Презентація "Образ Прометея у світовій літературі"

Образ Прометея у світовій літературі9 клас Учитель української мови та літератури: Скулкіна Наталія Василівна. Запорізький колегіум №98

Грецька міфологія Прометей — син титана Іапета i океанiди Клименти, двоюрiдний брат Зевса. Викравши вогонь з Олiмпу, Прометей приносить його людям, за що, за наказом Зевса, його було прикуто до скелi на Кавказi. Щодня до Прометея прилiтав орел, який жорстоко мучив героя, пожираючи його печiнку, а протягом ночi вона вiдновлялася. Вбивши орла, Геракл припинив тисячолiтнi тортури титана. .

До мiфа про Прометея в античнi часи зверталися фiлософи, поети, творцi, якi по-рiзному втiлювали образ цього героя i здiйснювали рiзнi його тлумачення. В Афiнах iснували спецiальнi свята — «Прометеї», на яких Прометея прославляли як бога, що принiс людям ремесла, грамоту i культуру. Але його ж i засуджували (наприклад, Гесiод), убачаючи в ньому причину всiх бiд i нещасть, що переслiдують рiд людський.

Пометей — герой трагедiї Есхiла «Прометей прикутий». Двадцять шiсть вiкiв минуло з часу першої лiтературної обробки легенди про титана. Есхiл створив образ титанiчної особистостi, для якої етична свобода вища за фізичні страждання, а щастя людства вище за власне горе. Прометей не жалкує про зроблене i не дає ворогам приводу для зловтіхи. Завдяки цим якостям титан навiки став символом самопожертви, прикладом борця за благо людей, за їх право вiльно мислитий гідно жити.,

«Убити мене все ж не зможуть!» - вигукує у фiналi трагедii Прометей, що успадкував вiд матерi дар пророцтва. Фраза виявилася дiйсно вiщою: благородний образ богоборчого героя був увiчнений не лише в лiтературi (Кальдерон, Вольтер, Шеллi, Байрон, Гете, Кафка, А. Жид тощо), але й у музицi (Лiст, Бетховен, Скрябiн), в образотворчому мистецтвi (починаючи з грецького вазопису та помпейських фресок i до полотен Рубенса, Тицiана, Карраччi, П’єро дi Козiмо тощо).

Зарубіжна література. До образу Прометея зверталися митцi багатьох народiв рiзних епох Шеллi у драмi «Визволений Прометей» дав образ борця, який не примирився iз Зевсом. Байрон у iвiшi «Прометей» закликав до подвигу, висловив вiру в силу людського духу. Образ Прометея часто використовувався в росiйськiй поезi ХIХ ст. (Баратинський, Кюхельбекер, Бенедiктов, Полонський), де символiзував iдею свободи, втiлював подвиг, настiльки ж пiднесений, скiльки й нерозсудливий

У росiйськiй лiтературi образ Прометея вперше з’являється у вiршованому «Листi про користь скла» (1752) у М. В. Ломоносова. Тут Прометей показаний як титан науки, що став жертвою людського неуцтва. Герой, за Ломоносовим, обдарував людей не вогнем, як таким: вiн дав їм збiльшуване скло, що концентрує сонячнi променi i перетворює їх на полум’я. М. Огарьов у вiрші «Прометей» закликав до подвигу, висловив вiру в силу людського духу.

Українська література. Зверталися до цього образу й українськi письменники, зокрема у І. Котляревського в «Енеїдi» знаходимо травестійний образ Прометея. Іван Франко в образi Прометеєвого вогню втілив могутню силу художнього слова («Лiсова iдилiя»).

У Т. Шевченка в поемі «Кавказ» постає стислий, але виразний образ прикутого Титана: За горами гори, хмарою повиті, Засiянi горем, кровiю политi; Споконвiку Прометея там орел карає Щодень Божий добрi ребра Й серце розбиває… Шевченкiвський Прометей символізує силу народу, його могутнiсть i нескоренiстъ.

Лесю Українку називають у народi дочкою Прометея, бо саме вона перейняла вiд Тараса Шевченка i понесла далi естафету правди, добра i людяностi.