Презентація "Ольга Кобилянська. Життєвий шлях"

Ольга Кобилянська: відома і незнайома (1863-1942)За горде серце її називали гірською орлицею, за яскраву метафоричність творів — пишною трояндою в саду української літератури. Сама ж письменниця вважала себе „робітницею свого народу“, бо понад 55 років свого життя присвятила літературі.«Ольга Кобилянська – пишна троянда в саду української літератури» М. Старицький. Углуватський навчально-виховний комплекс«Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітняшкола І – ІІІ ступенів»Христинівсьської районної ради Черкаської області Роботу виконала вчительукраїнської мови та літератури. Асадчева Світлана Василівна

27 листопада 1863, м. Ґура-Гумора, повіт Сучава, Герцогство Буковина, Австро-Угорщина, нині м. Ґурагумора, Румунія — 21 березня, 1942, Чернівці. Українська письменниця, учасниця феміністичного руху на Буковині.

Батько письменниці, Юліан Кобилянський, народився в Галичині й належав до шляхетного роду.

Мати Ольги, Марія Вернер, походила з німецької родини, яка дала німецькій літературі поета-романтика Захарія Вернера. Будучи німкенею, з любові до свого чоловіка Марія Вернер вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру та виховувала дітей у пошані й любові до свого українського коріння. У багатодітній родині, де було семеро дітей, Ольга стала четвертою дитиною. Ольга - 5 років, сетра Євгенія, мати Марія Вернер

Кобилянські вважали найважливішим — вивчити своїх п’ятьох синів. Доньки ж, Ольга та Євгенія, отримали лише початкову освіту: чотири класи німецької школи у Кимполунзі. Брати стали досить відомими: Степан – живописцем, намалював, зокрема, портрет Ольги; Юліан – відомим філологом, автором кількох підручників. Родина Кобилянських. Травень, 1894 Родина Кобилянських. Стоять (ліворуч-праворуч): Олександр,Юліан,Степан, Володимир. Сидять (ліворуч-праворуч): Максиміліан, Євгенія, Марія (мати), Юліан (батько),Ольга.

1875 року родина Кобилянських переїжджає до гірського містечка Кимполунг, де батько отримав посаду секретаря при старостві. Тут Ольгу віддають до німецької початкової школи, навчають грі на фортепіано. Української мови Ольга навчалась удома і приватно, у школі — лише німецької та румунської. Національ-ність Відсоток румуни 98,3 % німці 0,6 % цигани 0,5 % українці 0,3 % угорці 0,2 % поляки 0,1 % євреї < 0,1 % італійці < 0,1 % росіяни-липовани< 0,1 % турки < 0,1 % греки < 0,1 % Мова Відсоток румунська 99,2 % німецька 0,2 % українська 0,2 % угорська 0,1 % циганська 0,1 % польська < 0,1 % італійська < 0,1 % єврейська (їдиш) < 0,1 % турецька < 0,1 %

Відколи Ольга закінчила 4 класи початкової школи, її не полишають мрії про подальшу освіту, яка на той час була важкодоступною для жінок. Тож вона наполегливо здобуває знання самостійно: позичає книжки, користується підручниками братів, прислухається до їхніх розмов та дискусій, багато читає. Її починає цікавити жіноче питання та проблеми емансипації. Тоді ж Ольга Кобилянська робить перші літературні спроби — веде щоденник (німецькою), пише поодинокі вірші (польською та німецькою), прозові нариси.

Окрім літератури, Кобилянська виявляє інтерес до найрізноманітніших сфер діяльності. Цікавиться музикою – грає на фортепіано, цитрі, дримбі, непогано малює, грає в театрі, навіть мріє стати професійною актрисою. Любить верхову їзду, що дарувала їй відчуття повної свободи.

У Південній Буковині, заселеній переважно німцями й румунами, жили й українці. Але українських шкіл чи культурно-освітніх закладів у 60 — 80-ті рр. тут не було. Німецька школа не могла дати Кобилянській будь-яких знань з історії культури українського народу. Перші літературні твори О. Кобилянської, написані німецькою мовою ще без чіткого уявлення, “що значить слово “література”, припадають на початок 80-х рр. (“Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини”, “Доля чи воля?”)

Жінки - феміністки1881 року Ольга знайомиться з Софією Окуневською, з якою починає приятелювати. «Заговорила до мене українською мовою, переконуючи, що мені треба писати не по-німецьки, а для свого народу — по-українськи, навчила фонетикою писати, надавала українських книжок», — згадує Ольга Кобилянська в автобіографії. 1883 року Софія Окуневська знайомить Ольгу з феміністкою та письменницею Наталією Кобринською, чия особистість дуже вплине на формування поглядів Ольги КобилянськоїСофія Окуневська. Ольга Кобилянська. Наталія Кобринська

Наталія Кобринська(1855 – 1920)українська письменниця, організаторка жіночого руху. Наталія Кобринська стояла біля витоків українського фемінізму. Загальнопоширений символ фемінізму. Двоюрідною сестрою Наталі була Софія Окуневська. Мета її життя —реалізація феміністичних ідей через літературні твори

У ті часи медицина, як і більшість професій, належала чоловікам. Жінки могли хіба що бути повитухами чи медсестрами. Пневмонія, туберкульоз, інфекції - страшні хвороби початку ХХ ст., які тисячами губили людей. Софія хотіла боротися з цими недугами, але на шляху стояли безапеляційні закони. Вона не хотіла миритися з тим становищем жінки, яке було на той час, - кухня-дитина-церква. Софія пішла набагато далі. Софія Окуневська(1865 – 1926)Окуневська закінчила університет у Швейцарії і стала першою в Австро-Угорщині жінкою-лікарем з вищою освітою. Ерудицією й талантом С. Окуневської захоплювався І. Франко, В. Стефаник та інші митці

Під впливом свого оточення — письменниці й діячки жіночого руху Наталії Кобринської, першої української жінки-лікарки в Австро-Угорщині Софії Окуневської (стала праобразом героїні твору «Доля чи воля?»), художниці Августи Кохановської (ілюструвала новели письменниці «Некультурна», «Природа», «Битва», «Під голим небом») —Ольга Кобилянська почала писати рідною мовою.

Тоді ж вона взяла активну участь у феміністичному русі. Ставши у 1894 однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині», Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в брошурі «Дещо про ідею жіночого руху». Письменниця порушила питання про тяжке становище жінки «середньої верстви», активно виступила за рівноправність жінки й чоловіка, за право жінки на гідне життя. Феміні́зм (англ. feminism, від лат. femina «жінка») — низка політичних, суспільних рухів, ідеологій та теоретичних парадигм, які поділяють спільну мету: визначити, встановити і досягти політичної, економічної, культурної, особистої та соціальної рівності жінок та чоловіків. У гостях в Ольги Кобилянської. Зліва направо: Іванна Блажкевич, Ольга Кобилянська, Олена Кисілевська, Ольга Гузар.

Ці думки виявилися в ранніх творах письменниці. У деяких з них («Гортенза», «Вона вийшла заміж» та ін.), змальовуючи духовний світ своїх героїнь, письменниця робила наголос на їхніх пошуках особистого щастя. В «Людині» (а ще більше в «Царівні») особисте щастя героїнь Кобилянської більш чи менш пов'язується з соціальними проблемами, активною позицією людини в житті, з необхідністю боротися з несприятливими обставинами.

Тема інтелігенції проходить через усю творчість Кобилянськоі — від її ранніх оповідань та повістей до «Апостола черні»

У 1891 Кобилянська переїздить в Чернівці і живе тут постійно. На той час це місто було осередком освіти й культури. Тут знайомиться з письменником О. Маковеєм (тодішнім відомим поетом, прозаїком, публіцистом, критиком, редактором газети «Буковина»), під впливом якого вона пише. З того часу між ними починається тісне спілкування. Він редагує її твори, виправляє «поганий стиль», допомагає видати «Царівну» в газеті, виступає її найпершим критиком. Осип був зачарований її талантом, а Ольга – самим Осипом. Він бачив у ній добру подругу, вона його кохала. О. Маковей. Перша сторінка газети “Буковина”

Деякий час Кобилянська і Маковей навіть жили разом. Та мабуть він її по справжньому не любив, а захоплювався лише як письменницею. У 1903 році виїхав з Чернівців, одружився. А Кобилянська так і не вийшла заміж. Єдина розрада в особистому житті — прийомна донька Галина-Олена (по чоловікові Панчук). Вона одночасно була і її племінницею.

Живучи у Чернівцях, О. Кобилянська знайомиться з І. Франком, Лесею Українкою, М. Грушевським . Вони допомогли їй утвердитися в літературі як українській письменниці. Ольга Юліанівна входить у коло прогресивної інтелігенції. Учасники з'їзду українських письменників у Львові з нагоди 100-річчя виходу в світ «Енеїди» Котляревського, 1898 р: Сидять у першому ряду: Михайло Павлик, Євгенія Ярошинська, Наталія Кобринська, Ольга Кобилянська, Сильвестр Лепкий, Андрій Чайковський, Кость Паньківський (старший). Стоять у другому ряду: Іван Копач, Володимир Гнатюк, Осип Маковей, Михайло Грушевсь-кий, Іван Франко, Олександр Колесса, Богдан Лепкий. Стоять у третьому ряду: Іван Петруше-вич, Філарет Колесса, Йосип Кишакевич, Іван Труш, Денис Лукіянович, Микола Івасюк.

Незабутнє враження справила на неї поїздка до Канева 1899 р, де вклонилася могилі Великого Кобзаря. На запрошення родини Косачів гостювала на їхньому хуторі Зелений Гай, поблизу м. Гадяч на Полтавщині, щиро здружилася з Лесею Українкою. Із цього часу образ «великої, пишної», але «пригнобленої, скованої» України назавжди увійшов у серце письменниці. Кобилянська 14 років дружила з Лесею Українкою, проте бачилися вони лише тричі за життя.

Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних проблем — друга провідна лінія творчості Кобилянської. «Щоденники» письменниці переконливо свідчать, що в 2-й половині 1880-х рр. вона замислювалася над долею народу, пов'язуючи проникнення в його життя з опануванням соціалістичних ідей. В новелі «Жебрачка» (1895) письменниця вперше показала людину з народу, яка опинилася без засобів до існування, живе з милостині. У середині 1890-х рр. письменниця поглибила знання селянського життя, чому сприяли її тісні контакти з мешканцями сіл, зокрема Димки (згодом це село ввійшло в її творчість картиною страшного братовбивства в повісті «Земля»).

Життєве кредо письменниці: «Пишучи що-будь, довше чи коротше, я лише одно мала на душі – Україну, ту велику, пишну, пригноблену, сковану, її одну й нічого більше.»

Творчість Кобилянської 1920-1930-х рр., коли Буковина опинилася під владою Румунії, проходила у складних умовах. Українська мова й культура була об'єктом переслідувань, проте й у таких умовах Кобилянська налагоджувала контакти з українською літературною молоддю журналу «Промінь» (1921–1923), з місячником «Нові шляхи» (Львів), з видавництвом «Рух» (Харків), де протягом 1927–1929 вийшли її «Твори» в 9 томах.

У творах Кобилянської періоду першої світової війни та часів румунського панування з'явилися деякі нові мотиви. В оповідання письменниці ввійшла тема війни («Юда», «Лист засудженого вояка до своєї жінки», «Назустріч долі» (1917), «Зійшов з розуму» (1923) та ін.) — подібно до творів Василя Стефаника, Марка Черемшини, Осипа Маковея, Катрі Гриневичевої та ін.

Останні роки життя. У 1940 р. Буковина увійшла до складу Радянської України. На Буковину прийшла радянська влада. Партійні діячі всіляко намагалися заручитися прихильністю відомої, шанованої в краї письменниці . У тому ж році Ольгу Кобилянську було прийнято до Спілки письменників України, вона отримала персональну пенсію. Однак вже через рік Україна була захоплена Німеччиною і її союзником Румунією. Уряд Румунії вирішив влаштувати показовий процес над непокірною 79-річною письменницею. Кобилянська в той час була вже в похилому віці, важко хворіла. Напівпаралізовану жінку було арештовано, в її квартирі провели ретельний обшук. Її тримали під вартою на хуторі Стара Хата, хотіли розстріляти, але це не вдалося зробити. Ольга Кобилянська померла 21 березня1942 р.

У Чернівцях діє єдиний в Україні Літературно-меморіальний музей письменниці, розміщений у будинку, де Ольга Кобилянська жила з 1925 до самої смерті. Там, серед численних експонатів і особистих речей, зберігається унікальний документ — щоденник Кобилянської. Це два загальні зошити, написані німецькою мовою (деякі слова українською та польською). Вона вела щоденник впродовж понад семи років, коли жила в Кімполунзі, Димці, Болехові. Перший запис зроблено 1 листопада 1883.

Музей Ольги Кобилянськоїв селі Димка, Глибоцького району, Чернівецької області

У музеї Ольги Кобилян-ської все залишилось як за часів господині. На столі й досі стоїть пляшка з морською водою. Кобилянська з дитинства мріяла побувати на морі, проте мрії так і не судилося здійснитись. Ще один дивний експонат музею - засушена гілочка едельвейсів. Ці квіти вона сама знайшла в юності на горі Рарив, і зберігала все життя. За легендою, дівчина, що знайде едельвейси, матиме щасливе кохання. Проте Ользі так і не пощастило в особистому житті.

Ідеалом Ольги Юліанівни була жінка освічена, інтелігентна, прогресивних поглядів, з високими духовними запитами, вільна у виборі роду занять, любляча й ніжна. Більшість героїнь її творів саме такі. Такою була й сама письменниця. Мають рацію літературознавці, які називають її твори енциклопедією жіночої душі.

Перед будівлею Чернівецького українського музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської 2 серпня 1980 року був встановлений пам’ятник Ользі Кобилянській

Вулиця Ольги Кобилянської у місті Чернівці

Могила Ольги Кобилянської

Домашнє завдання: Скласти Фейсбук-сторінку Ольги Кобилянської Прочитати твір О. Кобилянської «Impromtu phantasie»

Список використаних джерел:https://mistgrani.com/avtor/kobulyanska-olgahttps://ukrclassic.com.ua/katalog/k/kobilyanska-olga/266-olga-kobilyanska-biografiyahttps://zno.if.ua/?p=1542http://coins-ukraine.at.ua/publ/obekty_i_ljudi/olga_kobiljanska/2-1-0-41https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9 A%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8 F%D0%BD%D1%81%D1%8 C%D0%BA%D0%B0_%D0%9 E%D0%BB%D1%8 C%D0%B3%D0%B0_%D0%AE%D0%BB%D1%96%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0https://kanalukraina.tv/ua/news/156-let-so-dnya-rozhdeniya-olgi-kobylyanskoy-interesnye-fakty-iz-zhizni-pervoy-ukrainskoy-feministkihttps://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-literaturi-ridnogo-krayu-olga-kobilyanska-zhitteviy-i-tvorchiy-shlyah-95132.htmlhttps://vseosvita.ua/library/konspekt-uroku-z-ukrainskoi-literaturi-dla-10-klasu-57750.htmlhttp://zarlitslm.blogspot.com/2019/01/blog-post_27.html. Література:Інтернет-ресурси:1. Авраменко О. М., Пахаренко В. І. Українська література : підручник для 10 кл. загальноосвітн. навч. Закл (рівень стандарту, академічний рівень). – К. : Грамота, 2018. – С.160- 168.