Презентація "Оксана Забужко. Аналіз поезії "Ad hominem"".

Оксана Забужко. Аналіз поезії «AD HOMINEM»Підготувала: Лагута Оксана Петрівнаучитель української мови та літератури. Глухівської загальнооствітньої школи І-ІІІ ступенів №6 Глухівської міської ради Сумської області

«Моє життя таке, яким я його собі зробила…»

Сучасна українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. У своїй творчості письменниця приділяє багато уваги осмисленню української ідентичності і при цьому часто користується методологією фемінізму та постколоніалізму. Оксана Забужко закінчила філософський факультет (1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка. Вона захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Виключно літераторством трудовий досвід Забужко не обмежується. Довгий час вона працювала викладачем. Причому лекції кандидата філософських наук Забужко пощастило відвідати студентам не тільки Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, де Забужко читала естетику, а також студентам таких всесвітньо відомих університетів як Гарвардський, Єльський, Колумбійський. У 1992 Оксана Забужко викладала україністику в університеті Пенн-Стейт як запрошений письменник. У 1994 авторка отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала в Гарвардському та Піттсбурзькому університетах. Починаючи з 1989 р. Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України. Оксана Забужко

Поезія    * Травневий іній (1985)    * Диригент останньої свічки (1990)    * Автостоп (1994)    * Kingdom of Fallen Statues (1996)    * Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980-1998 (2000)    * Друга спроба: Вибране (2005)Проза    * Інопланетянка (1992)    * Польові дослідження з українського сексу (1996)    * Казка про калинову сопілку (2000)    * Сестро, сестро (повісті й оповідання, 2003)    * Музей Покинутих Секретів (2009)Філософсько-літературознавчі праці    * Дві культури (1990)    * Шевченків міф України (1997)    * Філософія Української ідеї та європейський контекст: франківський період (1992)    * Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій (2007)Твори

Ad hominem (з англ.м.)-аґрусколюча, сильна рослина, здатна вижити навіть у несприятливих умовах.

Ad hominem (з лат.м.)-до людини.

AD HOMINEM…Цей чорно-бурий дим, як вихлоп вантажівки,Летів мені в лице — на всіх земних шляхах!Якщо ти є поет, і ще до того жінка,То здохнеш к тридцяти — якщо вдалась плоха. А я була дитя — як всі домашні діти: На віях і губах — тичинковий пилок…Тож повних тридцять сім — підстава порадіти,Що я таки незгірш земний мотаю строк: Що, риючи вперед, наосліп, мов кротиха,Вколочена у твань чи вдарена під дих,Вихлипую свій текст — між видихом і вдихом,І значить, бережукогось із молодих…

Літературний рід: лірика. Вид: філософська (медитативна). Жанр: послання. Розмір: шестистопний ямб. Строфа: катрен (чотиривірш). Римування: перехресне (абаб). Рима: чоловіча і жіноча. Система віршування: силабо-тонічна.

Жінка-поетборотьба,незламність,непохитність,сила волі,витримка.

ДИМнегативний вплив, несправедливість, обмовлення.

КРОТсліпа тварина, яка рухається своїм шляхом, не звертаючи увагу на труднощі та перешкоди.

Вихлипую свій текст…символізую усю творчість письменниці; поетичні й прозові твори, які вчать жити молоде покоління; ставлять на правильний шлях і, можливо, збережуть комусь життя.

ТИЧИНКОВИЙ ПИЛОКсимвол чистоти, цнотливості.

Тема: розповідь про особистість, яка кидає виклик суспільству, не здається у своїх 37 років, бореться з проблемами сьогодення.Ідея: уславлення жінки-поета, яка не дивлячись на те, що “вколочена у твань чи вдарена під дих”, знаходить сили протистояти. Висвітлює проблеми сучасного світу у своїх творах, тим самим застерігаючи молодь від необдуманих кроків.

Мотив. Оксана Забужко, художньо інтерпретуючи мотиви філософської лірики, проводить вектор до проблем сьогодення, моделює різнопроблемні площини, застерігає молодь, провокує, грається зі словом, любить і ненавидить, як справжня жінка-поетка.

Проблематика. Жінка-поетеса в суспільствіБути почутою. Вижити. Мисткиню цікавить жінка, як феномен, з усім її внутрішнім світом та особливостями рефлексій на зовнішній світ.

Композиція. Вихідний момент: «…Цей чорно-бурий дим як вихлоп вантажівки…»Розвиток почуття:«Якщо ти є поет, і ще до того жінка,То здохнеш к тридцяти — якщо вдалась плоха. А я була дитя — як всі домашні діти: На віях і губах — тичинковий пилок…Тож повних тридцять сім — підстава порадіти,Що я таки незгірш земний мотаю строк…»Кульмінація:«…Що, риючи вперед, наосліп, мов кротиха,Вколочена у твань чи вдарена під дих…»Авторський висновок:«…І значить, бережукогось із молодих…»

Художні засоби (тропи)Епітети: «чорно-бурий дим», « «по земних шляхах», «домашні діти», «тичинковий пилок», «земний строк», « свій текст». Порівняння: «дим, як вихлоп вантажівки», «риючи…мов кротиха», «…була дитя-як всі домашні діти». Метафора: «чорно-бурий дим…летів мені в лице», «я…земний мотаю строк», « вколочена у твань чи вдарена під дих». Метонімія: «вихлипую свій текст». Антитеза: «між видихом і вдихом».

Фонічна організація вірша. Алітерація: [в], [х]«…Вколочена у твань чи вдарена під дих,Вихлипую свій текст-між видихом і вдихом…»[т], [р] «…Тож повних тридцять сім – підстава порадіти,Що я таки незгірш земний мотаю строк…»Асонанс: [и]«…Вихлипую свій текст-між видихом і вдихом…»

Синтаксичні засоби увиразнення мови. Асиндетон (безсполучниковість): «…Летів мені в лице – на всіх земних шляхах!»«…На віях і губах – тичинковий пилок…»Анафора (єдинопочаток):«Що я таки незгірш земний мотаю строк: Що, риючи вперед, наосліп, мов кротиха…»Риторичні оклики:«…Летів мені в лице – на всіх земних шляхах!»

Стилістична фігура у мові літературного твору. Апосіопеза (обрив): «…На віях і губах - тичинковий пилок…»«…І значить бережукогось із молодих…»Анепіфора (кільце): «Якщо ти є поет, і ще до того жінка,То здохнеш к тридцяти – якщо вдалась плоха.»