Презентація "Основні напрями виховної діяльності"

Лекція 18. Основні напрями виховної діяльності.1. Розумове виховання2. Моральне виховання3. Естетичне виховання4. Фізичне виховання5. Трудове виховання і політехнічна освіта6. Правове виховання7. Екологічне виховання8. Економічне виховання

1. Розумове виховання. Розумове виховання – це цілеспрямоване й планомірне управління розвитком розуму і пізнавальних здібностей шляхом збудження інтересу та інтелект. діяльності, озброєння методами набуття знань і використ. їх на практиці, розв. культури розум. праці. В процесі засвоєння наукових знань закладаються основи наукового світогляду. Світогляд – це система поглядів людини на природу, суспільство, працю, пізнання, що передбачає глибоке розуміння явищ природи і суспільного життя, форм. уміння свідомо пояснювати ці явища і визначати ставлення до них. Завдання розумового виховання:1) формування наукового світогляду;2) формування пізнавальної активності, пізнавальних інтересів;3) розвиток розумових сил, здібностей і талантів;4) розвиток потреби самоосвіти.

Розумовий розвиток – процес розвитку розумових сил, здібностей і мислення учнів, що здійснюється в результаті комплексу найрізноманітніших впливів. Репродуктивне мислення характеризується розумовою діяльністю, пов'язаною з актуалізацією раніше засвоєних знань для розв'язання завдань певного типу чи виконання дій в знайомих умовах. Продуктивне (творче) мислення пов'язане з самостійним розв'язанням людиною нових раніше невідомих їй завдань, яке здійснюється як з опорою на вже відомі їй знання, так і з залученням нових даних, способів і засобів, необхідних для їх вирішення. Системне мислення виявляється в здатності людини вбачати зв'язки між науками, розуміти загальнонаукові закони, що лежать в основі їх розвитку, мати узагальнені уявлення про закономірності розвитку природи і суспільства, що пов'язано з формуванням наукового світогляду.

Надзвичайно важливо розвивати у школярів якості, що притаманні науковому стилю мислення: гнучкість, активність, цілеспрямованість, організованість пам'яті, глибина, критичність. Гнучкість мислення характеризується:1) здатністю до доцільного варіювання способами діяльності;2) легкістю перебудови системи знань, умінь і навичок при зміні умов;3) легкістю переходу від одного способу дій до іншого, 4) уміння вийти за межі звичного способу діяльності. Гнучкість мислення виявляється в швидкій орієнтації в нових умовах, в умінні бачити нове у здавалося б відомому, виділяти істотне, що знаходиться у схованій формі. Антипод гнучкості – ригідність мислення.

Активність мислення характеризується постійністю зусиль, спрямованих на розв'язання проблеми, бажанням обов'язково розв'язати її, вивчити різноманітні підходи до її розв'язання, дослідити варіанти постановки проблеми. Цілеспрямованість мислення характеризується прагненням здійснювати розумний вибір дій у процесі вирішення проблеми, постійно орієнтуючись на визначену цією проблемою мету, а також прагнення до пошуку найпростіших і оптимальніших шляхів її розв'язання. Організованість пам'яті означає здатність до швидкого і правильного відтворення необхідної інформації. Пам'ять розвивається особливо ефективно, якщо запам'ятовування яких-небудь фактів ґрунтується на розумінні їх сутності. Розвитку і зміцненню пам'яті сприяє:а) мотивація навчання;б) складання плану навчального матеріалу;в) використання в процесі запам'ятов. порівняння, аналогії, класифікації і. т. д.

Широта мислення — характ. здатністю до формування узагальнених способів дій, що мають широкий діапазон перенесення на частинні, нетипові випадки. Антиподом широти є вузькість мислення. Глибина мислення — характеризується здатністю глибокого розуміння кожного факту, що пізнається, у взаємозв'язку з іншими фактами. Антиподом глибини мислення є поверховість мислення. Критичність мислення – характеризується вмінням оцінити правильність вибраних шляхів розв'язання проблеми і отриманих при цьому результатів з точки зору їх достовірності, значимості і т. д.

Творчій особистості властиві такі якості:1) глибина і широта знань у галузі своєї діяльності;2) всебічна (або вузька) допитливість, зацікавленість;3) замріяність, схильність до фантазії;4) незалежність суджень;5) винахідливість, здатність до імпровізації;6) розумна схильність до ризику. Все вищевикладене дозволяє окреслити зміст розумового виховання:1. Накопичення фонду знань як умови розумової діяльності.2. Оволодіння основними розумовими операціями.3. Формування інтелектуальних умінь, що характ. інтелектуальну діяльність.4. Формування наукового світогляду.

До найзагальніших умінь, що допомагають оволодінню знаннями, належать і вміння самостійної роботи, і широкі уміння, об'єднані поняттям культури розумової праці. Під поняттям "культура розумової праці" розуміють уміння раціонально організувати режим розумової праці, виробити певну систему, здатність все робити точно, чітко, акуратно, тримати в порядку робоче місце і матеріали. Знання загальних правил і рекомендацій допомагає виробити свій стиль розумової праці, що відповідає індивідуальності кожного учня.

Науковий світогляд формується не лише в процесі засвоєння знань, але й у результаті подолання ненаукових штампів, шаблонних, примітивних, буденних поглядів. Під впливом оновлення суспільства, розвитку наук він удосконалюється. Нові наукові факти, відкриття суспільних і природничих наук, новий суспільний досвід оновлення життя доповнює, уточнює, змінює існуючі погляди і стереотипи мислення. Ядром світогляду є погляди і переконання. Погляди – це прийняті людиною як достовірні ідеї, знання, передбачення, теоретичні концепції. Вони слугують для пояснення явищ природи і суспільства, орієнтації поведінки, діяльності, відносин. Переконання – якісно вищий стан поглядів. Це такі знання, ідеї, концепції, теорії, гіпотези, в які людина вірить як в істину. Реалізацію їх у життя вона вважає необхідним благом для людей і тому емоційно відстоює їх, готова за них постраждати, прагне захопити ними інших людей, здійснює вольові зусилля і практичні дії з метою їх здійснення.

2. Моральне виховання. Моральне виховання – це цілеспрямований процес формування моральної свідомості, моральних почуттів і вироблення навичок і звичок моральної поведінки. Моральна свідомість – це відображення в свідомості людини принципів моральності, тобто норм поведінки, які регулюють відношення людей між собою і в суспільстві. Моральна свідомість виражається в моральних поняттях та судженнях, визначається суспільним буттям, формується під впливом ідеології суспільства та власної суспільної поведінки. Моральні поняття перетворюються в переконання і стають мотивами моральної поведінки. Моральні почуття – переживання людиною свого ставлення до вчинків у відповідності з нормами моралі. Розрізняють суспільно значимі і особисті переживання людини. Моральні почуття поряд з інтелектуальними и естетичними належать до вищих почуттів. Моральна поведінка — поведінка, обумовлена моральними нормами і принципами, які регулюють взаємини людей у даному суспільстві. Основою морального виховання є як загальнолюдські цінності, загальновизнані моральні норми, вироблені людьми в процесі істори­чного суспільного розвитку, так і нові принципи і норми, що виника­ють на сучасному етапі розвитку суспільства. Загальнолюдські моральні якості – чесність, справедливість, обов'язок, відповідальність, гідність, честь, совість, працелюбність, повага до старших.

Результат морального виховання – моральна спрямованість особистості, що характеризується:--- Предметною (чи ціннісною) характеристикою, представленою спрямованістю на певні моральні цінності (нижчі чи вищі).---- Мотиваційною характеристикою, представленою егоїстичною та альтруїстичною мотивацією.--- Оперативною характеристикою, представленою тими засобами, якими спрямованість особистості реалізується в діяльності. Це конструктивна і деструктивна діяльність + спрямованість на збереження, як найбільш морально нейтральна.

Фромм визначив 5 типів орієнтацій особистості:* Рецептивна, яка отримує. Такий тип особистості вважає, що "джерело всіх благ" знаходиться в зовнішньому світі. Така людина оптимістична і доброзичлива, але завжди шукає "доброго чарівника". Людина відчуває або робить те, що від нього чекають, її вчинки обумовлені не власними розумовим або емоційним станом, а зовнішнім джерелом. * Експлуататорська, та, що бере, авторитарна.Єдиний спосіб мати бажане - це отримати його з зовнішнього джерела, а не домагатися власними силами. При цьому вони не очікують допомоги від інших як дару, а відбирають силою або обманом. В області любові люди також схильні привласнювати і красти. Люба людина розглядається з точки зору її корисності. * Стяжательська, або накопичувальна. Безпека ґрунтується на накопиченні і збереженні вже накопиченого, витрати сприймаються як загроза. Це поширюється і на гроші, і на почуття, і на думки. Любов це володіння. * Ринкова, обмінювальна, нахраписта. Особистості з ринковим характером не мають навіть свого власного Я на яке вони могли б спертися, бо їх Я постійно змінюється відповідно до принципу - "Я такий. Який я вам потрібен". Людина сприймає себе і як продавця, і як товар для продажу на ринку. Переважає розсудливе, маніпулятивне мислення, емоційне життя атрофується. Любов "за розрахунком". * Продуктивна, плідна або творча. Незалежний індивід з позитивною свободою. Наявність людської здатності використовувати свої сили і реалізувати закладені можливості. Людина сприймає себе і як відповідальну за своє зростання і розвиток. Він турботливий і відповідальний, діяч, який здійснює свої можливості з цілеспрямованим напрямом до благого і розумного сенсу життя.

Шість стадій морального розвитку, за Лоренсом Колбергом: Рівень 1. Доморальний (доконвенціальний, предконвенціальний) рівень. Оцінка діяння - на підставі передбачуваних його наслідків. Стадія 1. Орієнтація на осуд і заохочення (сам результат поведінки визначає, чи правильна вона була). Стадія 2. Простий інструментальний гедонізм (задоволення власних потреб визначає, що є хорошим). Рівень 2. Мораль рольової конформності. Оцінка дій здійснюється на основі соціальних норм. Стадія 3. Орієнтація "хороший хлопчик - мила дівчинка" (що подобається іншим -добре). Стадія 4. Мораль повинності (підтримка закону і порядку, виконання обов’язків - це добре). Рівень 3. Рівень власних моральних принципів (постконвенційної рівень). Оцінка на основі власних моральних принципів. Стадія 5. Мораль угоди і демократичного закону (суспільні цінності та права людини визначають, що добре, а що погано). Стадія 6. Мораль, заснована на індивідуальних принципах совісті (що добре, а що погано, визначається індивід. філософією відповідно з універсальними принципами).

Завдання морального виховання – формування моральних понять, суджень, почуттів, навичок і звичок поведінки, які відповідають існуючим суспільним нормам. Методи морального виховання1. Особистий приклад вчителя. Виховна дія його заснована на інстинкті наслідування, переймання. В процесі спіл­кування з дорослими шляхом наслідування діти легко засвоюють моральні норми і правила поведінки, формують моральну свідомість. Визначальним є позитивний приклад. 2. Роз'яснення змісту моральних категорій, моральних норм і правил поведінки.3. Вправи учнів у моральній поведінці.4. Розвиток вольової саморегуляції.6. Заохочення і покарання слугують для схвалення позитивних і засудження негативних вчинків учнів.

3. Виховання волі. Відомо, що в етиці вольові якості вважаються моральними якостями. Треба відзначити, що не тільки моральні (духовні) якості сприяють прояву сили волі, але й прояв сили волі забезпечує моральне поводження. Однак сама по собі сила волі не робить поводження людини моральним. Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляціїСтоїть між бажанням, наміром і дією. Інший раз нам не так болісно скоритися примусу оточуючих, як самим до чого себе примусити. Ларошфуко

Вольові якості особистостіДотепер є більші труднощі в розведенні або ідентифікації понять, що позначають вольову активність. Чи проявляє дитина, що вимагає від батьків, щоб їй неодмінно зараз купили іграшку, що сподобалася, наполегливість, завзятість? Чи завжди дисциплінованість і ініціативність характеризують силу волі? Чому рішучість неодмінно згадується разом зі сміливістю? Де грань між моральною й вольовою якістю? Чи всі вольові якості моральні? Необхідно диференціювати --- ситуативні вольові прояви як характеристики даного вольового вчинку або вольового поводження (ситуативний прояв сили волі) і --- вольові якості як властивості особистості (тобто як стійкий специфічний прояв сили волі в схожих, однотипних ситуаціях).

Наприклад, у роботі А. С. Зобова [1983] виділені наступні типи вольової активності: «гармонічно розвинені», тобто що проявляють вольову активність як у розумовій, так і фізичній діяльності; «практики», тільки у фізичній діяльності; «теоретики», в основному в розумовій діяльності, люди «з ослабленим розвитком волі», що мають низьку активність. Загальні характеристики вольових якостей. Характеризуючи вольові якості, В. І. Селіванов говорив про властиві їм загальні властивості : широту, силу й стійкість. Широта або вузькість вольової якості визначається через кількість діяльностей, у яких вона виразно проявляється. Сила вольової якості — рівнем прояву вольового зусилля, спрямованого на подолання труднощів. Головною ознакою стійкості вольових якостей служить ступінь сталості прояву вольового зусилля в однотипних ситуаціях. Співвідношення цих властивостей у різних людей може бути різним.

Безвільне поводження. Е. Л. Михайлова виділяє 3 компоненти ліні (відносно навчальної діяльності):1) мотиваційний компонент: відсутність мотивації або слабка мотивація до навчальної діяльності;2) поведінковий компонент: невиконання необхідної діяльності;3) емоційний компонент: байдужість або позитивні емоції із приводу невиконання вимог у навчальній діяльності. Різне ставлення до ліні. Можна виділити чотири підходи до ліні: негативний, позитивний (захисний механізм), як до хвороби і як до міфу. М. Левин стверджує, що людині не властива така якість, як лінь. Ті, кого називають ледарями, страждають від дисфункції нейророзвитку.

Позитивне ставлення до ліні: Вважають лінь двигуном прогресу, без якої не було б ніяких відкриттів. Лінь, що проявляється в деякі моменти життя, думають деякі автори, необхідна для відпочинку. Тому М. Берендеєва вважає, що лінь є захисною реакцією організму, коли людина багато працює. Організм сам починає відмовлятися від роботи. Такою лінню страждають «трудоголіки». Коли на людину виявляється сильний тиск (з боку батьків, начальника), що гнітить його волю, бажання. Природа ліні як якості особистості. - Причиною ліні вважається неправильне виховання, коли у дитини не формується + відношення до праці, а виробляється споживче відношення. - Лінь може розвиватися, коли на дитину покладають непосильні обов'язки. - Той же результат буде, якщо ціль дитині не ясна.- Однак, як уже говорилося вище, лінь може бути обумовлена дисфункціями в розвитку психічних процесів, тобто не тільки зовнішніми, соціальними факторами, але й внутрішніми.

Виучена безпорадність. Виучена безпорадність — це порушення мотивації в результаті пережитої суб'єктом непідконтрольності ситуації, тобто незалежності результату від прикладених зусиль («скільки не намагайся, однаково безглуздо»). Феномен виученої безпорадності був уперше описаний американськими М. Зелигманом і С. Майером на підставі експериментів на собаках при їх подразненні електричним струмом. М. Зелигман [1997] відзначає, що виучена безпорадність формується до восьми років і відбиває віру людини в ступінь ефективності його дій. Дослідник указав на три джерела формування безпорадності:1. Досвід переживання несприятливих подій, тобто відсутність можливості контролювати події власного життя; при цьому придбаний в одній ситуації негативний досвід починає переноситися й на інші ситуації, коли можливість контролю реально існує. До неконтрольованих подій Зелигман відносив образи, що навіюються батьками й учителями, серйозну хворобу, розлучення батьків або скандали, часті невдачі.2. Досвід спостереження безпомічних людей.3. Відсутність самостійності в дитинстві.

Розвиток вольових якостей. Формування наполегливості і цілеспрямованості. Формування сміливості та мужності. Розвиток рішучостіУсвідомлення людиною свого обов'язку і відповідальності. Розвиток дисциплінованості. Розвиток самостійності.

4. Естетичне виховання. Естетичне виховання – це цілеспрямоване формування естетичних смаків та ідеалів особистості, розвиток її здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності і предметів мистецтва, а також до самостійної творчості в галузі мистецтва. Завдання естетичного виховання:1) формування естетичних знань, естетичної культури, естетичного ідеалу, естетичного ставлення до дійсності, бажання бути прекрасним у всьому: в думках, справах, вчинках, зовнішньому вигляді;2) оволодіння естетичною спадщиною минулого;3) розвиток естет. почуттів, потреби жити і працювати за законами краси;4) залучення людини до прекрасного в житті, природі, праці.

Головні джерела естетичного виховання - природа, суспільство, відносини між людьми. Специфічним аспектом естетичного виховання всебічно розвиненої особистості є розвиток у школярів талантів, обдарувань і творчих здібностей у різних сферах мистецтва. Найбільш гострими проблемами формування естетичної культури є дезорієнтуючий вплив на естетичну свідомість школярів засобів масової інформації, лавини доступних всім і зовнішньо привабливих творів псевдомистецтва.

Катего́рії естетики — це естетичні відчуття, смаки, оцінки, переживання, ідеї, ідеали, естетичні міркування, судження. Категорії гармонії, миру та хаосу. Категорії прекрасне і потворне. В естетиці існує декілька моделей розуміння прекрасного: 1. Прекрасне розуміють як втілення Бога (абсолютної ідеї) у конкретних речах.2. П. не є чимось об'єктивним. Джерелом та витоком прекрасного є сама людина, її свідомість.3. П. — це природний прояв якостей явищ дійсності, найбільш близький до їх природних особливостей.4. П. — це співвідношення об'єктивних явищ життя з людиною як мірою краси. Особливості прекрасного: закони краси: гармонії, симетрії, міри;має конкретно-історичний характер;уявлення про прекрасне залежить від конкретних соціальних умов життя особистості;ідеал прекрасного визначається особливостями національної культури;суб'єктивне розуміння п. зумовлене особливостями естетичного смаку. Потворне — антипод, протилежність прекрасного. Це категорія пов'язана з оцінкою тих явищ, які викликають людське обурення, незадоволення внаслідок дисгармонії і відображає неможливість або відсутність досконалості.

Категорії піднесене і низьке. Категорії комічне і трагічне. Форми комічного: гумор (використання дотепності та гри слів);сатира (критика недоліків, суперечностей);іронія (прихований сміх, замаскований серйозною формою);сарказм («зла іронія», що має руйнівну силу). Естетичні категорії та людські емоціїОсновні естетичні категорії пов'язані з емоційно-чуттєвими станами людини: Гармонія — рівновага, спокій, радість, лад. Хаос — дисгармонія, безлад, порушення рівноваги, неспокій. Прекрасне — захоплення, милування, задоволення. Потворне — огида, незадоволення, розчарування. Піднесене — радість, хвилювання, збудження. Низьке — гнів, огида, презирство, зневага. Комічне — сміх, радість, збудження. Трагічне — горе, співчуття, пригнічення, розпач, фрустрація. Героїчне — мужності, відваги, самопожертви.

5. Фізичне виховання. У Педагогічній енциклопедії відзначено, що фізичне виховання має на меті зміцнення здоров'я людини і її правильного фізичного розвитку . Найважливішими завданнями фізичного виховання є:1) зміцнення здоров'я, фізичного розвитку;2) підвищення розумової і фізичної працездатності;3) розвиток і удосконалення природних рухових якостей (сили, спритності, витривалості тощо); набуття нових видів рухів;4) потреби, прагнення бути здоровим, бадьорим5) формування гігієнічних навичок; потреби постійно й систематично займатися фізкультурою і спортом.

6. Трудове виховання і політехнічна освіта. Трудове виховання – це цілеспрямований процес формування творчої, працелюбної особистості, цивілізованого господаря своєї Батьківщини як під впливом соціального середовища, так і в процесі трудового навчання, спрямованого на вироблення відповідних навичок та умінь професійної майстерності, готовності до життєдіяльності в умовах ринкових відносин. Найважливішими завданнями трудового виховання є:вироблення свідомого ставлення до праці як вищої цінності людини і суспільства, активної позиції кожної особистості;розвиток потреби в праці, діловитості, підприємництві;формування працелюбства, поваги до праці і людей праці; трудових умінь, навичок культури розумової і фізичної праці, громадсько-трудової активності;підготовка і виконання необхідних і доступних видів профе­сійної діяльності, підготовка до вибору майбутньої професії.

Політехнічна освіта – передбачає оволодіння знаннями наукових основ і принципів усіх галузей виробництва та озброєння загально-технічними уміннями, необхідними для участі в продуктивній праці. Суспільно корисна праця передбачає участь учнів у трудових справах, які мають суспільно корисну значимість, потрі­бних для свого класу, школи, району (збір металолому, макулатури, ремонт школи, обробіток пришкільної ділянки, прибирання території тощо). Самообслуговування має характер побутової праці, пов'язаної з дотриманням чистоти в класі, на території школи, тобто все те, що передбачає обслуговування себе і колективу. Професійна орієнтація, як педагогічна категорія, означає про­цес ознайомлення учнів з різноманітними професіями і надання їм допомоги у виборі своєї майбутньої професії й спеціальності у відповідності з індивідуальними нахилами і здібностями.

Три аспекти змісту трудового виховання: 1) понятійно-логічний – формування понять і ролі праці, продуктивних сил, виробничих відносин і т.д.;2) емоційно-образний – розкриття героїки праці, моральних прагнень, мотивів праці тощо;3) дієво-практичний – формування загально-трудових умінь (планування майбутньої діяльності, організація робочого місця і праці, самоконтроль), навичок культури розумової праці, мотивів вибору професії. Форми трудового виховання: гра, ручна праця, сільськогосподарська праця, суспільно корисна праця, обслуговуюча праця, домашня праця, продуктивна праця, творча праця. В Концепції національного виховання в Україні відзначено основні виховні завдання трудового виховання:а) в сім'ї та родині – залучення дитини до спільної з дорослими діяльності, розвиток творчої працелюбної особистості,б) в дитячих дошкільних закладах — започаткування основ трудового вих., виховання поваги і любові до батьків, родини, Батьківщини, людей праці;в) в загальноосвітній школі – вироблення свідомого ставлення до праці, розвиток потреби в творчій праці, діловитості, підприємництві та ін.

Кризовий стан нашого суспільства болісно позначився на трудо­вому вихованні і трудовій моралі молодого покоління. Останнім часом різко знизився рівень трудової зацікавленості молоді. Сьогодні 10% молодих людей поповнюють сферу матеріального виробництва, 30% - сферу посередницької фінансової діяльності та торгівлі, Близько 20% стають на шлях неробства, проституції, шахрайства. Кожна 4 людина, котра має сер. освіту, не працює і не вчиться. Кожний 6 фахівець з вищою освітою не шукає роботу за фахом. У процесі формування ринкових відносин змінюється трудова етика, а саме:1) руйнуються стереотипи про неприпустимість найманої праці, 2) відходить у минуле один з постулатів колишньої моралі - існування за рахунок нетрудових доходів аморальне; нині великий відсоток вважає, що громадяни можуть жити за рахунок % на вкладений капітал, дивідендів від акцій, отриманої спадщини;3) зміцнюється орієнтація на нетрадиційні для нашого суспільства цінності, зокрема на приватну справу, сферу малого підприємництва.

6. Правове виховання учнів є надзвичайно гострою проблемою в Україні. Необхідність поглибленого вивчення і практич­ної реалізації виховання свідомості, законослухняності, право-захищеності дітей і дорослих обумовлена двома факторами; перш за все, розробкою і впровадженням у життя нових основ українського зако­нодавства і, по-друге, приєднанням України до міжнародних конвен­цій і документів про права дітей і молоді. Радянська педагогіка обме­жувалась поверхневим відображенням цієї галузі виховання. 7. В останні десятиріччя проблеми екологічної культури людини, екологічного виховання набули статусу державного стандарту освіти в Україні. Постала гостра необхідність вирішення екологічних проблем на держ. рівні. Важлива роль в організації екологічного всеобучу, екологічного виховання належить загальноосвітній школі.8. Економічне виховання також стало життєвою необхідністю, особливо в умовах переходу до ринкових відносин, важливим засобом підвищення творчої активності мас, формування в кожної людини почуття господаря, дбайливого ставлення до своєї власності і власності інших, використання ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії.