Презентація "Облога Буші"

Михайло Старицький Історична повість про часи Хмельниччини 1891

Поет Перекладач Прозаїк Драматург ,, Батько українського театру” (І.Франко) Актор Режисер Зачинатель жанру історично-пригодницьких романів в Україні

Навесні 1654р. війська Богуна мали поєднатися з військами Хмельницького для спільного походу на Польщу. На шляху поляків була фортеця ,,Орлине гніздо” з містом Буша. Я.Мадеєвський. Іван Богун. Літографія. 1884 р

Козаки під проводом сотника Завістного та його дочки Орисі захищають фортецю від чисельно переважаючих поляків.

Михайло Завістний , сотник, високий, широкоплечий, з сивими довгими вусами, з шрамом на лівому виску. Він подібен до могучого дуба. ,, Боронитися нам більше несила, так не давайтеся, братці, живцем у руки, а краще рубайте, братці, один одного”. ,, Куля добре влучила і заспокоїла сотникову турботу на віки вічні”.

,,Гей, погуляймо, хлопці!- скрикнув Шрам, і все, що зосталося живого, роз’ятрене сказом одчайдушної оборони, кинулось потужною хвилею на ворога”.

,,І криклива пишнота, і вираз обличчя, що довчасно злиняло на розпусних ночах, і хітливі безсоромні очі, і млява, знесилена постава - нагадували швидше фігуру знудженої повії, ніж мужнього ватага Посполитої Речі”.

Одягнений в звичайну бойову одіж. Обличчя повне достойності й поваги. В очах, синіх, великих, світиться розум. Одягнений в сталеві шеляги. Від його загартованого в боях обличчя віє холодом зимовим. В зеленистих очах яскріє сваволя і лютість.

Її струнка постава здавалась легесенькою, прозорою. Риси обличчя елегантні й шляхетні. Карі очі палають вогнем. ,, Так, постраждати за віру, за правду, за своїх друзів , - дума вона , - непомірна втіха”. ,, Та це ж не святого мученика очі, а очі її коханка, властителя радісних мрій, очі вродливого юнака Антося Корецького”.

,,Я нащадок вельможного роду Корецьких, котрі стояли близько трону і володіли незліченними багатствами.” ,,Я з роду католик.” ,,Я став козаком. Я загартувався в їхньому безмежному завзятті, я неабияким став і між запорожців.” ,,Сестро моя, життя моє і весь світе мій, Орисю! Чом доля не дала мені вмерти від твоєї руки?”

З церкви було чутно журливі пісні. Покидаючи цей світ, усі спокійно дожидали смерті й велебно співали… Буша укупі з святкуючими звитягу ляхами злинула в повітря. Полинули вони туди, де нема сліз, ні ридання, ні тяжкої журби, де панує лишень одна свята любов…

Імена: Шрам, Мастигуба, Рубайголова, Горілкодуй, Гонивітер, Спотикач, Шибайголова, Жидолуп, Лобур, Вернидуб, Разсадилоб, Безвухий Зброя: баби-цокотухи, галушки, гармашня, келепи, горох, жінки, Віз - мажа

Повість наснажена могутнім пафосом справжнього народного патріотизму, любові до своєї вітчизни: усі знають, що йдуть на вірну загибель, але ніхто не вагається, бо треба допомогти з'єднатися силам Хмельницького і Богуна. Звертаючись до складних і драматичних періодів історії українського народу, Михайло Старицький виявив віру в краще майбутнє України.