочка Сонця мусила залишитися жити на землі. Вона дуже сумувала за батьком і сестрами-зорями. І тоді дівчина-красуня стала квіткою, котра завжди повертала голівку до Сонця. І назвали її соняшником.
У далеку давнину люди вважали цих жучків дітьми сонця. У народі вірили, що знайдений жучок принесе добробут, подарує світло, урожай, життя. Якщо людині на руку сяде сонечко – це добра прикмета. Тому цих жучків ніколи не кривдили, а відпускали «на небо» до діток, наспівуючи: У нас сонечко називають ще божою корівкою, у країнах західної Європи – божою овечкою чи сонячним телятком.
- Послухайте вірші. Будьте уважні: в них можуть бути схожі слова. СОНЯХСонях сонячно. Всміхнувся,Роззирнувся,Стрепенувся,Бо з небесного. Віконця. Усміхнулось. Ясне сонце. СОНЯШНИКНа осонні соняшник. Підростає. Голову до сонечка. Повертає. Дивиться він сонечку. Просто в очі —Щось до татка-сонечка. Мовить хоче. Сонях, сонячно, сонце, осонні, соняшник, сонечко.
ЧОМУ НА СПИНІ СОНЕЧКО МАЄ ЧОРНІ КРАПОЧКИ?Колись жучок Сонечко не мав чорних крапочок на своїй червоній спинці. Так, його крильця були просто червоного кольору. Але всі комашки в лісі сміялися з Сонечка, кажучи:– Що це за ім’я таке – Сонечко. От у всіх нас, жуків, імена як імена: Короїд – кору їсть, Довгоносик – має довгий носик, Листоїд – листя любить. Так і в усіх інших. А що твоє ім’я означає? Бідолаху всюди проганяли. Жучок Сонечко був страшенно самотнім. І от одного разу в розпачі він промовив крізь сльози до нападників:– Я – Сонечко, бо я комаха великого Сонця. Сонце мене любить!Розсміялися жуки, ворушачи величезними вусами.– Оце так вигадав! Таких дурниць ми ще ніколи не чули! Ха-ха-ха!– Не вірите, я доведу вам. Я полечу до Сонця!
ЧОМУ НА СПИНІ СОНЕЧКО МАЄ ЧОРНІ КРАПОЧКИ?– А воно тебе спалить, і не стане дурника Сонечка в нас у лісі! Сонечко витер лапками слізки і полетів. «Нехай спалить мене Сонце, аби не чути цих глузувань», – думав Сонечко. Вище й вище летів жучок, але сонячні промені його не спалювали. Долетівши до самого Сонця, побачив великі добрі очі, які лагідно дивилися на нього. Сонце посміхнулося:– Вітаю тебе, мій маленький друже! Мабуть, стомився?– Ні, не стомився, я…– Знаю всі твої біди. І хочу тобі сказати, що дуже люблю тебе. Недаремно ж ім’я тобі Сонечко, чи не так?– Так, – задоволено відповів жучок.
ЧОМУ НА СПИНІ СОНЕЧКО МАЄ ЧОРНІ КРАПОЧКИ?–– А на згадку про мою любов я подарую тобі свій поцілунок.І Сонце поцілувало червоні крильця. Від цього цілунку залишилися охайні чорні крапочки.– Тепер усі побачать, що ти справді мій маленький жучок. Сповнений радощів Сонечко примчав до свого рідного лісу.– Дивіться, його не спалило Сонце, – галасували комахи. – Та ще й до того в нього на крильцях цілунок самого Сонця. Відтоді образи припинилися. І коли хтось запитував: «Що це за ім’я таке – Сонечко?» Йому відповідали: «Його назвало так саме Сонце». Лана Ра