Презентація О.Гончар "Модри камень"

Новела«Модри камень»

Модри камень - у перекладі українською означає «блакитний камінь».

У вересні 1947 р. відбувся пленум Спілки письменників України за участю Л. Кагановича, на якому гостро критикувалися за „націоналістичні збочення” М. Рильський, А. Малишко, Ю. Яновський, П. Панч та ін. У цих умовах під нищівну критику потрапляє оповідання О. Гончара „Модри камень”, надруковане в журналі „Україна” (№ 4-5, 1946 р.). Колишня газета „Комуніст”, у якій О. Гончар піддавався критиці за оповідання „Пальма”, а тепер „Радянська Україна” в передовій статті назвала „Модри камень” „містичним, шкідливим твором”.

: «…уже був мені не такий чужий, як досі…»

Новела "Модри Камень" є найцікавішою з творів воєнної тематики. У журналі "Україна" вона була надрукована ще до появи "Прапороносців". Хоча несправедлива критика болісно вразила письменника, та все ж таки він у новелі показав свій справжній талант. Автор зобразив трагічно обірване війною почуття між радянським солдатом та іноземною дівчиною-словачкою.

Несподіване кохання до красуні Терези прийшло всупереч війні. Не закріпилося воно в реальному житті, бо дівчина загинула від рук поліцая. Але кохання продовжує жити у пам'яті солдата, в його мріях, у яких він розмовляє з Терезою, як із живою: "Померкло, стерлося все. Навіть те, що звуть незабутнім першим коханням. Чому ж ця випадкова зустріч, єдиний погляд, єдина ява у великій драмі війни, чому вона не меркне і, відчуваю, ніколи не померкне? Ти — як жива. Бо далекі Рудні гори скрізь ідуть за мною, ближчають з кожним днем, щодалі ширше розгортаючись у своїй трагічній чарівності. Ти виходиш на дерев'яний різьблений ґанок у білій легкій сукні з чорною пов'язкою на рукаві і дивишся вниз, за Модри Камень, де колись, пролягала наша оборона. Тепер скрізь уже поросла буйна трава".

Сюжет ніби сам по собі простий, та він вміщує в собі основну думку: сила кохання, нездоланна любов сильніше за смерть. Випадкова зустріч у гірській словацькій оселі навічно ранила ніжнимпочуттям серця двох не знайомих раніше людей: оповідача, воїна-визволителя і Терезу.

"Просім, панове з Руська, до нашого словенського столу, — каже мати. — Гаряча кава. Ти подавала.— Просім ще одну кварту, — казала ти, коли я випив. — Ми ж вас так довго чекали... товаришу!І тільки дивилася в вічі, і я виразно чув, як ти входиш до мого серця".І це було назавжди, бо герой-оповідач і після смерті не забуває свою кохану:"Я. Уже все закінчилось. Тепер я вже не піду від тебе. Тереза. Ніколи?Я. Ніколи".

“Модри камінь” Автор: Олесь Гончар. Рік написання: 1946. Жанр: новела. Літературний рід: епос.  

Тема: спогади руського (тут у значенні українського) вояка-партизана про зустріч з дівчиною Терезою у словацьких горах. Ідея: показ цінності простих людських почуттів (доброти, симпатії, довіри, закоханості) у надзвичайно складні воєнні часи.

«Модри камінь» проблематика: війна як руйнівник життя; подвиг солдатів-партизанів; прості людські почуття у воєнний час; закоханість як ознака життя в людських серцях; любов до рідного дому, рідної землі; кохання як вічне почуття. Герої «Модри камінь»: Оповідач; його товариш Ілля; дівчина Тереза; мати Терези; словацькі вояки (у спогадах матері).

«Модри камінь» сюжет та композиція: Експозиція: оповідач зі сховку спостерігає за дівчиною. Зав’язка: прихід партизанів (оповідача і його друга Іллі) у дім Терези і її матері. Розвиток дії: перебування партизанів в словацькому домі, їх відхід. Кульмінація: розповідь матері про те, як забрали Терезу. Розв’язка: спогади-мрії оповідача про кохану.