Використання невербальних засобів навчання на уроках мови

Горева Оксана Володимирівна,

учитель російської мови та літератури

Южноукраїнської загальноосвітньої

 школи І-ІІІ ступенів № 4.

  Навчаючи дітей мови, рідної чи іноземної, ми завжди говоримо про вербальні і невербальні мовні засоби, серед яких є міміка, жести, пантоміма тощо.

  З метою оптимізації навчального процесу, підвищення інтересу до предмету, розвитку різних видів пам’яті учнів я використовую деякі невербальні засоби, які пропоную колегам для використання на уроках.

  По-перше, на кожному уроці я використовую сигнальні картки, які з одного боку зелені, з іншого – червоні. Їх можна використовувати на різних етапах уроку як елементарне «так» – зелений колір, «ні» - червоний, показуючи їх як відповіді на запитання вчителя, так і інакше за домовленості з учнями. Наприклад, при вивченні теми «Чередование в корнях –кас-, -кос-» зелений колір може означати букву о, червоний – а, при вивченні теми «Ь и Ъ» - зелений – це Ь, червоний – Ъ тощо.

Сигнальні картки можна використовувати і при перевірці домашньої роботи: учень читає біля дошки виконане завдання, решта учнів показують після кожного слова або речення (залежить від завдання) зелену картку, якщо їхній запис співпадає з тим, що озвучено, або червону, якщо вони не згодні та потребують пояснень.

 Враховуючи те, що використання карток проходить у тиші, це дає змогу покращити дисципліну в класі, а також проконтролювати рівень знань з теми усіх учнів класу, звернути увагу на тих, хто дає багато невірних відповідей, і порекомендувати їм вивчити конкретні правила.

   По-друге, я часто використовую прийом вітагенних аналогій в освітніх проекціях, а саме проводжу аналогію між кількістю частин мови та пальців на руках (10), між кількістю стилів мови та пальцями однієї руки (4+1, тобто 4 книжні і 1 розмовний), кількістю рядів у класі та типами текстів. І коли мені потрібно згадати інформацію з теми «Морфологія» або «Стилістика», учні швидко показують 10 пальців як всі частини мови, 6 як самостійні, 3 як службові і не забувають про вигук. Якщо потрібно, наприклад, визначити тип тексту, то відповідають учні вставанням ряду. І тут також буде видно, хто вірно дає відповідь, а кому ще потрібно попрацювати над темою.

   Можна використовувати ігри, основані на акустичних засобах. Наприклад, сміх, кашель, зідхання можуть означати певні букви, і коли учитель диктує слова, учні «озвучують» ці букви. Це можна використати і при вивченні пунктуації. Наприклад, кома – це сміх, знак оклику – кашель, крапка – зідхання тощо. Такі вправи дозволяють учням розвивати увагу і проявляти емоційність без порушень порядку.

    Дуже подобається моїм учням гра «Ответ-балет». Полягає вона в тому, що учні показують члени речення позою. Підмет – це права нога, присудок – ліва, другорядні члени речення – руки. Учитель читає речення, а двоє учнів біля дошки показують їх. Наприклад: Сьогодні на вулиці холодно. Діти повинні стояти на лівій нозі, руки в сторони. А якщо будуть показувати речення «Зима», стануть на праву ногу, руки донизу.   Решта учнів показує їм сигнальні картки.  Ця гра дає змогу учням не засиджуватися за партами, розвивати не лише розумові здібності, а й витривалість та координацію рухів. Учитель бачить, чи вміють учні визначати члени речення, вид речення (односкладне чи двоскладне), аналізувати невербальні відповіді однокласників і навіть оцінювати їх. 

  Використання невербальних засобів дає змогу економити час на уроках, охопити роботою весь клас, зробити уроки цікавішими, наблизити їх до життя, адже 55% інформації передається в нашому житті саме невербальними засобами.