Презентація " Норми права"

Норми права

Поняття норми права Термін «норма» походить від лат. norma (загальне правило, зразок). При цьому більш розповсюдженим у латинській мові було розуміння норми як мірила, на що вказують похідні терміни: normalis (прямий), normaliter (по прямій лінії), normo (відміряти). Сьогодні норма сприймається насамперед як правило поведінки загального характеру. Воно, у свою чергу, може мати різний зміст. Правила можуть бути поділені на два різновиди: нормативні твердження, які встановлюють дозволи та вимоги на кшталт правил гри у шахи («білі повинні ходити першими»), та імперативи або інструкції, котрі містять відповідні веління безумовного характеру («рух на червоне світло світлофору заборонено»).

Норма права - це закріплене обов’язкове правило поведінки загального характеру, що визначає зразок належної чи дозволеної поведінки або наслідки його порушення, ефективна дія якого забезпечується державою.

Норма права – це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки, визнане державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу.

Загальні ознаки норми права а) це правила поведінки, які регулюють суспільні відносини та впорядковують соціальні зв’язки, визначаючи її межі за допомогою критеріїв «дозволено» та «не дозволено»; б) норми зумовлені суспільними інтересами та рівнем соціально-економічного та культурного розвитку; в) вони є результатом людської діяльності, створюються та реалізуються завдяки волі та свідомості,

г) соціальні норми мають загальний характер, який виявляється в тому, що їх вимоги поширюються на невизначене коло осіб та на невизначену кількість випадків. При цьому вони є не персоніфікованими (адресати їх звернення не називаються поіменно) та невичерпними (мають необмежений термін дії та не втрачають своєї сили після реалізації); ґ) норми є типовими зразками поведінки, що набули визнання в суспільстві, а також склалися внаслідок їх неодноразового, одноманітного повторення; д) вони спрямовані на забезпечення стабільності й порядку в суспільстві, передбачуваної поведінки учасників суспільних відносин.

Специфічними ознаками норм права: а) вони є первинними, вихідними складовими права, «цеглинками», з яких побудована його система. Водночас правові норми самі мають особливу структуру, однак детальніше про неї йтиметься нижче; б) правові норми регулюють суспільні відносини, які є найбільш значущими для існування та функціонування соціуму. Відносини, які підлягають правовій регламентації, мають відповідати певним критеріям: - бути значущими; - піддаватися контролю, оскільки право регламентує тільки зовнішні відносини людей або обмежує їх зовнішню свободу; - потребувати впливу держави шляхом закріплення прав і обов’язків їх учасників, а також встановлення юридичних санкцій;

в) правові норми закріплюють зразок правомірної поведінки особи та визначають наслідки його порушення. Норма може містити не лише модель правомірної поведінки, а й закріплювати ознаки неправомірних діянь (дій чи бездіяльності) у вигляді складів правопорушень; г) вони мають офіційний характер, ухвалюються уповноваженими на це державними органами; ґ) їх обов’язковість підтримується можливістю застосування державно-правового примусу як засобу гарантування їх виконання; д) вони мають специфічні джерела свого закріплення, що є офіційно визнаними державою. Норма права має набути формального вираження у відповідному документі.

Класична – є безпосереднім і самостійним регулятором суспільних відносин. Спеціалізована -приписи нетипового характеру, що не мають властивостей та ознак притаманних класичній моделі норми права. Норми права

За функціями. Регулятивні – здійснюють правове регулювання суспільних відносин шляхом наділення їх учасників правами і покладанням на них юридичних обов’язків Охоронні - здійснюють правове регулювання суспільних відносин шляхом встановлення складів правопорушень і закріплення санкцій

За предметом правового регулюванняконституційнітрудовікримінальніцивільніекологічніадміністративні

За методом правового регулюванняІмперативні — норми, що виражають у категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії і не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків суб'єктів. Інакше: імперативні норми прямо наказують правила поведінки. Диспозитивні — норми, у яких визначається варіант поведінки, але які дозволяють учасникам правовідносин самостійно визначати обсяг прав і обов'язків в окремих випадках. Діють лише тоді, коли сторони регульованих відносин не встановили для себе іншого правила, не домовилися з даного питання.

За характером впливу на особу. Заохочувальні — норми, що встановлюють заходи заохочення поведінки, яка схвалюється суспільством. Рекомендаційні — норми, що встановлюють варіанти бажаної для суспільства поведінки суб'єктів.

Норми права по субординації в правовому регулюванніНорма матеріального права — норма, що є первинним регулятором суспільних відносин: містить правило (права, обов'язки, заборони), на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Норма процесуального права — норма, що встановлює оптимальний порядок застосування норм матеріального права: встановлює послідовність процедур вирішення справи по суті.

За ступенем визначності варіанта поведінки Абсолютно визначені це норми з вичерпною конкретністю і повнотою встановлюють умови реалізації прав і обов'язків адресатів та наслідки їх порушення. Відносно визначені - це норми, що не містять повних, вичерпних вказівок щодо умов реалізації прав та обов'язків адресатів або зміст санкцій.

За способом правового регулюваннязабов’язальні – встановлюють юридичний обов’язок особи вчиняти певні дії («активний обов’язок»)уповноважувальні – встановлюють суб’єктивні права, тобто дозвіл на вільний вибір варіанту поведінки заборонні – встановлюють юридичний обов’язок утримуватись від певних дій («пасивний обов’язок»)

За обсягом загальніпоширюються на певний рід суспільних відносин спеціальніпоширюються на конкретний вид суспільних відносинвиключнівизначають виключення із загальних чи спеціальних норм права

За підсистемами права Норми публічного права. Норми приватного права

Структура правової норми ДИСПОЗИЦІЯСАНКЦІЯ ГІПОТЕЗАелемент норми права, що вказує на життєві обставини, за наявності та/або відсутності яких реалізується правило поведінки або настають негативні наслідки.елемент норми права, що вказує на правило дозволеної чи забороненої поведінки, якому має відповідати діяння суб’єкта.елемент норми права, що встановлює невигідні наслідки у випадку порушення правила поведінки або умов, визначених у гіпотезіз англ. «припущення» з лат. «розміщення»з лат. «непорушний закон»

Гіпотеза Саме гіпотеза містить юридичні факти, з якими пов’язується виникнення, зміна або припинення правових відносин. Таким чином, необхідною умовою реалізації суб’єктом своїх прав і обов’язків є комплекс життєвих обставин, які роблять норму обумовленою різноманітними випадками реального життя. У зв’язку з цим гіпотеза включає адресата й умови застосування норми, тобто обставини часу, місця, обстановки, способу, засобів здійснення поведінки.

Диспозиція — центральний елемент норми права, в якому закріплено правило поведінки, змістом якого виступають суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Санкція — це частина норми права, яка містить вказівки щодо юридичних наслідків порушення правила, зафіксованого в диспозиції. Мета санкції — створення несприятливих наслідків для правопорушника.

Попрацюємо практично. Кримінальний кодекс України. Стаття 138. Незаконна лікувальна діяльність. Заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, - карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Кримінальний кодекс України. Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником1. Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років. 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. 

Сімейний Кодекс України. Стаття 199. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання 1. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. 2. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. 3. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.