Презентація. "Німеччина 1945 - 2008рр."

Наслідки Другої світової війни Людські втрати: загинуло 7,836млн осіб, 12 млн знаходилось у полоні, 12 млн стали біженцями. Матеріальні збитки: майже повністю зруйновані міста та інфраструктура країни, втрата Сілезії. Територіальні зміни:передача 24%території на користь Польщі таСРСР, розкол Німеччини на Західну та Східну. Соціальні зміни: 8 мільйонів біженців у країні. Політичні зміни: встановлення окупаційного режиму, розкол Німеччини на дві держави. Втрати під час бойових дій та репарацій.

Основні віхи в історії Німеччини (1945 – 2008р.) СРСР США Британія Франція 3 жовтня 1990 року об”єднана Німеччина 1948р. Тризонія 1946р. Бізонія 7 вересня 1949р. Проголошення ФРН. Член НАТО з 1955р. 7 жовтня 1949р. Проголошення НДР Західний Берлін Східний Берлін

Федеративна Республіка Німеччина Столиця - Бонн Прапор Федеративної Республіки Німеччини Герб Федеративної Республіки Німеччини

Заходи окупаційних адміністрацій щодо стабілізації та зміни обстановки в Німеччині. На початку союзні держави проводили узгоджену політику у своїх зонах окупації. 1.Розпущено табори, заборонено нацистські організації. 2.Вживались заходи щодо відновлення виробництва 3.Проведено земельну реформу. 4.Розукрупнено найбільші монополістичні об*єднання. 5.Демократизовано систему освіти. 6.З антифашистів створювались органи місцевого самоврядування. 7.Притягнуто до судової відповідальності нацистських злочинців. Однак відразу почали проявлятися відмінності в підходах до відродження країни.Американські, британські та французькі окупаційні власті проводили політику, спрямовану на побудову демократичного громадянського суспільства. СРСР готував грунт для насадження тоталітарного режиму. Берлін 1945 рік

Грошова реформа, “берлінська криза”. Швидкій відбудові Західної Німеччини значною мірою сприяло її приєднання до “плану Маршала”. 20 червня 1948 року в зонах і секторах Берліна, що знаходились під контролем союзників, було проведено грошову реформу. Одночасно з проведенням реформи було відмінено приписи по раціонуванню. Вже за кілька місяців після грошової реформи виробництво змогло стати на ноги. У відповідь на реформу радянська військова адміністрація в Німеччині (СВАГ) ввела блокаду західних секторів Берліна. Майже рік зв’язок з Західним Берліном підтримувався виключно по “повітряному мосту” – “берлінська криза”. Переконавшись, що змусити своїх колишніх союзників піти з Берліна не вдасться, Сталін вимушений був зняти блокаду в травні 1940 року. В1949 році було опрацьовано й затверджено конституцію ФРН. Вона проголошувала, що ФРН – держава перехідного періоду, створена з перспективою майбутнього об*єднання німецьких територій в кордонах 1937 року.

Німецьке економічне диво Економіка ФРН розвивалась швидкими темпами. Цьому сприяли реформи, які були проведено з участю Людвіга Ерхарда – Міністра економіки ФРН, який займав цей пост багато років. Його вважають конструктором соціальної ринкової економіки і символом німецького економічного дива 1950 – 1960 р. Складові цього дива такі: 1.Солідні стартові можливості. 2.Добра промислова база,значні іноземні інвестиції (за планом Маршала). 3.Організованість нації. 4.Жорстка експлуатація робочої сили.\графік\ 5.Підтримка з боку держави,відсутність воєнних видатків. Людвіг Ерхард

Канцлери ФРН та політичні партії Канцлери ФРН К.Аденауер - 1949-1963 ХДС/ХСС – ВДП Л.Ерхард - 1963-1966 ХДС/ХСС – ВДП К.Кізінгер - 1966-1969 ХДС/ХСС – СДПН В.Брандт - 1969-1974 СДПН – ВДП Г.Шмідт - 1974-1982 СДПН – ВДП Г.Коль - 1982-1990 ХДС/ХСС – ВДП ХДС – Християнсько-демократичний союз. ХСС – Християнсько-соціальний союз. ВДП – Вільна демократична партія. СДПН – Соціал-демократична партія Німеччини. 23 травня 1949 року в присутності верховних військових комісарів США, Великобританії та Франції розпочалось перше засідання західнонімецького парламенту.

Німецька демократична Республіка Прапор Німецької Демократичної Республіки Герб Німецької Демократичної Республіки Столиця Берлін

Заходи Радянської військової адміністрації у період 1945 – 1949рр. 1. Демілітаризація,денацифікація, декартелізація. 2. Ліквідація фашистського державного апарату, партій і організацій. 3.Аграрна реформа. 4.Покарання військових злочинців. 5. Реформа освіти. 6. Передача влади органам, підконтрольним СЄПН. Партії, що утворилися на території радянської окупаційної зони: КПН – Комуністична партія Німеччини. СДПН – Соціал-демократична партія Німеччини. ХДС – Християнсько-демократичний союз. ЛДПН – Ліберально-демократична партія Німеччини. В 1946 році КПН і СДПН об*єдналися в СЄПН – Соціалістичну єдину партію Німеччини. Всі керівні пости залишились за комуністами. Порівняльна діаграма площі ФРН та НДР \тис. км.2 108.2 248

НДР почала розвиватись за радянським зразком. Було взято надто високі темпи розвитку важкої індустрії, що призвело до сповільнення тих галузей промисловості, що працювали на задоволення потреб населення. Почався процес “закручування гайок”. Широко розгорнувся наступ на приватний капітал і заможне селянство. Все це призвело до втечі людей в Західну Німеччину і зрештою до соціального вибуху. 17 червня 1953 року спалахнуло народне повстання проти комуністичного режиму. У зв*язку з входженням ФРН в НАТО, радянське керівництво створює комуністичний воєнний блок – Організацію Варшавського Договору \1955р.\ з участю НДР. В кінці 50-х, на початку 60-х років загострилось питання про долю Західного Берліну. В зв*язку з тим, що з Західним Берліном був відкритий кордон, сюди почали масово втікати жителі Східної Німеччини. В результаті було вирішено перекрити цей кордон. У ніч на 13 серпня 1961 року почалося спорудження бетонного муру навколо Західного Берліну протяжністю 155 км. - Берлінський мур. * Після хвилі демонстрацій і страйків на вулиці міст вийшли радянські танки.

Берлінська криза 1961р.

13 серпня 1961р. До зведення берлінської стіни залишаються лічені години. Люди спішать швидше на Захід. Берлін, серпень 1961р. “Холодна війна” ось- ось могла перетворитись в” гарячу”. В 70-х роках в НДР почався застій як в економіці, так і в політиці . Міжнародне становище НДР до початку 70-х років було складне. З нею підтримували дипломатичні відносини лише країни радянського блоку і деякі країни “третього світу”. Тільки після нормалізації відносин з ФРН НДР одержала офіційне визнання Заходу. На початку 80-х років у Східній Німеччині почали наростати економічні труднощі. Керівники НДР Вільгельм Пік – президент НДР 1949р. Вальтер Ульбріхт – керівник СЄПН, з 1969р. – керівник держави. Еріх Хонекер – 1971-1989рр. Ганс Мордов - 1989- 1990рр. голова уряду.

Берлінська Стіна 40 років тому Хрущов сказав про Західний Берлін: "Це кістка в горлі Радянського Союзу". До 1961 року всім стало зрозуміле: смутний прилавок гэдээровского соціалізму не витримує ніякої конкуренції з вітриною капіталістичної Німеччини, що ломиться від товарів. Найстрашніше - переходь на західну сторону і штовхайся по людних бульварах, заглядай в жваві ресторани. Не біда, що грошей немає навіть на кухоль пива, досить просто подивитися, як люди живуть. Ніби такі ж німці, тільки все у них є. Причому у вільному продажі, без карток і черг. Берлін був поділений на 4 сектори на початку 1945 року. Найвищим органом управління стала Союзна комендатура, куди входили представники всіх країн. З часом СРСР порвав всі домовленості, пішов з союзного органу управління, оголосивши Східний Берлін столицею ГДР і заявивши розділам трьох західних держав, що вони повинні покинути Західний Берлін і перетворити його на демилитаризированный місто. Західні держави ультиматум відхилили. Під час Віденської зустрічі 1961 року між Кенеді і Хрущовим відбувся такий діалог: Хрущов: "Війна або мир - тепер все залежить від Вас. Якщо Ви пошлете до Берліна одну дивізію, я відправлю туди дві". Кенеді: "Ви хочете добитися за всяку ціну змін, а я - ні". Хрущов: "Мирний договір з ГДР зі всіма витікаючими звідси наслідками буде підписаний до грудня цього року". Кенеді: "Якщо це правда, то нас чекає холодна зима". Під "мирним договором" Хрущов мав на увазі встановлення реальної межі між двома Германіями під контролем радянських військ. Пізніше він згадував: "Що я повинен був робити? Тільки у липні 1961 року ГДР покинули більше 30 тисяч жителів, причому кращих і найбільш старанніших. Неважко було розрахувати, що восточногерманская економіка потерпить крах, якщо ми не зробимо які-небудь заходи проти масової втечі. Існували лише дві можливості: повітряний бар'єр або стіна. Повітряний бар'єр привів би до серйозного конфлікту із Сполученими Штатами, не виключено навіть - до війни. Отже, залишалася стіна". А ось запис роздумів Кенеді: "Втративши Східну Німеччину, Радянський Союз позбувся б Польщі, та і всієї Східної Європи. Він повинен був щось зробити, щоб зупинити потік біженців. Можливо, стіна? Ми не зможемо виступити проти. Я можу об'єднати альянс (НАТО) для захисту Західного Берліна, але не в силах утримати відкритим Східний Берлін".

На засіданні Політичного консультативного комітету держав - учасників Варшавського договору, що відбувся в Москві в березні 1961 року, ідея закрити межу із Західним Берліном була відхилена. Наступні 4 місяці керівник ГДР Вальтер Ульбріхт переконував лідерів соцтабору в необхідності споруди бар'єру між німцями. На зустрічі генеральних секретарів компартій соцкраїн 5 серпня 1961 року ГДР отримала необхідну згоду східноєвропейських країн, а 7 серпня на закритому засіданні Політбюро ЦК СЕПГ був призначений день "X", інакше кажучи, день зведення стіни, яким і стало 13 серпня 1961 року. У ніч на воскресінні 13 серпня 1961 року в Східному Берліні була оголошена тривога першого ступеня. Військовослужбовці, поліція і робочі дружини зайняли вказані позиції, де були заздалегідь підготовлені будматеріали для зведення загород. До ранку трьохмільйонне місто виявилося розрубаним на дві частини. Колючий дріт перегородив 193 вулиці, 8 трамвайних колій і 4 лінії метро. У наближених до межі місцях були заварені водопровідні і газові труби, перерізані електричні і телефонні кабелі. Лінія розділу пролягла через площі, мости, бульвари, кладовища, пустирі, ставки, паркі. Рано вранці берлінці дізналися, що відтепер живуть в двох різних містах. По обидві сторони колючого дроту зібралися величезні натовпи. Люди були в замішанні. Весілля, що шуміло до ранку, попрямувало догулювати її до батьків нареченої - і була зупинена озброєними прикордонниками в декількох кроках від будинку. Листоноша так і не розвезла по будинках пошаную, дитсадок залишився без виховательки, диригент не з'явився на концерті, лікар до самого вечора намагався пояснити, що потрібний в лікарні. У найбезглуздішому положенні опинився якийсь Петер Зелле - до нього, в західну частину міста, відмовилися пустити законну дружину. Після багатьох безуспішних спроб возз'єднувати сім'ю офіційним шляхом він зважився на відчайдушний крок - розшукав у ФРН жінку, як дві краплі води схожу на його дружину, і спробував скористатися її паспортом. Як відзначав друк ГДР, пильні прикордонники присікли цю "злощасну провокацію". Більше всього повезло тим, хто жив в будинках, через які проходила межа між секторами, - наприклад на Бернауерштрассе. У перший годинник вони стрибали з вікон на вільну територію. Західні берлінці розтягували намети і ковдри під вікнами і підхоплювали тих, що стрибали, але прикордонники почали уриватися в квартири і замуровувати вікна. Стіну доводили "до досконалості" ще 10 років - спочатку побудували кам'яну, а потім почали замінювати залізобетонною. Пройти крізь таку махину було б не під силу навіть фокусникові Копперфілду. Стіна виявилася абсолютно неприступною спорудою. Але мрія про свободу загострює винахідливість, і деякі спроби прорватися крізь стіну завершувалися вдало. Сотні, якщо не тисячі людей намагалися її подолати. Багато хто біг з неіснуючими паспортами "ООН". Одна сім'я зуміла перекинути трос з даху свого будинку і переїхати на іншу сторону на ролику. Циркова артистка Ренату Хаген бігла за допомогою західного дипломата, сховавшись в колонці підсилювача. Одного разу матроси напоїли капітана і під кулями бігли на пароплаві, що курсує по Шпрєє.

У жовтні 1964 року, прорив підземний хід завдовжки 145 метрів і заввишки 60 сантиметрів, бігли 57 чоловік: з східного боку залізали по троє в ящик, із західною тягнули його за мотузок. Оскільки в ГДР водолазне спорядження не продавалося, одна людина змайструвала костюм підводника самого, використавши пожежне спорядження, кисневу подушку і шланг зварювача. Занурився у воду - і був такий. Два друзі - електротехнік і водій вантажівки - спорудили повітряну кулю, посадили дружин і дітей (всього 8 чоловік) і вночі перелетіли на західну сторону. Найдивовижніша історія в справі підкорення Стіни була з автомобільчиком "Ізетта" - таким маленьким, що в нім насилу поміщався водій. Заховати пасажира здавалося справою немислимим, тому прикордонники пропускали ці карликові машини без огляду, перевіряючи тільки днища за допомогою дзеркала. Умільці переробляли конструкцію: видалили систему повітряного охолоджування, змістили бензобак, вигнули вихлопну трубу і замінили жерсть в крилах на фанеру. У невеликий простір, що вивільняється, і втискували нелегальних пасажирів. Хтось з громадян ГДР вважав, що звівши бетонний вал, німці надійно захистили свою свободу від посягань ззовні і тепер можуть в спокійній обстановці будувати нове, щасливе життя. Інші зрозуміли, що виявилися замкнутими в кам'яній клітці. "Що ж це за соціалізм, який вимушує замуровувати себе, щоб народ не розбігся?" - з гіркотою писав німецький дисидент Стефан Хейм. Але роки роблять свою справу. З часом люди звикають до всього - ось і стіна вже здавалася непорушною твердинею. Еріх Хоннекер не втомлювався повторювати: "Стіна простоїть ще 50 і 100 років - поки не будуть усунені причини, що зумовили її зведення". Але він помилявся. 8 червня 1987 року під час рок-концерту у будівлі рейхстагу в Берліні відбулися крупні безлади. Президент США Р.Рейган, звертаючись до Генерального Секретаря ЦК КПРС, вимовив свою знаменну фразу: "Пан Горбачов, зруйнуйте цю стіну!" Події починають розгортатися з блискавичною швидкістю, а через д За декілька днів до сорокаріччя ГДР в Лейпцігу народна поліція розігнала демонстрацію. Прибулого на святкування ювілею до Берліна Горбачова люди зустріли плакатами: "Горби, допоможи нам!". Горбачов побачив багатотисячний натовп, зробив виводи і провів роботу з гэдээровскими керівниками. Відразу після цього 6 тисяч громадян ГДР, що отримали притулок в посольствах ФРН в Празі і у Варшаві, спеціальним поїздом виїхали до Західної Німеччини. 27 жовтня Держрада ГДР оголошує амністію всією засудженою за спробу втечі на захід. 9 листопада 1989 року по телевізору зачитується новий закон про перетин кордону, що містить деякі послаблення. Генеральний Секретар ЦК СЕПГ Гюнтер Шабовськи на прес-конференції обмовляється: "Відтепер межа практично відкрита". Що він мав на увазі під словом "практично" - до цих пір незрозуміло. Відомо тільки, що до 10 вечорів безліч східних німців зібралися біля стіни на Борнхольмерштрассе. "Що трапилося?" - запитали прикордонники. "Стіни більше немає, - відповів народ. - Хто сказав?" - "По телевізору оголосили!" Прикордонники почухали в потилицях: "Якщо по телевізору оголосили, означає тут нам робити нічого". Слух промайнув по всьому місту. Що тут почалося! Весь наступний тиждень світове телебачення крутило одні і ті ж сюжети: люди лізуть через Стіну, танцюють, братаються і відколюють шматки від поверженої загороди. Багатотонна стіна з бетону і заліза розсипалася за одну ніч. Ось такий наслідок може мати всього лише одна випадкова обмовка.

Зараз Стіну вже не можна розібрати на сувеніри. Тільки у одному місці (Хейматмюзеум у східноберлінському районі Трептове) на розтерзання відданий останній блок. А в центрі міста нечисленні шматки, що залишилися, захищені бар'єрами, на яких написано: "Проходити заборонено". Довідка: Берлінська Стіна проіснувала 28 років. Побудована в серпні 1961 р. Зруйнована в листопаді 1989 р. До літа 1961 р. межа між Західним і Східним Берліном залишалася відкритою, і громадяни вільно переміщалися з однієї частини міста в іншу. На московській зустрічі 3 - 5 серпня 1961 р. лідери компартій вирішили покласти край цієї подвійності. 12 - 13 серпня межа між Заходом і Сходом материриализовалась спочатку у формі поліцейського кордону, а потім - у вигляді бетонної стінки, що розітнув місто надвоє. Загальна протяжність її складала 155 кілометрів. За час її існування було 160 чоловік було убито і 120 поранений при спробі подолання перешкоди. 5000 чоловік зробили це успішно.

Революція 1989 – 1990х років. Об*єднання Німеччини. Правляча верхівка НДР з тривогою зустріла зміни, що відбувалися в Радянському Союзі. В 1989 р. широко почав проявляти себе демократичний рух. Почались масові втечі людей на Захід. Розгін демонстрації 7 жовтня 1989 року посилив обурення широких громадських мас. Стихійні демонстрації в містах НДР призвели до того, що влада поступово втрачала контроль за ходом подій. Після відставки Е.Хонекера до влади приходить реформаторський уряд.Все голосніше звучать заклики про повалення “Берлінського муру” та об*єднання Німеччини. В ніч на 10 листопада 1989року він був повалений. За 28 років його існування 5075 людей його подолали, 3245 перебіжчиків було схоплено і засуджено, 79 було вбито.  9 листопада 1989року.

Падіння берлінської стіни

Новий уряд 1990року,який очолив Лотар де Мезьєр, взяв курс на швидке об*єднання НДР та ФРН. У травні 1990 року було підписано державний договір між ФРН і НДР про створення, починаючи з 1 липня, валютного, економічного і соціального союзу двох держав. 31 серпня у Берліні між ФРН і НДР було підписано договір про об*єднання. Він передбачав входження 3 жовтня 1990 року Східної Німеччини до складу ФРН. СРСР погоджувався на виведення своїх військ зі Східної Німеччини пртягом трьох-чотирьох років.

3 жовтня 1990року. Святкові заходи в Берліні. Перше засідання розширеного Германського Бундестагу в будинку рейхстагу в Берліні.

Об*єднана Німеччина Прапор об*єднаної Німеччини

Економічне становище Німеччини після об*єднання виявилося непростим.Особливо складно було Східній Німеччині. Болісний перехід від “соціалізму” до “капіталізму”. Після ейфорії возз*єднання широкі верстви населення “нових земель” ФРН під тягарем економічних труднощів охопило почуття розчарування і апатії. Активізувались праворадикальні організації, неонацисти. Уряд ФРН для подолання кризи щорічно асигнував у “нові землі” до 150 млрд марок, що в свою чергу вдарила по достатку “західних німців” і теж викликало незадоволення на “старих землях”. І тільки з 1994 року ситуація почала покращуватись. Але ще й в 2005 році на “нових землях” економіка слабка, заробітна плата і пенсії менші. “Східні” німці стараються перебратись на роботу і проживання в Західну Німеччину. Канцлери Німеччини: Г.Коль 1990 – 1998 ХДС/ХСС – ВДП. Г.Шредер 1998 – 2005 СДПН – “Зелені”. А.Меркель 2005 - ХДС/ХСС – СДПН.

Запитання для самоконтролю Що зумовило розкол Німеччини після Другої світової війни? Які причини “німецького економічного дива”? Що таке “Берлінська криза”? Як розвивалась демократична революція в НДР у 1989 – 1990 роках? Які проблеми виникли у Німеччини після об*єднання?