Презентація: Олександр Олесь. „Микита Кожум’яка”

Тема: Олександр Олесь. „Микита Кожум’яка” – робота над змістом твору. Драматичний твір і його побудова, гіпербола

Перший географ. Захищаючись від агресивних набігів, осілі племена спорудили багатокілометрові фортифікаційні комплекси, що були не лише оборонними твердинями, а й умовними межами земель. Для українських систем валів характерна глибока ешелонованість. Наприклад, від Києва на південь до ріки Рось через кожні 10-20 кілометрів ми зустрічаємо чергову фортифікаційну смугу. Лише на Поділлі Змієві вали суцільні, як правило ж, системи валів являють собою не суцільну межу, а фрагментарні укріплення, що тягнуться 10-30 кілометрів, потім перериваються лісами чи балками, – і знову виникають. Системи фортифікації, поряд з валами, включали ще й рови, розташовані безпосередньо перед валами. На окремих ділянках споруди носять різні назви, характерні для конкретних місцевостей – Великий вал, Маленький, Чорний, Отаманський, Половецький, Окоп, Перейма, Турецька гребля. Іноді той самий вал на одній ділянці має назву Змієвого, а в іншій частині називається Трояновим, начебто по імені давньоруського триголового бога-воїна Трояна, що зображався верхи на вороному коні.

Світлини

Другий географ. В Україні прийнято виділяти одинадцять груп пам’яток: Змієві вали Київщини – найбільша система укріплень на правому березі Дніпра. Загальноприйнято Змієвими називати саме залишки валів по ріках Віта, Червона, Трубіж, Стугна і Рось, які й по сьогодні збереглися в гарному стані, досягають місцями п'ятнадцяти метрів висоти і кількох десятків кілометрів у довжину. Якими ж вони були в старовину?! Тут же, неподалік, розташовані споруди грандіозного Київського укріпрайону, зведеного напередодні 2-ї Світової війни. Змієві вали Переяслава – двовалова система укріплень неподалік нинішнього міста Переяслав-Хмельницький Київської області. Змієві вали Посулля – назва широкого валу, що тягнеться по правому березі ріки Сула від її гирла до середнього плину і його відгалужень, що доходять ледь не до міста Суми. Змієві вали Полтавщини – два переривчастих вали, що розташовані по правих берегах рік Ворскла і Хорол. Змієві вали Харківщини – всього два могутніх редути довжиною 20 і 25 кілометрів біля Харкова і Змієва відповідно. Змієві вали Поділля – назва цільного валу, що тягнеться від середнього плину ріки Буг до районів центральної Черкащини і невеликої кількості менших валів цього ж району. Змієві вали Волині – узагальнююче назва величезної кількості невеликих за розмірами і довжиною валів, що містяться в чотирикутнику Львів-Луцьк-Рівне-Тернопіль. Кримські вали – трирядова система укріплень між Азовським і Чорним морем на Керченському півострові. Ще в середині першого тисячоріччя до нашої ери Геродот писав, що для захисту від скіфів місцеве населення викопало широкий рів і побудувало вал від Таврійських гір до Меотійського моря. Вал одержав назву Кіммерійського. Нижній Троянів вал – розташований на території Бессарабії, тягнеться від селища Затока до міста Білгород-Дністровський. Верхній Троянів вал – починається біля міста Бендери (Молдова) і тягнеться до ріки Прут безперервною лінією, потім різко повертає і з'єднує річку з дунайсько-чорноморськими лиманами Ялпуг, Котлабуг і Сасик. Троянові вали Подністров'я – система валів, що знаходяться між містами Тернопіль і Кам'янець-Подільський. Мають переривчастий характер. Складаються з двох ешелонів центрального ланцюга і хаотично розкиданих валів; окремі з них знаходяться навіть на Буковині.

Виступ історика Хто ж побудував українські вали?Авторство будівництва Змієвих валів деякими дослідниками приписується Володимирові Великому, князю Київському, або навіть всім представникам київської династії, починаючи з Володимира. Аргументуючи дану версію, її прихильники виходять з наступних тверджень: Змієві вали – титанічні споруди загальною протяжністю понад 1500 кілометрів! Щоб їх побудувати, необхідним було використання роботи сотень тисяч людей протягом десятиліть, а це було під силу лише такій могутній і централізованій державі, якою була Київська Русь у ранній і середній стадії своєї державної еволюції. Київський літопис оповідає, що князь Володимир, обороняючи від кочівників, наказав будувати міста вздовж границь своєї держави (але варто відмітити, що досить-таки недалеко від Києва). Згадки про укріплення границь Київської землі збереглося в листікатолицького місіонера Брунона до німецького імператора Генріха II (1008 рік). У ньому Брунон зображує сцену прощання з князем Володимиром на границі Київського князівства. Попрощалися вони біля воріт вала, яким, за словами місіонера, Володимир огородив свої землі. При проведенні археологічних досліджень у земляних шарах валів були знайдені численні фрагментарні залишки предметів, датованих при аналізі X-XII століттями нашої ери.