Найкрасивіше і найпотворніше. Хлопчикові загадали в школі написати твір: «Що ти знаєш про найкрасивіше і найпотворніше?» Довго думав Хлопчик і не міг вирішити, що ж на світі найкрасивіше і найпотворніше? Йому здавалося, що найкрасивіше — це квітка бузку. А айпотворнішою здавалась жаба. Пішов до Дідуся, питає: «Чи ж то так?» Дідусь відповідає: «Ні, не так».— Найкрасивіше, — каже дідусь, — це праця людська. А найпотворніше те, що пускає цю працю на вітер. Йди, походи кілька днів по землі й ти побачиш і те, й інше. Пішов Хлопчик. Йде полем. Бачить, пшеничне поле жовтіє, нива — колосок до колоска.— Оце і є найкраще, — думає Хлопчик. — Адже це праця людська. Йде далі. Підходить до школи. Бігають діти, граються. Одна дівчинка їсть хліб з маслом. Не доїла, кинула на землю, побігла до подруг.— Це найпотворніше, здогадався Хлопчик. — Адже вона людську працю пускає за вітром.
Василь Сухомлинський «Найкрасивіше і найпотворніше» хлопчикові загадали в школі написати твір: «Що ти знаєш про найкрасивіше і найпотворніше?» Довго думав Хлопчик і не міг вирішити, що ж на світі найкрасивіше і найпотворніше? Йому здавалося, що найкрасивіше — це квітка бузку. А найпотворнішою здавалась жаба.