Урок № 79

ОСНОВНІ ВИПАДКИ ЧЕРГУВАННЯ У-В, 1-Й

Мета:             вчити п'ятикласників правильно користуватися чергуванням

як засобом милозвучності рідної мови; формувати уміння і навички вживати у — в, і — й в усному й писемному мов­ленні відповідно до правил; пояснювати орфограму в тек­сті; розвивати мовний слух, чуття мови; виховувати увагу до слова.

Обладнання: таблиця «Чергування у — в, і — й»

ХІД УРОКУ                                 \

І. Перевірка домашнього завдання

1. Запишіть приказки. Підкресліть всі відомі вам чергування голосних і приголосних.

I.  Кожне сільце має своє слівце. 2. Лютий ведмедю в барлозі бік пригрі­ває. 3. Лютий зиму видуває, а березень її ламає; 4. Зимове сонце — як мачу­шине серце. 5. Мороз такий, аж зорі скачуть. 6. Якщо на Стрітення півень нап'ється на порозі, то на Явдохи (14 березня) віл напасеться на дорозі.

II. Оголошення теми І мети уроку. Актуалізація опорних знань

1. Проведіть дослідження: прочитайте вголос речення в обох колонках, порівняйте вимову. Які приголосні замінили иа голосні? Які речення легше читати, де більше голосних, чи де більше приголосних?

1.  А шум в полях не стихає.

2.  Дорого, в травні, в росах, в вогні, в розлуці, в щасті веди мене до­дому.

3.  В хворого була висока температура.

4.  В Львові відбувся конкурс юних філологів.

5.  Й далекий ліс знов говорить з мною.

6.  Пішов й наш батько з ними

і. А шум у полях не стихає.

2.  Дорого, у травні, у росах, у вогні, у розлуці, у щасті веди мене до­дому.

3.  У хворого була висока температура

4.  У Львові відбувся конкурс юних філологів.

5.  1 далекий ліс знову говорить зі мною.

6.  Пішов і наш батько з ними

II. Пояснення нового матеріалу

1.  Робота з таблицею «Чергування у — в, і — й»

2.  Робота з підручником. Прочитайте, коли чергування у не відбувається.

Є у    І

IV. Закріплення знань і вироблення умінь і навичок

1. Запишіть словосполучення, вибравши з дужок потрібний варіант бук­ви (прийменника). З року (в, у) рік; (в, у) своєму листі; стукає (в, у) голові; відлунює

(в, у) вухах; шукали (в, у) місті; (в, у) взаємна допомога; бути (у, в) фор­мі; (в, у) важких умовах; нога (в, у) ногу; поринути (в, у) творчість.

►  Складіть з чотирма словосполученнями речення.

2. Випишіть у дві колонки слова: а) у яких можливе чергування [у] з [в]; б) у яких не можливе це чергування.

Україна, влада, урожай, вклад, учитель, вправа, враження, умова, увечері, увага, влітку, вранці, взимку, указка, вступ, уже, Улас, Владис-лав, учень.

►  Складіть чотири речення зі словами, у яких не відбувається чергу­вання [у} з {в].

3.  Впишіть на місці пропуску потрібний прийменник у — в.

Увійшов _ приміщення, бути _ формі, кинути _ воду, грати _ шахи, піти _ поле, побувати _ Одесі, навчався _ Львові, живу _ Фастові

4. Доберіть синонімічні стійкі вирази до поданого: ні в тих ні в сих.

5.  «Розумне перо». Редагування.

1. До Юрія в житах й травах б'ють тільки дурня, а після Юрія наб'ють й розумного. 2. Як в травні дощ й грім — буде радість людям всім. 3. Глибокий сніг взимку — на дощове літо. 4. Березень в зими кожуха купив, й на третій день продав.

V. Підсумки уроку

Взаємоперевірка правил вживання у — в, і

VI. Домашнє завдання

Виписати строфу вірша з української літератури з уживанням у - в, і - й, довести доцільність вибору поетом засобів милозвучності.

Мета: ознайомити й поглибити знання учнів про основні випадки чергування у-в, і-й; навчити правильно їх вживати відповідно до правил правопису; формувати загальнопізнавальні вміння знаходити подану орфограму в текстах; розвивати творчі вміння використання слів з поданими чергуваннями при побудові власних висловлювань в усній і писемній формах мовлення; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати лю­бов і повагу до праці та до навчання.

Внутрішньопредметні зв'язки:

Лексикологія і фразеологія: засвоєння нових слів і фразеологізмів, при­слів'їв, крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика: засвоєння складних випадків чергуван­ня під час мовлення.

Тип уроку: урок осмислення нових знань, формування практичних умінь і навичок на основі набутих знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Повідомлення теми й мети уроку, усвідомлення її учнями. Мотивація навчальної діяльності

III. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок учнів

Робота над зв'язним висловлюванням (читання тексту вголос)

► Прочитати виразно текст. Назвати автора вірша і його назву. Визначи­ти тему й основну думку. Пояснити, як ви розумієте виділені рядки?

У всякого своя доля

І свій шлях широкий:

Той мурує, той руйнує,

За край світа зазирає —

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину,

Той тузами обирає

Свата в його хаті,

А той нишком у куточку

Гострить ніж на брата.

А той тихий та тверезий,

Богобоязливий,

Як кішечка, підкрадеться,

Вижде нещасливий

У тебе час та й запустить

Пазурі в печінки,—

І не благай: не вимолять

Ні діті, ні жінка.

А той щедрий та розкошний,

Все храми мурує...

► Знайти в поезії вживання і-й, у-в. Зробити спробу замінити і на й, у на в. Чи гарна виходить поезія?

IV. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу

Робота з теоретичним матеріалом задля зіставлення нових знань з базовими

У-в, і-й можуть вживатися один замість іншого (чергуватися). Ці чер­гування відбуваються задля полегшення вимови, уникнення збігу при­голосних або голосних звуків.

У з в чергуються:

1. Між приголосними вимовляється у, а між голосними — в: Дівер був у вдови, брат покійного чоловіка, багатий, худобу мав, поле (С. Васильченко). Освіта в Україні стала поширюватися з прийняттям Хрис­тової віри (З енциклопедії).

2. Після голосного перед приголосним уживається у і в: Мої прапраді­ди убогі втекли од пана в сиву млу (М. Стельмах). От дядина вийшла у красній обнові — смушевім кожусі (М. Стельмах).

3. На початку речення перед голосним уживається в, перед приголо­сним — у: У наш час вислів «біла ворона» означає не тільки незви­чайну людину, а й рідкісне явище. В освіті сьогодні відбувається ба­гато перемін.

У з в не чергуються

1. У власних назвах: Угорщина, Урал, В'єтнам, Врубель.

2. У словах іншомовного походження: універмаг, університет.

3. У словах, що вживаються тільки з у або з в: уксус, уран, вступ, врода.

Коментар учителя. Після паузи та перед наступним в, ф, льв, св, тв, хв уживається у.

У поетичному мовленні чергування у-в порушується.

І з й чергуються в тому випадку, коли треба уникнути збігу приго­лосних.

Уживається тільки і на початку речення або абзацу:

1. І кожна школа — це невеличка держава, що живе за своїми закона­ми, має свої традиції і свій народ.

2. При зіставленні або протиставленні слів: Батьки і діти, чорний і білий.

3. Після розділового знака: Пройдуть роки, і розійдуться наші шляхи, але не заросте в пам'яті шкільна стежина.

V. Виконання практичних завдань

Творче спостереження над мовним матеріалом

► Списати прислів'я, розкриваючи дужки. Довести можливість варі­антів.

1) Аби руки (і, й) охота, буде зроблена робота.

2) Бджола мала, а (і, й) та працює.

3) (В, у)пертість (і, й) труд (в, у)се перетруть.

4) (В, у)се (в, у) роботі, як віл (у, в) ярмі.

5) (І, й) ночі не має, (в, у)се робить (і, й) робить.

6) Риба (у, в) воді, а людина (в, у) труді.

7) Хто не працює (в, у) будні, тому (і, й) вихідного нема.

8) Щастя (і, й) труд поруч живуть.

► Зробити фонетичний розбір виділених слів.

Прочитати текст мовчки. Дібрати заголовок. Порівняти свій заголо­вок із заголовком свого товариша. Замість пропусків вставити у-в, і-й. Довести правильність вибору і можливі варіанти.

Працю ...чителя ні з чим не можна порівняти. Ткач ...же через го­дину бачить плоди своєї роботи. Сталевар через кілька годин радіє вогненному потоку металу. Хлібороб через кілька місяців милується колосками ... жменею зерна, вирощеного ... полі. А ...чителеві треба працювати роками, щоб побачити предмет свого творіння. Буває, ми­нають ... десятиріччя ... ледве-ледве починає позначатися те, що ти за­мислив. Нікого так часто не відвідує почуття задоволення, як ...чителя. Кожна крихта твоєї людської краси — це його безсонні ночі. Сивина. ... чителеві часто ніколи подумати про себе, бо змушений думати про інших. Праця педагога — це напружена праця серця ... творчість ро­зуму.... (В. Сухомлинський).

► Назвати вид орфограми у виділених словах.

Ситуативне завдання

► Уявити ситуацію: ви готуєтеся до шкільної олімпіади. Скласти роз­повідь у науковому стилі про милозвучність української мови і її зна­чення для висловлювань різних видів.

VI. Систематизація й узагальнення знань

VII. Підсумок уроку

Відзначення досягнень учнів в оволодінні темою уроку, їхнього став­лення до роботи на уроці; аналіз здібностей, що сформувалися під час повторення теми; окреслення перспектив подальшої навчальної діяль­ності.

VIII. Домашнє завдання

Скласти зв'язне висловлювання про працю, яку ви вважаєте най­ціннішою і найважливішою. Довести, що саме цю працю необхідно ці­нувати й поважати. У процесі складання тексту дотримуватися правил чергування у-в, і-й.

Основні правила чергування у-в, і-й

Материал из Гипермаркет знаний

Перейти к: навигация, поиск

Гіпермаркет Знань>>Українська мова>>Українська мова 5 клас>>Українська мова 5 клас>>Основні правила чергування у-в, і-й

Основні правила чергування у —в, і —й
Українська мова — одна з наймилозвучніших мов світу. Щоб у мовному потоці уникнути збігу кількох голосних чи приголосних, використовують чергування прийменників у з в та сполучників і з й. Можуть чергуватися початкові звуки слів у — в та і — й.
Чергування у з в не відбувається:
1)    у власних назвах: Угорщина, Ужгород, Урал.
Але: Україна — Вкраїна (у поезії);
2)    у словах, що вживаються тільки з в або у: вдача,
вказівка, вправа, удача, указ, ультиматум, уряд.
1.    Спишіть, добираючи з дужок потрібну букву.   
Жив на світі один лихий троль. Якось він був (у, в) дуже доброму гуморі, бо зробив собі дзеркало. Це дзеркало мало надзвичайну властивість — (у, в)се добре й прекрасне здавалося (в, у) ньому гидким, а (у, в)се бридке й погане виглядало прекрасним (За Г. К. Андерсеном).
2.    Обґрунтуйте чергування. Зробіть фонетичний розбір виділеного слова.
3.    Пригадайте назву казки, яка так починається.
Прочитайте, випишіть словосполучення з у чи в. Поясніть чергування.
У великому місті жило двоє маленьких дітей. Вони не були родичами, проте любили одне одного, як брат і сестра. їхні батьки жили в мансардах двох сусідніх будинків. Ступивши з яко-го-небудь віконечка на ринву, можна було опинитися коло сусідського вікна. Там стояли великі дерев'яні ящики, де росла зелень для страв і кущики троянд. Хлопчик і дівчинка дуже любили бігати в гості одне до одного й сидіти на маленьких стільчиках під трояндами (За Г. К. Андерсеном).
Прочитайте пари слів. Складіть і запишіть із ними речення, вибираючи в кожному випадку потрібний варіант слова.
Узимку — взимку, умовити — вмовити, уперед — вперед, уперта — вперта, урожай — врожай.
і з й не чергуються при зіставленні чи протиставленні (ДІТИ І дорослі, біле і чорне) та після паузи (на письмі — після розділового знака).
Наприклад: Хвіртка відчинилася, і дівчинка босоніж побігла стежкою.
Запишіть речення, вибравши потрібну форму слова.
1. Діти зайшли до кімнати (у, в)двох. 2. (У, В)двох завжди веселіше. 3. Настав час (у, в)гомонитися. 4. Вони (у, втішилися бабусиною казкою.

Евфонічні чергування

Українська мова — милозвучна й тому пильнує, щоб не скупчувалось поряд кілька голосних або кілька приголосних. Для того, щоб ці звуки гармонійно чергувались, є в українській граматиці правила евфонічного чергування. На жаль, про ці правила іноді забувають. Письменники, що дбають про високий рівень мовної культури у своїх творах, послідовно додержуються цих правил.

Чергування У — В

1. Для досягнення милозвучності мови ненаголошений у на початку слова, а також прийменник у чергуються з в.

У вживаємо з метою уникнення збігу приголосних, важких для вимови:

а) між приголосними, наприклад: Наш учитель; Десь у хлібах кричав перепел;

б) на початку речення перед приголосним, наприклад: У присмерку літають ластівки так низько (Д. Павличко); Увійшли до хати; У лісі стояв гамір, пахло квітами;

в) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед звукосполученнями зв, св, дв, тв, гв, хв і под., наприклад: Сидимо у вагоні; Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Пішли у зворотному напрямку; Піти у світ; Склала тканину удвоє; Щастя у творчості; Разом служили у гвардійському полку; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга;

г) після паузи, що на письмі позначаємо комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним, наприклад: До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села; Галя побачила: усі вишні вкрилися білим цвітом; Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник); Це було… у Києві.

2. В уживаємо для того, щоб уникнути збігу голосних:

а) між голосними, наприклад: У нього в очах засвітилась відрада (Панас Мирний); Була в Одесі; Прочитали в оголошенні;

б) на початку речення перед голосними, наприклад: В імлі зникали дерева; В Антарктиді працюють наукові експедиції;

в) після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, сф, хв і под.), наприклад: Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко); Коники сюрчали в траві.

Примітка. У деяких словах чергуються у — в у префіксі уз-: уздовж (вздовж), узгір'я (взгір'я).

3. У — В не чергуються:

а) у словах, уживаних тільки з в або тільки з у, наприклад: вдача, вклад, вникати, вправа, вступ (і удача, уклад, уникати, управа, уступ — з іншими значеннями); взаємини, влада, власний, властивість, вплив і под.; увага, узбережжя, указ, уламок, умова, усталений, установа, уява, а також у похідних утвореннях: вступний, владар, уважність, умовний, уникливий та ін.;

б) у власних іменах і в словах іншомовного походження, наприклад: Вдовенко, Власенко, Врубель, Владивосток; Угорщина, Удовиченко, Уляна, Уругвай, увертюра, університет, утопія та ін.

Примітка. У поезії поряд із звичайною формою Україна іноді вживається Вкраїна.

Чергування І — Й

Сполучник і та початковий ненаголошений і в ряді випадків чергуються з й у тих позиціях, що й у — в.

1. І вживаємо, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

а) після приголосного або паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед словами з початковим приголосним звуком, наприклад: Вірю в пам'ять і серце людське (Б. Олійник); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Рильський); Оце тут з дерева виробляють всячину: і вози, і колеса… (Панас Мирний);

б) на початку речення, наприклад: І долом геть собі село Понад водою простяглось (Т. Шевченко); І приковують [гори] до себе очі, і ваблять у свою далечінь імлисту (М. Коцюбинський).

2. Й уживаємо, щоб уникнути збігу голосних:

а) між голосними, наприклад: У садку співали Ольга й Андрій; Оце й уся врода (Панас Мирний); Квітли вишні й одцвітали (Ф. Малицький);

б) після голосного перед приголосним, наприклад: Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов); На траві й квітках росинки, шелестіння й гомін гілки, щебетання й пісня пташки (Я. Щоголів).

Примітка. Так само чергується початковий ненаголошений і з й у словах: імення — ймення, імовірний — ймовірний, іти — йти, ітися — йтися (ідеться — йдеться).

3. Чергування і — й не буває:

а) при зіставленні понять, наприклад: Дні і ночі; Батьки і діти; Війна і мир;

б) перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я, наприклад: Ольга і Йосип — друзі; І раптом людська тінь майнула. Куди, для чого, хто і як? (М. Рильський);

в) після паузи, наприклад:

Щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Т. Шевченко);

г) у власних іменах і словах іншомовного походження, наприклад: Іване Івановичу!; біля Інгулу; коло Ірландії; прийшла Ізабелла; не ідеальний; чудова ікебана.

Примітка. У художній літературі в іменах українців чергування і — й допускається, наприклад: Й Маркові купила Святу шапочку в пещерах У Йвана святого (Т. Шевченко).

1. Замість знака ? вставте букву у або в.

Дістатися берега ?плав, перетнув ?плав; піднятися ?гору, поглянув ?гору; почав ?тюжити, почала ?тюжити; важко ?піймати, зміг ?піймати; захотіла ?плинути, захотів ?плинути; яскраво ?являти, припинив ?являти; дбайливе ?порядкування, алгоритм ?порядкування; мистецтво ?правління, залишитися без ?правління; переконливо ?прошувати, готовий ?прошувати; швидка ?рбанізація, процес ?рбанізації; бажав ?рвати, бажала ?рвати; наказ ?регулювати, наказали ?регулювати; запропонував ?резонити, запропонувала ?резонити; намагання ?рівноважити, радий ?рівноважити; молодий ?рядовець, призначення ?рядовця; вирішив ?спадкувати, поспішала ?спадкувати; якість ?теплення, вчасне ?теплення; працювати ?п'ятьох, танок ?п'ятьох; чай ?прикуску з медом, ласувала ?прикуску з медом; крутий ?клон, котитися під ?клон.

Максимальна кількість балів - 20 (по 0,5 бала за кожне слово)

Звуки [у] та [ў], [і] та [ĭ] (звуки з дужечкою називаються нескладовими, прочитати детальніше про них можна тут), на письмі це чергування позначається буквами «у» та «в», «і» та «й». В деяких словах вживання тієї чи іншої літери не має впливу на значення слова. Ми говоримо «вчитель» і «учитель», «ірій – їрій» ( в транскрипції [йíріĭ]), «всім – усім». Однак існують певні правила, який варіант слова обрати, яку літеру написати.

Завжди «у»:

1.               Перед приголосним звуком на початку слова. Наприклад: учора;
2.               Початок речення перед приголосним. Наприклад: У Петра зібралися всі.
3.               Між приголосними звуками на межі слів. Наприклад: прийшов у село;
4.               Якщо наступні приголосні «в», «ф» або їхні сполуки з іншими звуками («льв», «св», «тв», «хв»). Наприклад: занурився у хвилю;
5.               Після розділового знака перед приголосним (кома, крапка з комою, тире, дужки, лапки). Наприклад: Моя мама, вчителька, сьогодні провела відкритий урок.

Завжди «в»:

1.               Між голосними звуками. Наприклад: прибула в Одесу;
2.               Перед голосним на початку речення: В Острозі відновила роботу Острозька академія.
3.               Після голосного звука перед приголосними (крім тих випадків, коли наступним стоять приголосні «в», «ф» або їхні сполуки з іншими звуками: «льв», «св», «тв», «хв»). Наприклад: відпочивала в Криму, але поїхала у Львів.

Не відбувається чергування «у» та «в» у словах, де від зміни літери (звука) змінюється значення слова. Наприклад, всунути – усунути. Перше слово має значення «вставити, включити, внести», а друге – «винести, виключити, забрати».

Відповідно не змінюються власні назви та іншомовні слова: Вашингтон, Удмуртія, Владивосток, Уругвай, університет.

§ 35. Чергування у — в, і — й як засіб милозвучності мови

В українській мові в деяких словах може відбуватися чергування початкових голосних у, і із приголосними сонорними в, й: убік — вбік, уміти — вміти, упевнений — впевнений, упертий — впертий, прийменник у — в; іти — йти, імовірний — ймовірний, сполучник і — й.

Але чергування у — в, і — й не відбувається:

а) у словах іншомовного походження: університет, уран, утопія, Уругвай, указ, ударник, Урал, втулка, взвод, іспит, ідилія, ірис, Італія;

б) у деяких незапозичених словах, переважно книжного походження: увага, угода, установа, уява, вступ, вправа, враження, вказівка, інакше, іноді.

За допомогою чергування у — в, і — й мова усуває насамперед збіг голосних, потім — приголосних. Пауза сприймається як приголосний.

Розглянемо це на прикладах — прислів’ях.

1. Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі. Щоб уникнути збігу голосних звуків, після слова синиця вжито форму прийменника в, а не у (хоч унаслідок цього й виник збіг трьох приголосних вжм, але ми передусім уникаємо збігу голосних); а щоб не допустити збігу приголосних, між словами журавель і небі вжито варіант прийменника у, а не в.

2. У гурті й смерть не страшна. Вжито прийменник у, бо він стоїть між паузою (на початку речення) і приголосним; інакше виникне немилозвучний збіг приголосних. І навпаки, щоб у середині речення не було збігу двох голосних, вжито не і, а й.

3. В один чобіт дві ноги не взуєш. Якщо на початку цього речення вжити прийменник у, то виникне збіг голосних. Тому тут можна вжити лише в. У слові взуєш вжито в, щоб так само уникнути збігу голосних.

4. Восени і горобець багатий. У цьому реченні після слова восени відповідно до змісту робиться пауза, а пауза сприймається як приголосний, тому далі вжито голосний і, а не приголосний й.

Нерідко, змінюючи форму якогось слова, доводиться міняти й голосний у, і на приголосний в, й чи навпаки: глянув угору — глянула вгору, наш учитель — наші вчителі, ліс і поле — ліси й поля, дощ іде — дощ не йде.

Вживання форм сполучника і або й залежить також від змісту висловлювання. Наприклад, у виразах війна і мир, земля і небо вжито і, бо названі тут поняття протиставляються (після слів війна, земля робиться пауза), а в реченні Батьки й діти зібрались у школі протиставлення нема (після слова батьки пауза не робиться); тому, щоб уникнути збігу двох голосних, тут використано й.

Перед словами, на початку яких є звуки в, ф — самі чи у звукосполученнях (св, зв, тв, дв, хв, гв, кв, сф і под.), незалежно від характеру кінцевого звука попереднього слова, щоб уникнути збігу вв, вф, пишеться переважно у: були у вас, події у світі, говориться у зверненні, тріщина у фундаменті, досягнення у сфері економіки. Якщо ж попереднє слово кінчається на в, то перед наступним голосним вживаємо прийменник в, а не у: був в Умані, острів в океані (прийменник зливається з наступним, а не попереднім словом).

Перед й, я, ю, є, ї незалежно від характеру кінцевого звука попереднього слова, щоб уникнути збігу йй, вживається сполучник і: Петро і Йосип, сосни і ялини, злагода і єдність, ішли і їхали.

На початку речення перед приголосними рекомендується вживати у та і: У Києві…У 1991 році… У наш час… Ідеться про… І знову…; але перед голосними: В Україні… В інституті…

Іноді прийменник у набирає форм ув, уві: ув імлі, уві сні.

Відхилення від цих правил допускається тільки в поезії та в ритмізованій прозі.


137. Виправте, де треба, порушення милозвучності і словосполучення запишіть у дві колонки: 1) ті, у яких виправлень нема; 2) ті, у які внесено виправлення.

Дякував всім, книжки й зошити, сказали би нам, знали же про це, день у день, під мною, зміг увійти, раніш і тепер, учора і сьогодні, довелось взяти, згадав відразу, з’єднались усі, угадав би, зі мною, пого́дились прийти, пригоди́лось усім, знову обізвався, ошатно вбраний, довго йшли, дерева і кущі, в’їхав у село, прийшов з школи, нога у ногу, умій же сказати, збираюся іти, сидять вдвох, думає вголос, скажу відверто, дивлюсь і думаю, в твоєму розпорядженні, дивлюсь в вікно.

Ключ. З других букв словосполучень повинен скластися вислів О.Герцена.


138. І. Прочитайте вголос уривок. Випишіть з нього всі групи слів, у яких використано засоби милозвучності.

Пізніше, ніж завжди прилетіли лелеки. Богдан виглядав їх уже цілий тиждень, по кілька разів на день питав у діда: “І коли вони вже прилетять?”, не догадуючись, що й старенькому теж не те́́́рпиться побачити їх. Обидва наївно вірили, що для того, хто побачить першого лелеку в польоті, весь рік буде щасливий. Ізранку пильно видивлялись у небо, а лелек усе не було. Та одного́ дня Богдан дочекався. Було це після обіду. Повернувшись зі школи, він узявся допомагати дідові закопувати нові стовпи для плоту (старі взимку повалила вітряниця). Стали прибивати штахетини, і саме в той час Богдан глянув на сонце, аби визначити, скільки часу йому залишилося для уроків, і не повірив своїм очам — із півдня до їхнього обійстя летів лелека.

— Діду! — радісно вигукнув він. — Лелека!

Дід відклав молоток, випростався, пильно придивляючись до білого ширококрилого птаха, що опускався все нижче і, зробивши півколо над обійстям, легко опустився на гніздо, відразу ж дрібно заклацав дзьобом. Оглянув гніздо, ще поклацав і, переконавшись, що домівка ціла, знову проплив у повітрі поза городом і сів на грядці недалеко від діда та Богдана (О.Лупій).

ІІ. Розпитайте у своїх близьких про повір’я, пов’язані з птахами, й запишіть їх. Засоби милозвучності, використані вами, підкресліть.


139. Текст запишіть під диктовку, записане уважно звірте з надрукованим, помилки, якщо вони трапляться, виправте і з’ясуйте їх.

Вогонь — про це ніхто й не здогадується — є близьким твоїм другом, з котри́м уже давненько товаришуєш, піклуєшся, думаєш про нього, як про живого.

В чому живе вогонь? Як народжується, з якої причини гасне? Звідки береться вогонь у блискавиці? Як з’являється іскра з каменю, коли вдарити шматок об шматок? І як викрешує іскри підкова кінського копита?

Чому вогонь до пори, до часу дрімає в соломі, дереві, торфі, вугіллі, сухому листі, яка саме таємниця спричиняється до того, що паливо спалахує, — і тоді вогонь виходить на волю, нуртує, живе якимось особливим життям, котре́ годі зрозуміти? Зрештою, чому він гарячий? Чому обпікає тіло?

Вогонь безстрашний, але боїться води. Куди зникає вогонь, коли в печі перестає горіти, коли згасає розкладене коло річки багаття? Адже не пропадає безслідно, бо не може він згодом появитися з нічого. Отже, просто зникає кудись.

Але куди? І чи здатен вогонь раптом зникнути по всьому білому світі? І що діяли б люди, якби неспогадано вогонь пропав повсюдно?

Дивишся на язики полум’я, що лижуть чорні челюсті печі, і відчуваєш, що сам вогонь — це і є жива загадка і розгадка власної таємниці, тільки тобі ніяк не вдається проникнути в неї (Є.Гуцало).


Запитання для узагальнення вивченого

1. Які є три основні засоби для досягнення милозвучності мовлення?

2. Чого треба уникати насамперед — збігу голосних чи збігу приголосних?

3. Які є художні засоби милозвучності мови?

4. Для чого в українській мові існує чергування початкових звуків у—в, і—й? Чи в усіх словах таке чергування можливе?

5. У яких випадках після попереднього голосного вживаємо все-таки у та і, а не в та й?

Олекса Синявський. Норми української літературної мови/у – в, і – й § 15.

Матеріал з Вікіпідручника

< Олекса Синявський. Норми української літературної мови

Перейти до: навігація, пошук

В українській мові часто чергуються назвукові у — в, як от: уже — вже, удосвіта — вдосвіта, уперед — вперед і т. ін.

Про споконвічне у в назву ці можна сказати, що воно може переходити в в тільки коли буває ненаголошене, а про в споконвічне, що воно може переходити в у, коли стоїть перед приголосними. Це загальні умови чергування їх.

Але зокрема такі слова з рухливим звуком у назву ці (у — в) частенько приймають один із них як до кінця попереднього слова: коли попереднє слово має у визву ці приголосний, то й наступне слово починатиметься з голосного, якщо ж у першому там буде голосний, то й друге краще почати з приголосного в, напр.: наш учитель, ніж устромив, встав удосвіта тощо, але наша вчителька, ножа встромив, встали вдосвіта тощо. Ось іще кілька прикладів: прийшов учитель до вчителя; як у воду впав; так у нас, як і в вас; в умілого руки не болять.

Як бачимо, чергування у — в є не що інше, як засіб уникати в мові скупчення приголосних чи голосних. Збігу голосних наша мова майже не знає і при зустрічі їх у сусідніх словах старанно уникає, групи приголосних же хоч і звичайніші в нашій мові, та все ж супроти інших мов цих груп у ній менше, і деяких вона зовсім не знає та й взагалі не любить великих груп з трьох, чотирьох приголосних, надто ще й важких до вимови. Тому то коли замість наведеного прикладу “в умілого руки не болять” ще можна сказати “у вмілого” (вм не велика й не важка до вимови), але зовсім недобре було б “у умілого” (група голосних, зовсім незвична в українській мові), недобре й “в вмілого”.

Не слід тільки зловживати ці чисто вимовні умови чергування у — в і поширювати їх на те, на що поширювати не можна. Так, міркування про важкі групи приголосних тощо при збігові слів недоречні, коли поміж тими словами є розділовий знак або хоч і без розділового знаку між ними павза (зупинка в вимові). У цих випадках цыком можливі й незвичайні групи голосних чи приголосних, бо це ж не будуть вимовні групи.

Словом наведені умови чергування у — в у силі тільки при тісній, суцільній вимові слів.

Зокрема в віршах поети раз-у-раз поступаються групами голосних чи приголосних перед вимогами ритму, раз-у-раз підпорядковуючи цьому останньому вимоги уникати збігу звуків, як от (коли між словами прийменник у або в, то треба звертати увагу й на початковий звук наступного слова):

Замість квіток шаблі, списи

Виблискують в долині... (П. Тич.)

Вітер в гаї нагинає

Лозу і тополю. (Т. Шевч.)

Шубовст в воду!... Попід льодом

Геть загуркотіло. (Т. Шевч.)

І з криком в небо устає

Новий псалом залізу. (П. Тич.)

Пташки у ірій одлітають. (О. Олесь)

Крім того всього у запозичених із інших мов словах і взагалі в чужомовних словах не буває чергування у — в: скінчила університет, на Уралі, намалював Врубель.

Та й деякі вкраїнські слова вживаються або тільки з в у назву ці, або тільки з у, напр.: вправа (музичні вправи, музичних вправ, без вправ і т. ін.), але управа (міська управа, залізнична управа і т. ін.), вдача, влада, вплив, але уряд, угрупування. Також звичайно Україна.

У тих самісіньких умовах, що для у — в, чергується й назвукове і з й у деяких, правда, тільки словах головним чином народнього походження: над Іваном — до Йвана, він іде — вони йдуть, брат і сестра — вона й він, вона й я тощо. Почасти і (ненаголошене) у назвуці зовсім відпало (грати, голка тощо), почасти з’явилося там, де раніше його й не було (ірве, іллє тощо), але умови всього того ті самі, що й при чергуванні у — в, напр.: вода ллє — дощ іллє, така мла — тут імла, вона рвала — він ірве, хто ще — хтось іще, стовп ізігнувсь і т. ін. (див. іще § 13 зг).

У наслідок усього цього в українській мові не розрізняються прийменники й приростки у та в, а також із та з, і вживання того чи того з них залежить від указаних причин чергування, напр.: був у хаті — були в Одесі, вийшов у люди — вийшли в люди, сестра з нею — брат із братом, він убитий — його вбито, гвіздок убитий — гвіздки вбиті і т. ін.

Як бачимо, засоби звукового сполучення слів, себто засоби на те, щоб усувати небажане звукосполучення і утворювати бажане, в українській мові надзвичайно різноманітні. З звукового погляду наша мова дуже гнучка і легка до віршування.

Але наведені чергування звуків далеко не вичерпують евфонічних (евфонія — доброзвучність) засобів її. Є ще ціла низка можливостей по потребі хоч додавати голосний, хоч усувати його, а іноді навіть і два. Так, із прийменника-приростка у — в повстали ув і уві тощо, як от, напр., yв Оксани, уві сні, на ві́що, у ві́що (віщо = що). ув, вв, в, уві, ві як до потреби можна вжити, напр., в таких словах: увійти — ввійти — війти, увігнати — ввігнати — вігнати, увесь — ввесь — весь, уві сні — вві сні — ві сні тощо.

У визвуці ж у цілій низці випадків можуть відпадати голосні як ось:

1. Частка -ся в дієсловах в українській мові може скорочуватися в -сь дуже широко — не тільки після голосних, як беруся — берусь, гребтися — гребтись..., а навіть і після приголосних б в м п, г к, л н р, й: грібсь, наживсь, дамсь, не товпсь опрігсь, визвольсь, посуньсь, підперсь, не гайсь... і навіть зрідка й після інших: не сердьсь. Чергування ся — сь в дієсловах спричинилось до того, що почасти й у займенників є воно: якийсь — якийся, чийсь — чийся тощо.
2. Ненаголошене закінчення дієйменників -ти після голосних може скорочуватися в -ть (брать, купать...); закінчення 1. особи множини дієслів дійсного способу -мо може скорочуватись на -м (купим, ідем..., тільки не слід скорочувати тих дієслів де при скороченні перед м стало б наголошене и — сидимо́, летимо́... ); ненаголошене закінчення є після а, я в 3. особі однини дієслів дійсного способу може відпадати (пита, гуля, також прислівник немає, нема). Але всі ці скорочення можуть мати місце тільки в віршах, де вони справді дуже полегшують віршування, у звичайній же мові їх треба уникати.
3. Навпаки, звичайне тепер закінчення 2. особи множини наказового способу дієслів -ть після голосних може бути в формі -те (ідіте, беріте...) як також і звичайне закінчення прикметників ніякого й жіночого роду однини назовного й знахідного відмінку та назовного відмінку множини може бути ніби в подвоєному вигляді (білеє, білая, білую, білії...). Але ці старіші повні форми закінчень мають певне стилістичне значіння архаїзмів (старовинних виразів) і тому доречні можуть бути в поважній урочистій мові або в піснях як от у Шевченка: “Поховайте, та вставайте, кайдани порвіте, і вражою злою кров’ю волю окропіте”, “Не всі тії та сади цвітуть...” (Нар. піс.). Проте займенники тая, теє, тую, цеє, цяя... вживаються і в прозовій мові.
4. У прислівниках 2. ступеня -іше може скорочуватися в -іш: чорніш, видніш, миліш, гарніш... і навіть більш, менш, гірш, дальш тощо.

Буває випадання голосних або додавання їх і в деяких інших незмінних словах як от: тута — тут, хоча — хоч, чому — чом, лише — лиш, відтіля — відтіль, тепера — тепер.

Але щодо часток же і би і їх скорочень ж і б, то треба сказати, що умови відпадання в них е й и цілком точно визначені: ж і б будуть завсіди після слів, що кінчаються голосним, а же і би після слів на приголосний: вони ж, ми б, щоб там не трапилося, хоча б і хто і т. ін., але він би, такий же і т. ін. Вживати же і би після слів на голосний не слід (крім тільки ніже й ніби).

У народній українській мові є ще один засіб уникати збігу голосних, а саме відпадання назвукового о слова після визвукового голосного попереднього слова, тісно зв’язаного, звичайно, з тим першим словом: Нема мені одрадоньки ні д отця, ні д неньки (д = од); на дин день (дин = один) тощо. Але в поетів це трапляється, на жаль, дуже рідко, в звичайній же літературній мові і зовсім ні.

До засобів уникати збігу голосних належить і поява в між ними, зокрема у початку слів перед голосним. Але у літературній мові ці останні слова звичайно вживаються незалежно від кінця попереднього слова чи що то з в, то без нього, при тім послідовно в пишеться перед корінним (звичайно наголошеним) у: вулиця, вус вулик, вудка, вуж, вузько, вузол, вухо, вуста, вуздечка, але перед приростковим у ніколи не пишеться: усміх, урвище, устрій, yзбіч тощо.

Вправи підвищенної трудності для роботи над поєднаннями звуків

Для української мови найбільш природним є чергування приголосних і голосних звуків, причому поєднання приголосних найчастіше буває двох- і трьохчленним. Якщо ж між голосними зустрічається поєднання чотирьох і більше за приголосні, це може порушувати благозвучність мови і викликати деякі утруднення при вимові. На благозвучність мови впливає також чергування наголошених і ненаголошених складів. Оптимальний варіант — інтервал в 2-3 ненаголошених голосних між наголошеними, тобто короткі слова повинні чергуватися з довгими. Порушення цього правила робить мову або рубаною (Дід був старий), або, навпаки, монотонною (Свідоцтва пойменованих авансоутримувачів запротокольовані).

Проте саме використання таких невимовних звукосполучень, слів і фраз може дати позитивні результати при роботі над дикцією. Чим більш велике навантаження випробовують при тренуванні органи мови, тим більше отримуваний ефект. Прикладом може служити старогрецький оратор Демосфен, який позбавився від недорікуватості, завдяки тренуванням у виразній вимові звукосполучень, слів і фраз з камінчиками в роті.

Вправа 59. Вимовіть важкі поєднання звуків спочатку поволі, потім швидше:

Тлз, джр, врж, мкртч, кпт, кфт, кшт, кст, ктщ, кжда, ккждэ, кждо, кжду, кшта, кштэ, кшту, кшто.

Вправа 60. Вимовіть слова з важкими поєднаннями приголосних спочатку поволі, потім швидше:

Мудрувати, постскриптум, підбадьорювати, трансплантація, надзвуковий, скуйовджений, контрпрорив, протестантство, розбурхати, надстривожений, стовбур, відомство, брандспойт, надзвуковий, витійствувати, філософствувати, монстр.

Вправа 61. Потренуйтеся у вимові довгих приголосних:

А) До Клари, до кого, до горла, до гастролей, до Галі, до Каті, до Києва, до кінця, до міста, віддалений, вплутатися, віддати, розпалювати, віддушина, зжити, без шуби, безжальний, безсмертя, відновити, підтвердити, відштовхнути;

Б) Верх — вгору, ведення — введення, штовхнути — відштовхнути, тримати — підтримати, тягнути — відтягнути, водний — ввідний.

Вправа 62. Роботу над поєднанням звуків можна проводити у формі гри, використовуючи звуконаслідування:

А) Забивайте цвяхи: Гбду! Гбдо! Гбде! Гбди! Гбда! Гбді! Гбді!

Б) Імітуйте кінський тупіт: Птку! Птко! Птка! Птки! Птке! Птки!

В) Кидайте уявні тарілки партнерові: Кчку! Кчко! Кчке! Кчка! Кчки! Кчки!

Г) Придумайте 2-3 гри подібного типу.

Вправа 63. Вимовіть фрази, що складаються з одних ударних складів, спочатку поволі, потім швидко:

У ту годину тут співав дрізд. У той рік тут був град. Дуб був старий. Всім любимий був Петро. Ураз клуб полн. Мох приховав гриб. Дід став старий. Ваш гість узяв тростину. Хвиль сплеск — бризок блиск! Сто верст ускач.

Вправа 64. Вимовіть скоромовки з важкими поєднаннями або чергуваннями приголосних звуків:

Карл у Клари вкрав корали, а Клара у Карла вкрала кларнет. На дворі трава, на траві дрова; не рубай дрова посеред двору. Йшла Саша по шосе і смоктала сушку. Розкажіть про покупки. — Про які про покупки? — Про покупки, про покупки, про покупки мої. До ладу тлумачити, та марного розтлумачивати. У ставку у Полікарпа — три карасі, три коропи. Краб крабові зробив граблі, подарував граблі крабові. — Грабуй граблями гравій, краб! Купи кіпу списів. Летять три пташинки через три порожні хатинки. Наш Полкан потрапив в капкан. Стоїть копиця з подприкопеночком, а під копицею перепелиця з перепеленочком. Стоїть, стоїть біля воріт бик тупогубоширокорот.

Вправа 65. Пригадаєте, знайдіть в збірках або складіть самі декілька скоромовок із складним поєднанням звуків.