Презентація "Особисті кордони" ( з циклу "Слухняна дитина у слухняних батьків"

Особисті кордони. Як встановити і не порушувати)… «Моя свобода розмахувати руками закінчується там, де починається ніс сусіда». Франсуа Ларошфуко

Про особисті кордони дитина може дізнатися тільки від батьків. Від того, як дорослі сформують свої кордони у відносинах одне з одним та з дитиною, залежать подальші відносини в сім’ї та відносини між дитиною та навколишнім світом. Найпростіше пояснення особистих кордонів — це все, що можна назвати своїм. Моя кімната, мої речі, моє тіло, мій час. До народження малюка є тільки ми та наш вільний час, який повністю в нашому розпорядженні. Народження дитини все змінює. Адже коли жінка стає мамою, егоїстичне «Я» трансформується у «Ми». Зазвичай це приємні зміни, але вони будуть і це потрібно розуміти. Як і той факт, що після народження мама і дитина нерозлучні. Однак це не має продовжуватися довго. З дорослішанням дитині необхідно поступово будувати особисті кордони. Для чого це потрібно? Для того, щоб мама не ототожнювала себе з дитиною, говорячи «ми поїли», «ми поспали», «ми пішли до школи», і так до старості. Ваша дитина — не ваша власність. Вона людина, просто поки ще маленька.

Кордони однаково потрібні як мамі, так і дитині. Мама не повинна відкладати всі справи, бо її трирічка хоче сказати щось прямо зараз. Мама не повинна забувати про свої нагальні потреби, бо малюк плакатиме. Дитина спокійно може погратися з татом, поки мама сходить до вбиральні, прийме ванну чи спокійно повечеряє. Терпіння – це теж важливе вміння, якому варто навчити дитину. Змалку треба навчити дитину, що не все існує лише для неї. Не потрібно робити малюка центром Всесвіту. Бо це не так, і чим раніше дитина про це дізнається, тим краще буде і для вас, і для неї. Діти – це диво, але не ВСЕСВІТ

МОЄ!!!!!Дитина має право на власні речі. Так, поки вона мала, ці речі купуєте їй ви. Але як тільки ви передаєте щось зі словами «це тобі», ви маєте самі розуміти й дитині пояснити, що тепер ця річ належить їй. Тепер вона вирішує, що з нею робити. Предметні кордони

Тактильні кордони. Поки ви мама немовляти, ви 100 % належите дитині. Однак, вже в півтора-два роки важко витримувати всі ці повзання, перелазіння та стрибання по мамі. Не дивно, що мамі іноді хочеться забитися в куточок, і щоб ніхто не займав. Важливо не мовчати та не накопичувати ці почуття. Потрібно окреслити межі. Можна посидіти в мами на ручках, але не можна стрибати по мамі й хапати за волосся. Тіло кожної людини — це її діло. І це нормально, заборонити робити з ним те, що вам не подобається. Гірше навчити дитину терпіти, якщо з її тілом робитимуть щось проти її волі.

Територіальні кордони. Емоційний ресурс молодої мами потрібно постійно відновлювати. І для цього потрібне спеціальне місце. Кімната, наприклад, або невеликий куточок у ній. І всі мають знати, що це мамине місце і там діють мамині правила. Але подбайте й про те, щоб і дитина мала таке місце. Якщо немає можливості виділити окрему кімнату, запропонуйте дитині побудувати халабуду.І в цих місцях мають бути свої правила, які будуть поважати всі члени родини. В дитячій кімнаті можна клеїти наліпки на шафу, а в кімнаті батьків — ні. Перш ніж зайти в кімнату до когось, варто постукати. Таким чином ви зможете захистити своє приватне життя і дасте дитині зрозуміти, що теж поважаєте її власний простір. Малеча навряд чи оцінить це, а от підліток, який буде впевнений в тому, що ви не зайдете в його кімнату без дозволу, не будете порпатися в його речах, — довірятиме батькам. Такі прості правила допоможуть зберегти взаємоповагу між батьками та дітьми.

Словесні кордони Гірше мовчати, коли хтось порушує межі вашого особистого простору. Ви маєте повне право сказати «ні». Головне — пояснити, чому «ні». «Мама втомилася і теж хоче відпочити», «Ні, не можна вилазити мамі на руки, коли вона їсть», «Ні, ти не можеш заходити, коли я в туалеті. Ти можеш зачекати за зачиненими дверима, або ж погратися з татом. Це ж веселіше».Ідеальних мам не існує. Є достатньо хороші. І цього вистачить.

Чужі кордони. Ми вже трохи говорили про те, що для того, щоб навчити дитину поважати чужі кордони, треба так само ставитися й до її меж. Це саме стосується й інших членів родини. Якщо тато не дозволяє дитині брати свій телефон, то і вам не слід давати його «поки тато не бачить». Якщо у вас двоє або більше дітей — прослідкуйте, щоб між ними також була взаємоповага. Брати і сестри можуть сваритися, сперечатися й це нормально, але важливо поважати особистий простір одне одного.