Презентація Олександр Олесь (Кандиба) – життєвий і творчий шлях письменника. „Заспів”, „Україна в старовину”

Тема: Олександр Олесь (Кандиба) – життєвий і творчий шлях письменника. „Заспів”, „Україна в старовину” – робота над змістом творів

Перший біограф «Поет - завжди казкар», - сказав якось М. Рильський. Справді, казковий погляд на світ породжує щемне відчуття його краси, спонукає людину до творчості. Саме таке сприйняття дійсності було притаманне поетові Олександру Олесеві (справжнє прізвище - Олександр Іванович Кандиба), який народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля, що на Сумщині. Навчався спершу в початковій школі, потім у двокласному училищі. В одинадцать років Олександр втратив батька (трагічно загинув). Виховувати дітей продовжувала мати - Олександрв Василівна, яка навчила сина ще в чотирирічному віці читати, розповіла йому про Тараса Шевченка. В 1903 році Олександр стає студентом Харківського ветеринарного інституту. Після закінчення інституту молодий Олександр Кандиба працював земельним статистиком, потім ветеринаром. Робота втомлива, малоцікава, та вона не вплинула на його поетичне натхнення.

Другий біограф Перша збірка віршів Олександра Олеся «З журбою радість обнялась» (1907) не лише привернула увагу літературної критики, а й викликала захоплення в читачів, особливо в молоді. Поет підписав її літературним псевдонімом - Олександр Олесь, який невдовзі став відомим усім, хто цікавився поезією. Олександр Олесь став співцем природи, кохання і свободи. В період з 1909-1917 рр. побачили світ ще чотири збірки поетичних творів Олександра Олеся. Готувалася ще одная збірка, але їй в часи громадянської війни не судилося бути надрукованою. На початку 1919 року Олесь виїздить за кордон, зупиняється у Будапешті, Відні, а потім оселяється у Празі на постійно. На чужині поет жив Україною, марив рідною землею, вважав себе її сином, сподівався до неї повернутися. Вірші останнього періоду творчості О. Олеся позначені філософічністю, драматизмом переживань, що спираються на суперечливий досвід прожитих років. Двадцять п’ять років Олександр Олесь пробув за кордоном, жив переважно у Празі, там і помер 22 липня 1944 року, змучений самотністю на чужині, війною, тяжкою хворобою печінки. Всього у закордонний період письменник видав п’ять поетичних книг, писав п’єси для дорослих, вірші, інсценізації казок. Протягом 1924-1925 років у серії «Українській дитині» видавництва «Чайка» (Відень) вийшло п’ять невеличких книжечок віршів для дітей: «Ялинка», «Поєдинок», «Рак-рибалка», «Вовченя», «Іменини». Всі вони були гарно ілюстровані художниками Оленою Кульчицькою та Юрієм Вовком. Окремими виданнями вийшли поеми Олеся «Грицеві курчата», «Мисливець Хрін та його пси», «Водяничок». Усі ці твори збагачують внутрішній світ дитини, розвивають фантазію та уяву, вчать любити природу, сприяють гармонізації дитячої свідомості. Незаперечний внесок Олеся у розвиток драматургії для дітей. Він плідно працював над інсценізаціями народних та літературних казок, таких як «Івасик-Телесик», «Лісовий цар Ох», «Лисичка, Котик і Півник», «Микита Кожум’яка» та інші.

Літературознавець Книжка „Княжа Україна” допоможе збагнути долю українського народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувшини. З її сторінок і малюнків дихає старовина, постає життя наших предків з язичницькими ідолами, мудрими і войовничими князями, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... З історичної поеми постає доба Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Автор підкреслює, що справжніми героями і захисниками рідного краю разом із князями були й прості люди.

Дажбог, або Даждьбог — сонячне божество у східних слов'ян. Податель добра і багатства, божество достатку. Опікун громади й народу

Велес, Волос — в слов'янській міфології — бог торгівлі, музики, мистецтва, поезії та підземного світу. Він є опікуном худоби, та асоціюється із багатством та магічними силами світу духів.

Стрибог, Стрибо, Стриба (Стривер) — бог вітру (вихору, бурі), точніше, дід і володар вітрів. Його атрибути: лук і стріли.

Перу́н — божество в давньоруській язичницької міфології, покровитель князя і дружини, ймовірно, бог війни. Також, судячи з лінгвістичним даними, бог-громовержець, бог грози, грому і блискавки.

Граб. Граб звичайний – дерево родини березових (7-20 м заввишки) з ребристим стовбуром, вкритим ясно-сірою гладенькою корою. Крона густа, циліндрично-округла. Молоді пагони тонкі, бурі, опушені шовковистими волосками, з білими сочевичками, бруньки загострені з війчастими лусочками. Листки чергові, овальні, загострені, при основі інколи серцеподібні, двічі зубчасті, темно-зелені, голі. Завдяки численним випуклим жилкам молоді листки мають гофровану поверхню. Квітки одностатеві, рослина однодомна. Тичинкові квітки голі, зібрані в циліндричні сережки, кожна квітка має приквіткову червонувату лусочку, при основі якої знаходяться 5-7 тичинок. Плід - горішок (5-10 мм завдовжки), овальний, бурий, блискучий, ребристий, вгорі з залишками оцвітини. Росте у другому ярусі листяних, рідше мішаних лісів, зрідка утворює чисті насадження в похідних лісостанах . Тіньовитривала рослина. Цвіте у березні - квітні. Плоди достигають у вересні. Поширений граб у Карпатах, Лісостепу, на Поліссі, зрідка в Степу.

Вільха. Вільха чорна – дерево родини березових (10-30 м заввишки) з невеликою яйцеподібною кроною і струнким стовбуром, вкритим темно-бурою тріщинуватою корою. Молоді пагони зеленуваті, тригранні, гладенькі або з рідким опушенням, клейкі. Бруньки, як і молоді листки, клейкі, тугі, на коротких ніжках. Листки оберненояйцеподібні або округлі (4-10 см завдовжки, 3-9 см завширшки), часто на верхівці з виїмкою, при основі ширококлиноподібні, зубчасті, листки темно-зелені, гладенькі, блискучі, з нижнього боку світліші, з пучками волосків у кутках жилок. Плід — плоский червоно-бурий яйцеподібний горішок. Вільха чорна росте на лісових низинних болотах, по берегах річок, біля джерел, утворюючи чисті або мішані насадження, так звані вільшняки. Тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте у квітні — травні. Поширена майже по всій Україні, особливо на Поліссі, менше в Лісостепу і Карпатах.

Сосна. Сосна – рід шпилькових дерев, родини соснових; відомі понад 100 видів, що поширені переважно у помірній смузі Північної півкулі. В Україні налічується 17 видів, з них окультурено — 11. Найпоширеніша сосна звичайна , до 40 м заввишки; плодоносить з 10-30 років, у зімкненому лісостані — з 40-60 років; дерево живе 300-400, іноді й більше років; порівняно з іншими шпильковими росте швидко. Сосна звичайна — світлолюбна, посухо- і холодостійка порода, невибаглива до ґрунтів; росте передусім на пісках, болотах, скелях тощо.

Явір. Явір – дерево родини кленових з великим п'ятилопатевим листям; до інших назв належать також білий клен, осокір, клен-явір, клен несправжньоплатановий, клен туполистий. Поширений по всій Європі, Малій Азії. В Україні найчастіше трапляється у Галичині. У горах він часто піднімається вище за бука і досягає висоти смереки. Переважно росте у мішаних яворово-букових, яворово-буково-ялицевих тощо лісах на схилах гір. Від назви цього дерева утворено чоловіче ім'я Явір (наразі поширене переважно серед південних слов'ян), різноманітні прізвища, назви населених пунктів (найчастіше на території розселення західних та південних слов'ян, а також в Галичині та Закарпатті).

Дуб. Дуб звичайний або черешчатий – могутнє дерево родини букових (20-40 м заввишки) з шатроподібною або широкопірамідальною кроною, міцними гілками і товстим стовбуром (1-1,5 м у діаметрі). Кора темно-сіра, товста з поздовжніми тріщинами. У молодих дубків кора сіра, гладенька. Молоді пагони голі, оливково-бурі, ребристі, з овальними бруньками. Плід - горіх (жолудь) голий, бурувато-коричневий, на довгій плодоніжці. Жолудь розміщений у блюдце- або чашоподібній мисочці. Відомі дві форми дуба звичайного - рання та пізня. У раннього дуба листки розпускаються у квітні і на зиму обпадають, а у пізнього листки розпускаються на два-три тижні пізніше і на молодих рослинах залишаються на зиму. Дуб звичайний - основна лісоутворююча порода Лісостепу, росте в суміші з сосною, грабом, ясенем, ялиною, буком. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні. Плоди достигають у вересні - жовтні.