Презентація до уроку української літератури "Життєвий і творчий шлях Євгена Сверстюка"

Міністерство освіти і науки України. ВІДДІЛ ОСВІТИ, КУЛЬТУРИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУТРИБУХІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ На конкурс. Урок української літератури 11 клас. Формування ідеалу українця нової генерації на прикладі життєпису учасників ініціативної групи “Першого грудня”. Життєвий і творчий шлях Євгена Сверстюка Підготувала вчитель української мови та літератури Кравець Н. В.

Мета - Ознайомити учнів із життям та творчістю Євгена Сверстюка на основі цінностей УХВЛ - формувати громадянську компетентність, - виховувати почуття патріотизму та любові до рідної землі

«…Людина прагне бути вільною, бо саме свобода надає смислу, гідності і цінності людському життю…» (Українська хартія вільної людини)

Ініціативна група “Першого грудня “– це об`єднання , створене у 20-ту річницю референдуму за незалежність України відомими інтелектуалами та громадськими діячами

Мета створення Ініціативної групи “Першого грудня “Сприяти становленню вільного народу України, об'єднаного спільними духовними вартостями, здатного творити моральну політику, справедливу економіку та соціальне благо. 

В`ячеслав Брюховецький. Богдан Гаврилишин. Семен Глузман. Володимир Гобулін. Любомир Гузар. Мирослав Маринович. Мирислав ПоповичЄвген Сверстюк. Вадим СкуратівськийІгор Юхновський Іван Дзюба. Учасники ініціативної групи “Першого грудня”

Основні завдання групи :відновлення чесної, фахової та продуктивної розмови навколо життєво важливих проблем, давши волю творчій ініціативі людей;гарантування в цій дискусії права голосу всіх сегментів суспільного життя, незалежно від регіональних, ідеологічних чи будь-яких інших відмінностей;формування критичної маси громадян, які здатні жити у свободі та правді, брати відповідальність за свої вчинки й утверджувати моральну політику та спільне благо

8 грудня 2012 року Ініціативна група «Першого грудня» представила «Українську хартію вільної людини»

Перше. Відповідальність за своє життя, а отже, його успіх, добробут і щастя нікому не може бути переданою. Ми самі несемо відповідальність за себе. Друге. Мораль і духовні цінності не можуть бути відкладеними на завтра. Вони завжди потрібні сьогодні. Третє. Ми будуємо те, що уявляємо, а отже, від глибини, масштабу і творчого хисту нашої уяви залежить наше майбутнє. Наріжні камені Хартії

Євген Сверстюк (1928 – 2014) Український літературознавець, публіцист, дисидент і політв'язень

Народився 13 грудня 1928 року у с. Сільце нині Горохівського району Вінницької області. Освіта — Львівський державний університет, Працював викладачем української літератури Полтавського педагогічного інституту, старшим науковим працівником НДІ психології, завідуючим відділом прози журналу «Вітчизна», старшим науковим працівником відділу психологічного виховання НДІ психології, відповідальним секретарем «Українського ботанічного журналу».

За участь у дисидентському русі у 1959, 1960, 1961, 1965, 1972 рр. звільнявся з роботи за політичними мотивами. Переслідуваний за участь у «Самвидаві» і протести проти арештів і незаконних судів, у січні 1972 року — заарештований і в березні 1973 засуджений за статтею 62 ч. I КК УРСР за виготовлення і розповсюд-ження документів «самвидаву» до семи років таборів та п'яти років заслання (з лютого 1979-го — столяр геологічної експедиції в Бурятії).

Бути вільною людиною(новела 1 УХВЛ) «…Свободу не можна подарувати, в неволі жити легше, рабам легше жити. Зовсім не випадково пташка повертається до клітки... Керована свобода не може бути підпорядкована…««…Свобода завжди відносна і завжди залежить від готовності нашої душі. Свобода спокуслива. Вона передається людині людиною, як усмішка". Євген Сверстюк нагороджений Орденом Свободи "…За видатні заслуги в утвердженні суверенітету та незалежності України, мужність і самовідданість у відстоюва-нні прав і свобод людини, плідну літер-атурно-публіцистичну діяльність та з нагоди Дня Свободи…"

Бути українцем (новела 2 УХВЛ)Якось у дитинстві Євген Сверстюк на запитання: ким ти хочеш бути, відповів: «Хочу сидіти в тюрмі за Україну». У сім’ї, де брат Дмитро загинув в УПА, а брат Яків був засуджений за діяльність в ОУН, Євген дитиною не бачив іншої стежки як продовження їхньої боротьби. Його зброєю було – Слово. І за нього таки відсидів 12 років концтаборів. Його боротьба тривала і в часи, коли незалежність була проголошена – потрібно було навчити українців бути вільними, бути українцями. Дата 1 грудня для Сверстюка знакова – це день всенародного волевиявлення за незалежність.

«Це треба прийняти так, як прийняли інші країни, які боролися за незалежність і вибороли її в період після Першої світової війни. І це є головне. То була справді боротьба за незалежність, то була боротьба, полита кров’ю. Ну, хто виграв, хто програв – це інше питання."Я відчував, що Україна чекає високої офіри, і це єдине, чим вона може заясніти, коли її принижують". (Є. Сверстюк)Бути українцем(новела 2 УХВЛ)

"Усі ми грали проти офіційної команди, яка визнавала гру тільки в одні ворота. Досягнення покоління в тому, що ми, всупереч духові тоталітарному, витворили своє поле, закріпили на ньому чесні правила гри і твердо визначили ціль – утвердження правди. У морі пристосуванства, вислужництва і рабського послуху ство-рили нонконформістичний острів, і наша гідність і самоповага була викликом", - Євген Сверстюк про "шістдесятників". (Зі щоденникових записів)

Активна громадянська позиція спонукала Є. Сверстюка стати 2011 р. одним із активних учасників ініціативної групи «Першого грудня» – об'єднання українських інтелектуалів і громадських діячів: у її складі він був одним із авторів Національного акту свободи – пропонованого Верховній Раді України суспільного договору, який мав на меті знайти шляхи виходу з політичної кризи (опублікований 14 лютого 2014 р.). І є якийсь вищий знак у тому, що Євгена Олександровича не стало саме 1 грудня 2014 р. Це як постійне нагадування живим, що незалежність, здобута такою дорогою ціною, потребує наших постійних зусиль – для її збереження й зміцнення… У долях українських шістдесятників немало знакових дат… Окреслений Є. Сверстюком шлях у III тися-чолiття пролягає через людську свiдомiсть, совiсть i Бога – як «вище небо», якого слiд прагнути. Ми ж мусимо знати, як нелегко виборюється свобода думки, духу й чину. Бути активним громадянином(новела 3 УХВЛ)

Любити (новела 4 УХВЛ) Є три складовi морального iмперативу Є. Сверстюка: гiднiсть (тобто самопошана), сумлiння i вiра. А ще – основа основ – любов. Сплили злоби вали каламутнi,Пробивається свiтло основ, Встає перша, єдина сутнiсть,I та сутнiсть всього – любов («Я прийду на Свят-Вечiр мiж люди»).

Є. Сверстюк жодного дня не прожив, як він казав, "без рядка". Це була його духовна потреба осмислювати і писати. "У літературі потрібен той, хто поверне вагу слова"."Мало самого таланту, треба мати український хребет«"Слово тримає нас на досягненій висоті, слово підіймає нас до висоти, де відкривається радість і сенс нашого життя як служіння". Мислити(новела 5 УХВЛ)

Бути лідером(новела 7 УХВЛ)«…Нам треба гідних громадян, на яких можна покластися чи то в політиці, чи в бізнесі, чи в школі. То й будуть авторитети, на яких тримається кожен колектив і кожна клітина громадянського суспільства.» «…Один у полі воїн — це перше гасло кожної людини. Кожен має бути воїном і воювати там, де може бути успішним і не перекладати свою роботу на інших". (Є. Сверстюк)

Бути учасником демократичної спільноти народів (новела 10 УХВЛ)Євген Сверстюк із тривогою та захопленням водночас спостерігав за подіями Євромайдану як за ще одним «ривком по висхідній». Саме він давав так звані уроки Євромайдану про цінність та ціну свободи, про те, як треба діяти та якою мовою гово-рити з владою, аби уникнути насилля«…Євромайдан для мене — це місце, де засвідчується право людини обстою-вати свою гідність та право. В моло-дості я часом один виходив на захист гідності та права. А тепер на вулиці вийшов мільйон. Вже вдруге в ХХІ ст. Майдан підіймає гідність України у своїх власних очах та очах всього світу.» (Є. Сверстюк)

«…А справжнє життя – то сучасне. В майбутньому зійде посіяне сьогодні. А доброго майбутнього заслуговує той, хто утверджує добрі начала і вміє садити дерева на радість і втіху дітей і внуків, що прийдуть після нього...»Євген Сверстюк."Наша віра", 09.2008