Презентація "Незвичайне читання"

НЕЗВИЧАЙНЕ ЧИТАННЯ

Хоч зима ще досі там, надворі,В хаті — літо, з чайника йде пар,Заглядають у віконце зорі,Закликає запах дивних чар.І фіалок хоч немає весняних,Чаєм запиваємо турботи,Влітку трав зібравши чарівних,Насолоду маєм без роботи.

15 ГРУДНЯ

НЕЗВИЧАЙНЕ РОЗЧИТУВАННЯікнавнуткзнуидкумкждиірн

Ла-ла-ла: Алла дівчинка мала. Ли-ли-ли: В гості ми до неї йшли. Ло-ло-ло: В Алли тісто підійшло. Ла-ла-ла: Пирогів вона спекла. Ллє-ллє-ллє: Чаю Аллочка наллє. НЕЗВИЧАЙНА ЧИСТОМОВКА

Чай з калини і малини. Так корисний для людини,Коли зранку його п’єш. Організму сили надаєш. Дістаньте із полиціСмачний чай із суниці.Із друзями його смакуйІ посмішки усім даруй

ГРА «Асоціації»Які асоціації у вас виникають до слова казка? КАЗКА

«Духмяний чай тітоньки Завірюхи»

Колись, коли я була маленькою. Так це було давно і саме взимку. Я споглядала у вікно на повільний танок падаючих з неба сніжинок. Враз, сніжинки закрутилися, заметушилися і зібралися у віхолу. А повітрям, крізь хмару сніжинок хутко наближалася висока жіночка у довгому срібному вбранні. Її пухнасте срібне волосся розвивалося так само як і снігова хуртовина. Без усякого сумніву, то була тітонька Завірюха.

Було видно, що вона поспішала. Летіла стрілою, і бубоніла собі під ніс:– Скільки можна, я не можу так працювати. Прокинувшись, я не встигаю навіть чашку білого чаю випити. Це не умови для роботи, це знущання над моїм організмом над моєю нервовою системою.

Мені стало її дуже жаль, я прочинила вікно і звернулася до неї:– Тітонько Завірюхо, а ви заходьте до мене і ми спокійно поп’ємо чай. На мою думку, за цей час нічого страшного не трапиться. А ви така відповідальна і швидка, що заслуговуєте на чашечку вашого улюбленого білого чаю.

Завірюха зупинилася, замислилася:– Дійсно, дякую тобі, дівчинко. Коли Завірюха сіла зі мною за стіл, вона попросила чайник, насипала туди листя білого чаю, який завжди був у неї у срібному мішечку.– Залий, будь ласка, холодною водою. Я послухалася, а потім зауважила:– А я думала, що чай завжди заливають кип’ятком.

– Ти мене дивуєш, дівчинко. То звичайний чай, а це справжнісінький білий чай.– А-а-а! – протягнула я.– Не а-а-а, а давай чашки будемо чай розливати. Від першої краплі пішов неймовірно приємний аромат.– Це аромат пелюсток білих лілей, які ростуть в саду вічної мерзлоти, – повільно з захопленням вимовила Завірюха, вдихаючи аромат.

– У мене є гарна ідея, – промовила я. – А давайте, кожного ранку, ви приходитиме до мене і ми будемо разом пити білий чай. Ви мене пригощатимете вашим смачним напоєм, а я вас солодкими цукерками. З того дня кожного зимового ранку ми пили духмяний чай з цукерками. Кожного разу Завірюха приносила новий ароматний чай із квітів та листочків рослин саду вічної мерзлоти.

Але одного ранку, коли я прокинулася, снігу за вікном не було. На підвіконні лежала пелюстка білої лілеї і на ній було написано рівним красивим почерком:«Мила, дівчинко. Мої робочі дні скінчилися. У мене канікули. Побачимося 1 грудня. А цю пелюстку лілеї розділи на багато-багато малесеньких шматочків. І можеш інколи заварювати собі білий чай. З повагою, Завірюха. До зустрічі».

Тест1. Кого побачила у віконце маленька дівчинка?А Оленку. Б Тітоньку Завірюху. В Матусю

2. Що запропонувала дівчинка тітоньці Завірюсі?А. Випити чай. Б. Пообідати. В. Прикрасити ялинку

3. Який чай любила пити тітонька Завірюха?А. Липовий. Б. Малиновий В. Білий

4. В якому мішечку зберігала тітонька Завірюха свій чай?А. Золотому. Б. Срібному. В. Білому

5. Що подарувала тітонька Завірюха дівчинці?А. Пелюстку білої лілеїБ. Пелюстку червоної лілеїВ. Пелюстку жовтої лілеї

Дівчинка. Завірюха. Гра «Що спільне, що відмінне»

СЕНКАНЧай. Духмяний, смачний. Зігріває, лікує, напуваєЧай із друзями смакуй. Напій

«Незакінчене речення»Мене вразило…Мені запам’яталося…Мені сподобалося…У мене виникло бажання…