Презентація "Орієнтація на неперервну освіту"

Орієнтація на неперервну освіту

Програми створення систем безперервної освіти почали розвиватися під егідою ЮНЕСКО уже в кінці 60-х років. Була створена міжнародна комісія, яка підготувала у 1971 році фундаментальну працю "Навчатися бути. Світ освіти сьогодні і завтра". Комісія сформулювала основні принципи оновлення освітніх систем, провідним з яких стала безперервність освіти. У 70-ті роки з'явився новий аспект у розгляді цього принципу -концепція "суспільства, що навчається", сутність якої полягала у розширенні розуміння поняття безперервності, у включенні в нього всіх видів формальної та неформальної педагогічної діяльності. У 80-ті роки на XIX Генеральній конференції ЮНЕСКО вже прямо проголошується, що безперервна освіта "об'єднує всю діяльність і всі ресурси суспільства і спрямована на гармонійний розвиток потенційних здібностей особистості і прогресу у перетворенні суспільства".

Концепція "суспільства, що навчається" повинна повернути процесу навчання природний характер, який був притаманний йому на ранніх етапах розвитку людства, коли діти, молодь, дорослі пізнавали світ, засвоювали культурні цінності у ході природної життєдіяльності у різних її формах та видах. У 80-ті роки ідеї безперервної освіти стають частиною національних освітніх програм розвинутих країн.

В сучасній Україні принцип безперервності є одним з провідних шляхів реалізації Державної національної програми "Освіта" ("Україна XXI століття"). Він "відкриває можливість для постійного поглиблення загальноосвітньої та фахової підготовки, досягнення цілісності і наступності у навчанні та вихованні; перетворення набуття освіти у процес, що триває упродовж всього життя людини". Процес формування системи безперервної освіти набуває у кожній країні свого специфічного характеру. Однак найбільш загальні принципи побудови такої системи є спільними, тому що вони продиктовані об'єктивними потребами розвитку цивілізації.

До таких принципів відносяться:• орієнтація освітньої системи на людину, на її неповторну індивідуальність, на базові потреби, серед яких найважливіше місце займає потреба у безперервному самовдосконаленні і самореалізації;• широкий демократизм, спадкоємність всіх ступенів освітньої системи, доступність і відкритість будь-якого з них для кожного індивіда незалежно від статі, соціального стану, національності, раси;• гнучкість освітньої системи, її швидке реагування на освітній попит;особливості інтересів, стилів і темпів навчання різних категорій населення;• різноманіття освітніх послуг, що пропонуються системою, право кожної людини після базової школи на вибір своєї стратегії подальшого навчання і розвитку;• перебудова системи професійної освіти від прагматично зорієнтованої у соціально-орієнтовану;• широке застосування електронних технологій з освітньою метою на будь-якому етапі життєдіяльності людей (робота, домашнє господарство, відпочинок тощо).

Соціально-культурна, економічна ситуація, яка склалася на даний час у світі, й в Україні зокрема, свідчить, що необхідність змін у суспільстві ставить проблему розвитку людини на перше місце. Одним зі способів вирішення даного завдання може виступати реалізація концепції неперервної освіти, яка покликана забезпечити гармонійний розвиток кожної особистості, виховати в кожній людині усвідомлену потребу в підвищенні рівня знань. Особистості, що навчається, повинні бути створені певні умови для одержання потрібних їй знань.

Реалізація концепції неперервності освіти обґрунтовується такими міркуваннями:• зростаюча інтелектуалізація і динамізм праці.• зростання значимості „людського фактора" як в економічному, так і в соціальному розвитку сучасного суспільства.• поширення ідей демократизації суспільного життя та освіти.• демографічні зміни, пов'язані з подовженням тривалості життя людей (у середньому до 75-78 років).• поява і широке розповсюдження нових інформаційних технологій (телебачення, відеотехніка, персональні комп'ютери, інтерактивні систе¬ми тощо), що дають принципово нові можливості для дистанційного та індивідуального навчання.

„неперервна освіта" – це філософсько-педагогічна категорія. Відповідно до цього освіта розглядається як:• процес, що охоплює все життя людини;• аспект освітньої практики, що представляє її як цілеспрямоване засвоєння людиною соціокультурного досвіду, який не призупиняється з використанням усіх ланок наявної освітньої системи;• принцип організації освітньої політики. Неперервна освіта - це сукупність засобів, способів і форм здобуття, поглиблення й розширення загальної освіти, професійної компетентності, культури, виховання, громадянської і моральної зрілості. Іноді в літературі вживається ще поняття "освіта протягом усього життя" (англ. lifelong education), "продовжена освіта" (англ. continuing education)

Провідними тенденціями розвитку неперервної освіти в Україні є:• орієнтація на особистість (у розумінні діяча суспільного розвитку, свідомого індивіда, який посідає певне становище у суспільстві та виконує певну громадську роль);• відкритість та доступність цієї системи не тільки кожній людині, але й на зрізі кожного ступеня освіти;• гнучкість освітньої системи у виборі стилю, типу набуття людиною знань, умінь і навичок (наявність таких форм, як заочна, вечірня тощо);• створення цілісного „освітнього простору" (через мережу засобів масової інформації, бібліотек і т. і.)

Зокрема, у проблематиці неперервної освіти умовно виокремлюють два основні аспекти:соціально-освітній, що безпосередньо пов'язаний із побудовою системи неперервної освіти як частини соціальної практики;- психолого-педагогічний пов'язаний із процесом освоєння людиною життєвого, соціального, професійного досвіду.

Реалізація неперервної освіти в освітній системі спирається на такі два чинники:• „вертикальну інтеграцію" – наступність ступенів формальної освіти – дошкільної, початкової, середньої, після середньої (вищої, післядипломної), - за якої кожен рівень освіти припускає можливість переходу на наступний;• „горизонтальну інтеграцію" – співвіднесеність освіти, отримуваної поза формальною освітньою системою (неформальна освіта), з освітньою у межах навчальних закладів і спеціально організованих програмах (формальна освіта).

До функцій неперервної освіти умовно відносять:• компенсуючі – заповнення прогалин у базовій освіті;• адаптивні – оперативна підготовка й перепідготовка в умовах мінливої виробничої і соціальної ситуації;• розвивальні (акмеологічні) – задоволення духовних запитів особистості, потреб творчого зростання.

Однак, зараз у жодній з країн світу ще не створено досконалої системи безперервної освіти, що була б побудована на зазначених принципах. Але значні кроки у цьому напрямі уже зроблені.

Дякую за увагу!