Читання тексту оповідання частинами з передбаченням Тітонька Леся почастувала Тарасика жменькою цукерок. Отих кругленьких, що їх горошком називають. Хлопчик за гостинця подякував і поклав його до кишені. А в кишенях – ви ж знаєте – завжди всього повно: там і цвяшки та гвинтики, і фантики-бантики, гладенькі скельця, й кольорові камінчики. Та хіба тільки це! Кажуть, у доброго хазяїна кишеня без дна. тарасик усипав солоденький горошок туди, не задумуючись. Та не знав тої миті , що є в його кишені одна новина – дірка. Вчора він прихопив з полиці мамину пилочку для нігтів. То та капосна пилочка цю “новину” й зробила. Солоденький горошок у кишені спочатку замурзався, а тоді помаленьку-потихеньку в дірку й повипадав. Як ви гадаєте, що буде далі? Чому?
Одну горошину знайшла мураха. Почимчикувала до мурашника, привела родичів – і вони нею поласували. Другу цукерку надибав равлик. З одного боку покуштував, з другого, кругом обійшов: ото несподіванка – з усіх боків солодка. Ще одну цукерку сорока вгледіла. Вихопила її з трави:– Ти диви, яка смачна намистина! Вік звікувала – такої не траплялося. Та й з’їла її, собі дивуючи. Гусак стежкою чалапав.– А що воно таке: чи то горох, чи квасоля, га? А хто його, такого добра, тут насіяв, га? Га-га-га? А кіт Барсик нічого ні в кого не питав. Похрускав усі цукерки, що знайшов, і смачно облизався. Як ти гадаєш, що буде далі? Чому?