Олександр Довженко. Кіноповість
«Україна в огні».
Відображення у творі найтрагічніших сторінок історії Другої світової війни в Україні; уособлення долі українського народу в образах родини Запорожців; жанрова специфіка твору
«О українська земле, як укривавилась ти! Ріки кров’ю поналивано, озера слізьми та гноєм. Байраки й переправи трупом засипалися… Степи гнівом утоптано, та прокляттям, та тугою і жалем» О.Довженко. "Україна в огні"
Номер слайду 3
Тема твору «УКРАЇНА В ОГНІ»: зображення трагічної долі українського народу, що опинився між вогнями двох систем – фашистської та радянської.
Номер слайду 4
Номер слайду 5
Номер слайду 6
Номер слайду 7
Номер слайду 8
Номер слайду 9
Номер слайду 10
"Сьогодні роковини моєї смерті. Тридцять першого січня 1944 року мене було привезено в Кремль. Там мене було порубано на шматки і окривавлені частини моєї душі було розкидано на ганьбу і поталу на всіх зборищах. Все, що було злого, недоброго, лестивого, все топтало і поганило мене. Я тримався рік і впав. Моє серце не витримало тягаря неправди і зла. Я народився і жив для добра і любові. Мене вбила ненависть великих якраз у момент їхньої малості."
Номер слайду 11
Ідея твору: утвердження незламності, сили і непохитності духу нашого народу, здатність до визвольної боротьби і впевненість у перемозі над ворогом (за словами самого автора).
Номер слайду 12
Рік написання: 1942-1943 Літературний рід: епос Жанр: кіноповість Кіноповість (грецьк. kineo – рухаю) – специфічний літературний твір, якому притаманні всі якості повісті і водночас у ньому наявні драматичні елементи; він створюється, щоб бути втіленим на екрані.
Номер слайду 13
Проблеми кіноповісті Проблема національної самосвідомості людини і народу Показ трагедійності тогочасних подій Життя простої людини на війні і в тилу Проблема цінності загальнолюдсь-ких ідеалів Жінка на війні
Номер слайду 14
Без імен Нам невідомі всіх їх імена, Хто їх чекає, хто за ними плаче, Де їхній дім, як їм болить війна, Яке в них серце - щире чи терпляче. Як страшно їм, коли усе горить, Коли руїни, смерть перед очима, І як в бою важлива кожна мить, Які в них білі крила за плечима. Нам невідомі мрії й здобуття, Всі їхні рани, всі слова прощання, Вони - солдати, що кладуть життя, Заради нас і мирного світання. І без імен помолимось за них, За трошки вдачі світлої, простої. В час зрад страшних і втрат таких гірких, І без імен вони для нас герої. Невідомська Вікторія